Справа № 643/13134/15-ц
Номер провадження 6/643/544/17
15.11.2017 року Московський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого судді Єрмак Н.В.
при секретарі Зубко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові подання Головного державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби м.Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, -
Головний державний виконавець Московського відділу державної виконавчої служби м.Харкова ОСОБА_2 звернулась до суду з поданням, відповідно до якого просить постановити ухвалу про тимчасове обмеження права для виїзду за межі України ОСОБА_1 до повного погашення суми боргу за виконавчим документом. В обґрунтування подання посилається на те, що в провадженні Московського ВДВС ГТУЮ у Харківській області на виконанні знаходиться зведене виконавче провадження ВП №49992811 та №49992754 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 борг у сумі 107500,00 грн. та 1196,80 грн.
Боржник ухиляється від виконання судового рішення, у зв'язку з чим, державний виконавець просить суд вирішити питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
На теперішній час боржником борг не сплачено, загальна сума заборгованості складає 108696,80 грн.
Сторони та заінтересовані особи в судове засідання не викликались.
Суд, дослідивши подання, вважає, що в його задоволенні необхідно відмовити виходячи з наступного.
На виконанні Московського ВДВС ГТУЮ у Харківській області знаходиться зведене виконавче провадження ВП №49992811 та №49992754.
Звертаючись з поданням до суду державний виконавець посилається на те, що боржником рішення суду про стягнення заборгованості в добровільному порядку не виконується, боржник має невиконані зобов'язання на території України та ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
Посилається на те, що наявність у боржника зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно п.п. 2, 8 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду та в'їзду в Україну» невиконання рішення суду є підставою для заборони виїзду з України.
Вимогами п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Державним виконавцем надано до суду: копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2017 року ВП №49992811 та №49992754; копія Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно., копія відповіді ДФСУ.
Проте, до суду інших матеріалів виконавчого провадження, які підтверджують повноту проведення державним виконавцем дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» не надано.
Крім того, доказів на підтвердження факту, що ОСОБА_1 має намір виїхати за межі України суду не надано.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року (з подальшими змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта для виїзду за кордон, а також громадянинові, який має паспорт може тимчасово відмовлено у виїзді за кордон.
Відповідно до Конституції України обмеження пересування громадянину є одним з найсуворіших заходів впливу на особу, що умисно ухиляється від виконання судового рішення.
При цьому, сам факт наявності невиконаного рішення суду боржником не є, відповідно до Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», безумовною підставою для тимчасової заборони виїзду особи за кордон без обов'язкового визначення дій боржника по ухиленню від виконання судового рішення.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) вжите у п. 5 ч. 1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України» та у п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків.
Отже, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».
Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Між тим, матеріали подання не містять будь-яких доказів ухилення боржника від виконання ним зобов'язань за рішенням суду, доводи державного виконавця щодо ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань, покладених на нього державним органом та можливості боржника виїхати за межі України ґрунтуються лише на припущеннях.
При цьому суд враховує, що саме державний виконавець, як ініціатор вирішення питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві на виїзд, зобов'язаний зазначити у поданні передбачені законом підстави для такого обмеження і надати відповідні докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
За таких обставин, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню, оскільки не доведено доцільності застосування до боржника заходу впливу у вигляді тимчасового обмеження виїзду за межі України.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що подання державного виконавця про тимчасове обмеження права виїзду за межі України задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 377-1 ЦПК України, суд, -
В задоволенні подання відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області протягом п'яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги. У разі, якщо ухвала була постановлена без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Н.В. Єрмак