Справа № 681/1033/17
Головуючий у 1-й інстанції: Горгулько Н.А.
Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.
16 листопада 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Сапальової Т.В. Боровицького О. А.
за участю: секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
представника позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: Роюк В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 16 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В липні 2017 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області (далі Шепетівське ОУПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Полонського районного суду Хмельницької області від 16 серпня 2017 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову місцевого суду та у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити. Представник позивача, в свою чергу, заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити із наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 9 листопада 2006 року ОСОБА_6 призначено пенсію по інвалідності 3-ї групи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", після призначення пенсії вона продовжувала працювати.
16 грудня 2015 року позивачу призначено пенсію по інвалідності згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Розпорядженням №86/2017-р від 10 липня 2017 року ОСОБА_6 звільнено з посади головного спеціаліста сектору матеріально-побутового обслуговування ветеранів війни та інвалідів управління праці та соціального захисту населення Полонської районної адміністрації.
18 липня 2017 року позивач звернулась до Управління з заявою про переведення її з пенсії по інвалідності як інваліда 2-ї групи, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності державного службовця у відповідності до ст.37 Закону України «Про державну службу» в редакції від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ та подала довідку про заробітну плату держслужбовця станом на 11.07.2017 року.
Листом Шепетівського ОУПФУ №4703/04 від 21 липня 2017 року, позивачу відмовлено в перерахунку пенсії із урахуванням зазначеної довідки та повідомлено про відсутність підстав для задоволення заяви в зв'язку з тим, що Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 року втратив чинність починаючи з 01.05.2016 року, і відповідно пенсії в порядку та на умовах, визначених вказаним законом не призначаються та раніше призначені не перераховуються. Нормами ж Закону України "Про державну службу", який набрав чинності з 01.05.2016 року, проведення перерахунку пенсій не передбачено.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії позивачу.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як було зазначено вище, позивачу вперше призначено пенсію по інвалідності 9 листопада 2006 року, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в період дії Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу".
Слід зазначити, що станом на 9 листопада 2006 року ОСОБА_5 права на пенсію, відповідно до Закону №3723-ХІІ не мала.
Згідно з частиною другої та п'ятою статті 37 Закону №3723-ХІІ в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" від 16 січня 2003 року № 432-IV пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.
Вподальшому стаття 37 Закону України "Про державну службу" зазнала змін.
Так, з 1 жовтня 2011 року вступив у силу Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року N 3668-VI, яким внесено зміни до Закону №3723-XII зокрема до статті 37, відповідно до яких пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року-страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII, внесено зміни до ст.37 Закону № 3723-ХІІ і відповідно до цих змін пенсія державним службовцям призначається в розмірі 70 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно Перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 року, що набрав законної сили з 01.05.2016 року, втратив чинність Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII.
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .
Статтею 10 Закону №1058 передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно частини першої статті 33 Закону №1058, пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
За правилами статті 27 Закону №1058, рзмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп * Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Статтею 28 Закону №1058 визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
Згідно абзацу першого частини першої статті 40 Закону №1058,для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Аналіз вищезазначених правових норм, дає суду підстави для висновку про те, що з моменту набуття чинності Закону України № 889-VIII від 10.12.2015 року "Про державну службу", державні службовці, які досягли пенсійного віку, мають право на пенсію, в тому числі по інвалідності, відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обчислення якої здійснюється із страхового стажу, за правилами статтей 27,28,30 та 40, цього Закону.
Отже, зважаючи на те, що позивач звернулася до Шепетівського ОУПФУ з заявою про переведення її з одного виду пенсії на інший, на момент чинності Закону № 889-VIII, то у відповідача не було підстав для призначення ОСОБА_6 пенсії, відповідно до Закону №3723-ХІІ, який втратив чинність.
Окрім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на слідуюче.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 04.09.2013 р. №15-1 "Про виконання рішень Окружного адміністартивного суду міста Києва по справах по справах № 2а-8893/12/2670, № 2а-4753/09/2670", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2013 року за № 1661/24193, затверджено та введено в дію форму довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію. Вказана форма довідки містить у собі наступні складові: посадовий оклад; надбавка за ранг, або кваліфікаційний клас, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг; надбавка за вислугу років; надбавка за знання та використання в роботі іноземної мови; надбавка за почесне звання "заслужений"; надбавка за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації; доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук; надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи; премія; інші виплати (винагорода за вислугу років, матеріальна допомога на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань).
Постановою правління Пенсійного фонду України від 4 липня 2016 року N 15-2 "Про внесення змін до постанови правління Пенсійного фонду України від 04 вересня 2013 року № 15-1" зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 25 липня 2016 року за № 1020/29150, форму вказаної довідки було виключено.
Як зазначено в пункті 3 цієї Постанови, вона набирає чинності з дня її офіційного опублікування.
Офіційне опублікування постанови Пенсійного фонду України мало місце в Офіційному віснику України, 2016, N 67 (02.09.2016), ст. 2258.
Отже, форма довідки про складові заробітної плати (а.с.17) з якою ОСОБА_5 звернулася до відповідача про призначення пенсії державного службовця, була виключена з постанови Правління Пенсійного фонду України №15-1 02.09.2016 року, тобто на час звернення позивача вона втратила чинність, а відтак правомірно не була взята органом пенсійного фонду до уваги.
З огляду на вищенаведене, у спірних правовідносинах відповідач здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи позивача не спростовують правомірності рішення суду першої інстанції, а відтак останній правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог.
З огляду на зазначене, колегія судів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, за таких обставин, судове рішення відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови.
В силу п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга - підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції--скасуванню, з прийняттям нової постанови.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області задовольнити.
Постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 16 серпня 2017 року, - скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 22 листопада 2017 року.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Сапальова Т.В. Боровицький О. А.