Справа № 725/2755/17
Головуючий у 1-й інстанції: Іщенко І.В.
Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.
16 листопада 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.
суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м.Чернівці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 25 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспектора роти №2 БУПП м. Чернівці Маркуленець Ярослави Романівни, Управління патрульної поліції у м.Чернівці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач в червні 2017 року звернувся до Першотравневого районного суду м. Чернівці з адміністративним позовом в якому просив: скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 15.06.2017 року, винесену інспектором роти № 2 БУПП м. Чернівці Меркуленець Я.Р. відносно ОСОБА_2 по факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25.09.2017 року позов задоволено повністю.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серія АР № 653509 від 15.06.2017 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП скасовано.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 15.06.2017 року інспектором роти № 2 БУПП в м. Чернівці Меркуленець Я.Р. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серія АР № 653509, якою ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 425 гривень.
Згідно вказаної постанови ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він 15.06.2017 року о 12 годині 45 хвилин, керуючи автомобілем «ВАЗ 2105», д. н. з. НОМЕР_1 у м. Чернівці по вул. Чехова, 7, порушив вимоги дорожнього знаку 5.7.2 та при перевірці документів не пред'явив посвідчення водія і реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив вимоги п. 2.1 «а», п. 2.1 «б» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності вчинених дій та прийнятого рішення.
Колегія суддів апеляційної інстанції частково погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування постанови інспектора роти № 2 БУПП в м. Чернівці Маркуленець Я.Р. від 15.06.2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 ч. 1 КУпАП.
Так, ч. 1 ст. 201 КАС України передбачено, що підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування постанови відповідача, але не погоджується з мотивами, зазначеними в оспорюваній відповідачем постанові суду першої інстанції від 25.09.2017 року.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 року № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 16 зазначеного Закону визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Підпунктом "ґ" п. 2.1 ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно підпункту "а" п. 2.4 ПДР, на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Статтею 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається із матеріалів справи, під час виконання службових обов'язків, а саме, патрулювання ввіреного квадрату, працівником поліції було помічено як позивач, керуючи транспортним засобом марки "ВАЗ 2105" д.н.з. НОМЕР_1 у м. Чернівці по вул. Чехова, 7, порушив вимогу дорожнього знаку 5.7.2 (виїзд на дорогу з одностороннім рухом), чим порушив п. 8.4 «ґ» ПДР України, відтак вбачались ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
У зв'язку із чим, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" транспортний засіб позивача було зупинено з метою профілактичної бесіди та роз'яснення водієві про порушення останнім ПДР України.
Відповідачем вказано, що працівник поліції підійшов до водія, належним чином представився, проінформував його про порушення ним ПДР України та просив пред'явити документи, передбачені п. 2.1 ПДР України. Позивач дані вимоги працівника поліції не виконав, внаслідок чого скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
При цьому відповідач вважає, що порушення позивачем вимог дорожнього знаку 5.7.2 всупереч вимогам п. 8.4 "ґ" ПДР України, зумовило виникнення в інспектора патрульної поліції права на реалізацію наданих останньому повноважень, а саме - право вимоги документів передбачених п. 2.1 ПДР України.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII встановлено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із ряду вичерпного переліку підстав). Інших підстав для перевірки документів на право керування ТЗ, у посадової особи відповідача, в спірних правовідносинах не було.
Згідно матеріалів справи слідує, що відносно позивача не виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, зокрема за вчинення порушення п. 8.4 "ґ" ПДР України, яке пред'являлось позивачу перед прийняттям оскаржуваної постанови. Таким чином, належних та допустимих доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення в матеріалах справи немає.
Оскільки відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України, тому апеляційний суд доходить висновку про неправомірність вимоги посадової особи відповідача до позивача про пред'явлення документів в т.ч. поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач, в свою чергу, не був зобов'язаний виконувати дану вимогу, і тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
При цьому, апеляційний суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права (не наведено мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови і положень закону, якими він керувався - положень КУпАП), а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено суду наявності підстав вважати, що позивач вчинив або мав намір вчинити правопорушення, яке могло б бути підставою для вимагання працівником поліції пред'явлення документів, тому суд апеляційної інстанції змінює постанову суду першої інстанції з підстав, зазначених в мотивах даної постанови суду апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги відповідача викладених вище висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку задоволення заявлених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду першої інстанції, якщо суд правильно вирішив справу, але із помилковим застосуванням норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м.Чернівці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити частково.
Постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 25 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспектора роти №2 БУПП м. Чернівці Маркуленець Ярослави Романівни, Управління патрульної поліції у м.Чернівці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення змінити в частині підстав задоволення позову, з урахуванням обставин, зазначених в мотивувальній частині даного рішення.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.
Судді Ватаманюк Р.В. Сторчак В. Ю.