10 листопада 2017 року м. Київ К/800/36981/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Швед Е.Ю., перевіривши касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року
у справі № 820/2172/17
за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН"
про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальність "ЛАН", в якому просив стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів та пеню в сумі 39428,81 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, у задоволені позову відмовлено.
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга позивача, в якій він, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що наявність вакантних робочих місць, незайнятих інвалідами, не є підставою для звільнення підприємств, організацій, установ, які використовують найману працю від сплати адміністративно-господарських санкцій.
Як вбачається з доданих до касаційної скарги судових рішень, згідно з поданої державної звітності "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" (форма № 10-ПІ) за 2016 рік середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача, становила 48 осіб, з них: середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів - 1 особа, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 2 особи.
Крім того, відповідачем протягом 2016 року надавались звіти за формою № 3-ПН, в тому числі з позначкою "вакансії для інвалідів". Протягом 2016 року до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальність "ЛАН" не працевлаштована жодна особа з обмеженням фізичними можливостями за направленням Харківського міського центру зайнятості.
Разом з тим, судами встановлено, що відповідачем, виконано обов'язок щодо працевлаштування інвалідів, як того вимагають норми діючого законодавства, що підтверджується наказом про прийом на роботу ОСОБА_1 № 6/к від 01 грудня 2015 року, звітом про прийняття працівників за формою № 5-ПН, копією трудової книжки ОСОБА_1, та штатним розписом підприємства № 14 від 30 листопада 2015 року (а.с.64).
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволені позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч. 2 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").
Згідно з ч. 3 ст 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього Закону
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку (ч. 10 ст. 19 Закону України " Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ").
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України " Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Враховуючи те, що відповідач своєчасно звітував до центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів та не відмовляв інвалідам у працевлаштуванні, створивши при цьому відповідні робочі місця, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного та обгрунтованого висновку про те, що відповідач у 2016 році здійснив всі передбачені чинним законодавством заходи щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та вжив заходів щодо інформування відповідних органів про наявну можливість працевлаштування інвалідів на підприємстві, відтак відсутні підстави для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів не спростовують.
Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом вказаної норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи, порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення щодо того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку з ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.
Керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року у справі № 820/2172/17 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Е.Ю. Швед