16 листопада 2017 р.Справа № 641/10426/16-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Жигилія С.П.
Суддів: Перцової Т.С. , Дюкарєвої С.В.
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.
позивача - ОСОБА_1, представника третьої особи - Лябах Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Управління поліції охорони в Харківській області, Міністерства внутрішніх справ України на постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04.07.2017р. по справі № 641/10426/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України третя особа Управління поліції охорони в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту - відповідач, МВС України), третя особа: Управління поліції охорони в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про нарахування і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 3 групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ та поверненню матеріалів про виплату такої одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Харківській області без розгляду по їх суті;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про нарахування і виплату позивачу за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерством внутрішніх справ України, одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності 3 групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на час виплати такої допомоги;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України здійснити виплату ОСОБА_1 за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ України, одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності 3 групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на час виплати такої допомоги.
Постановою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 04.07.2017 року по справі № 641/10426/16-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про нарахування і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 3 групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ та повернення матеріалів про виплату такої одноразової грошової допомоги до Управління поліції охорони в Харківській області без розгляду по їх суті.
Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про нарахування і виплату ОСОБА_1 за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ України, одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності 3 групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 20.09.2016, та здійснити відповідні виплати.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.
Третя особа, не погодившись із вказаною постановою, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Комінтернівського районного суду м.Харкова від 04.07.2017 року по справі № 641/10426/16-а та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи, в обґрунтування вимог апеляційної скарги та у судовому засіданні, вказує, що Управління поліції охорони в Харківській області не є правонаступником Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області у правовідносинах щодо вчинення дій по виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.10.2015 року № 850, оскільки ОСОБА_1 не проходив службу в Управлінні поліції охорони у Харківській області. Вказує, що процедуру ліквідації Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області не завершено та на час встановлення інвалідності позивачу та подання останнім заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, державна реєстрація змін до установчих документів Управління поліції охорони в Харківській області не була проведена. Вказує, що позовні вимоги є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходять за межі завдань адміністративного судочинства. Стверджує, що заява ОСОБА_1 від 26.09.2016 року не відповідає вимогам п. 7 Порядку №850, оскільки до заяви не додано постанову відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання. З огляду на викладене, вважає рішенням суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню, а його апеляційна скарга-задоволенню.
Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Комінтернівського районного суду м.Харкова від 04.07.2017 року по справі № 641/10426/16-а та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Представник відповідача, в обґрунтування вимог апеляційної скарги, посилаючись на положення п. 10 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850, п.п. 3, 4 Положення про Департамент Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 13.10.2005 року № 878, Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 року № 877, постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1139 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2015 р. №834», вказує, що Управління поліції охорони в Харківській області є правонаступником Департаменту державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України та відповідних державних установ ДСО при МВС, що ліквідуються, вирішення питання призначення та виплати зазначеної одноразової грошової допомоги колишнім працівникам ДСО, у тому числі ОСОБА_1, належить до компетенції Управління поліції охорони в Харківській області. Вказує, що позовні вимоги є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.
Позивач, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу та у судовому засіданні, з викладених підстав, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
З огляду на наведену норму, враховуючи, що відповідач по справі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника відповідача.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а тому рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в частині задоволення позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, позивача та представника третьої особи, перевіривши, в межах апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Управлінні Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області та був звільнений наказом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області від 21.08.2012 року № 107о/с зі служби в ОВС України з посади начальника сектору правового забезпечення організаційно-аналітичного відділу УДСО при ГУМВС України в Харківській області за п. 64 "Б" (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України у запас Збройних сил України на підставі Свідоцтва про хворобу військово-лікарської комісії ГУМВС України в Харківській області від 05.07.2012 року № 382 (т.1, а.с. 12, 13-14).
Актом огляду медико-соціальної експертної комісії від 21.09.2016 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності за захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ та встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 50 %, про що видано довідки МСЕК серії 12 ААА № 444522 та серії 10 ААА № 015698 (т.1, а.с. 15,16).
26.09.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Ліквідаційної комісії Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області та Управління поліції охорони в Харківській області щодо виплати позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.10.2015 року № 850 одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце під час проходження ним служби в органах внутрішніх справ. (т.1, а.с 17, 18).
На звернення ОСОБА_1 від 27.12.2016 року щодо причин невиплати одноразової грошової допомоги листом Управління поліції охорони в Харківській області надано відповідь від 27.12.2016 року № 2410/43/40/02-2016, з якої вбачається, що рішення про виплату такої допомоги ОСОБА_1 МВС України не прийнято, матеріали про виплату цієї допомоги повернуто МВС України до Управління поліції охорони в Харківській області як помилково направлені (а.с 19, 20).
Не погодившись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з такими висновкам суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Правові засади організації та діяльності міліції України, а також порядок проходження служби в міліції визначав Закону України ,,Про міліцію" від 20.12.1990 року № 565-ХІІ, який втратив чинність з 07.11.2015 року на підставі Закону України ,,Про Національну поліцію" №580-VІІІ від 02.07.2015 року.
Пунктом 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Статтею 23 Закону України «Про міліцію» встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання приписів ст. 23 Закону України «Про міліцію» Кабінетом Міністрів України постановою № 850 від 21.10.2015 року затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі по тексту - Порядок № 850).
Згідно з пунктом 2 цього Порядку, днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:
заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;
довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії:
довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;
сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності, причиною якої є захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ,
На виконання вказаних положень ОСОБА_1 надано усі відповідні документи за місцем проходження служби.
Згідно з листом Управління поліції охорони в Харківській області від 27.12.2016 року № 2410/43/40/02-2016, листом Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 12.10.2016 року №15/2-3880 матеріали щодо виплати грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з встановленням інвалідності було повернуто на адресу управління.
Листом Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 12.10.2016 року №15/2-3880 повернуто на адресу Управління поліції охорони в Харківській області без розгляду матеріали про призначення і виплату грошової допомоги ОСОБА_1 та зазначено, що органи поліції охорони є правонаступниками Департаменту державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України та відповідних державних установ ДСО при МВС, що ліквідуються, виплату одноразової грошової допомоги колишнім працівникам ДСО повинна здійснювати поліція охорони з дотримання порядку фінансування. Видатки на забезпечення діяльності ДСО у Державному бюджеті України для МВС не передбачені. З огляду на викладене, покриття витрат на виплату одноразової грошової допомоги зазначеній категорії осіб має здійснюватися поліцією охорони за рахунок власних джерел надходжень, а також через УОСК.
Згідно з п. 8 Порядку № 850, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС (пункти 9, 10 Порядку № 850).
На підставі викладеного, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що у відповідності до приписів Порядку № 850 саме до компетенції МВС України належить право прийняття рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги, яка виплачується за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС.
Судовим розглядом встановлено, що МВС України, в порушення п. 9 Порядку, будь-якого рішення за результатами розгляду заяви позивача не прийнято.
При цьому, твердження МВС України про те, що прийняття зазначеного рішення відноситься до компетенції Національної поліції України, як правонаступника в т. ч. і служби охорони, є безпідставним, оскільки позивач проходив службу і був звільнений з органів внутрішніх справ, а не з органів поліції, та за зазначеною вище постановою органом, уповноваженим на прийняття рішення є саме МВС.
Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 року № 834 «Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» замість підрозділів Державної служби охорони при МВС України було утворено нові юридичні особи публічного права - органи поліції охорони як територіальні органи Національної поліції.
Наказом Національної поліції України від 06.11.2015 року № 66 затверджено Положення про Управління поліції охорони в Харківській області, відповідно до якого Управління поліції охорони в Харківській області є правонаступником усіх прав та обов'язків УДСО лише в частині укладених договорів охорони та інших господарських договорів.
Наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1399 запроваджено процедуру припинення УДСО як юридичної особи шляхом його ліквідації. Пунктом 2 зазначеного Наказу створено ліквідаційні комісії відповідних підрозділів Державної служби охорони, що ліквідуються згідно із цим наказом.
Відповідно до пункту 3 зазначеного Наказу, обов'язки голови ліквідаційної комісії УДСО покладено на заступника начальника Управління поліції охорони в Харківській області.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1139, яка набрала чинності з 05.01.2016 року, до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 року № 834 внесено зміни, якими установлено, що органи поліції охорони, утворені як територіальні органи Національної поліції, є правонаступниками Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ та відповідних державних установ Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, що ліквідуються в установленому законодавством порядку.
Спільним наказом МВС України та Національної поліції України від 26.01.2016 року № 51/64 Управління поліції охорони в Харківській області визнано правонаступником Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області.
Наказом Національної поліції України від 19.09.2016 року № 887 затверджено нову редакцію Положення про Управління поліції охорони в Харківській області, підпунктом 1 пункту 1 якого визначено, що Управління поліції охорони в Харківській області є правонаступником Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що Управління поліції охорони в Харківській області є правонаступником Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області у правовідносинах щодо вчинення певних дій по виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю на підставі норм постанови Кабінету Міністрів України від 23.10.2015 року № 850.
Колегія суддів зауважує, що пп. 2 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 визначено, що одноразова грошова допомога призначається та виплачується у кратному розмірі прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а тому вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що одноразова грошова допомога повинна бути призначена та виплачена ОСОБА_1 в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 20.09.2016 року.
Доводи відповідача та третьої особи про те, що заява ОСОБА_1 від 26.09.2016 року не відповідає вимогам п. 7 Порядку №850, оскільки до заяви не додано постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначене не було підставою для висновку Міністерства внутрішніх справ України про повернення документів позивача.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності свого рішення, дій та бездіяльності у спірних відносинах.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про нарахування і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 3 групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ та повернення матеріалів про виплату такої одноразової грошової допомоги до Управління поліції охорони в Харківській області без розгляду по їх суті.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 162 КАС України у поєднанні із ч.2 ст. 11 КАС України, оскільки позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги по ІII групі інвалідності, ним надано усі необхідні для її призначення документи, колегія суддів вважає належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення про нарахування і виплату ОСОБА_1 за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ України, одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності 3 групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 20.09.2016, та здійснити відповідні виплати.
У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Комінтернівського районного суду м.Харкова від 04.07.2017 року по справі № 641/10426/16-а в частині задоволення позовних вимог відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційних скарг Міністерства внутрішніх справ України, Управління поліції охорони в Харківській області колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Управління поліції охорони в Харківській області, Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.
Постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04.07.2017р. по справі № 641/10426/16-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Жигилій С.П.
Судді Перцова Т.С. Дюкарєва С.В.
Повний текст ухвали виготовлений 21.11.2017 р.