Справа № 464/4220/17
пр.№ 2/464/1238/17
07.11.2017 року
Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючого-судді Чорна С.З.
при секретарі Довгун Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-
позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати відповідачку ОСОБА_2, 04.03.1993р.н., такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - квартирою № 130 по вул.Максимовича, 3 у м.Львові. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що вона являється співвласником квартири, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Максимовича, 3/130, згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 20.10.1993р. В даній квартирі прописана також її внучка ОСОБА_2 (відповідачка). Проте остання в квартирі ніколи не проживала, хоча жодних перешкод у цьому їй не чинилось. На даний час зв'язок вони не підтримують та на скільки їй відомо, внучка після заміжжя переїхала жити в Луцьк. Таким чином, ОСОБА_2 не виконує обов'язків наймача житлового приміщення передбачені ст.64 ЖК України, пов'язані з утриманням, оплатою житлового приміщення, комунальних послуг. ЇЇ особисті речі в приміщенні взагалі відсутні. Факт не проживання відповідачки у спірній квартирі також підтверджується складеними уповноваженими працівниками ЛКП «Бондарівка» актами від 15.12.2016р., 15.03.2017р. та 29.05.2017р. Факт реєстрації її внучки в квартирі є підставою для відмови в оформленні субсидії на оплат житлово-комунальних послуг. А так як вона проживає з чоловіком, який є інвалідом 1-ої групи та отримує лише пенсію це ставить їх в скрутне матеріальне становище. Будь-якої домовленості про збереження за відповідачкою житлової площі за період її відсутності не існує, а тому вважає, що така втратила право користування квартирою № 130 по вул.Максимовича, 3 у м.Львові, на підставі чого просить винести відповідне судове рішення.
Позивач ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі, надали пояснення аналогічні змісту позовної заяви.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, проте подала до суду письмове заперечення, за змістом якого позов не визнає з тих підстав, що її бабуся (позивач) прописала її за власним бажанням і за бажанням її батька (третя особа), так як іншого житла у неї не було і на даний час не має. Просить врахувати, що з 01.09.2016р. по 01.07.2017р. вона навчалась в Лодзькому університеті в м.Лодзь, Польща, а тому не могла проживати у бабусі. Повернувшись 01.07.2017р. з навчання до України до квартири не повернулась, оскільки ключів до такої не має, доступу до неї позбавлена. Вважає, що вказані спірні правовідносини виникли лише у зв'язку із тим, що її батьки розлучились, а батько (третя особа) створив нову сім'ю, де народилась інша дитина. Можливо саме тому для її бабусі (позивача) та її батька (третя особа) є неприпустимо, щоб донька від колишнього шлюбу залишилась прописана у спірній квартирі. Стверджує, що обставини, на які покликається позивач, є надуманими та такими, що не відповідають дійсності, а відтак не можуть слугувати підставою для позбавлення її права проживання у спірній квартирі.
Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали спільний письмовий відзив на позовну заяву та заперечення проти позову відповідача, згідно з яким підтримали позовні вимоги ОСОБА_1, вважають їх підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню; розгляд справи просять здійснювати у їх відсутності. Водночас, третя особа ОСОБА_4, з'явився в судове засідання та підтримав викладенні ним у відзиві обставини в підтримку позову.
Заслухавши пояснення позивача, її представника, третьої особи ОСОБА_4, покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.401, 405 ЦК України, ст.156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Частиною 2 ст.405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
У відповідності до положень п.39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ 07.02.2014р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК. З урахуванням зазначеного суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення ст.405 ЦК. Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) від 20.10.1993р., виданого згідно з розпорядженням від 08.09.1993р. №805 та записаного у реєстрову книгу № 5397 від 02.11.1993р.
Як вбачається з довідки з місця проживання про склад сім'ї і прописки, виданої за №2111 від 08.08.2017р., в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані четверо осіб: ОСОБА_3, як співвласник (третя особа), ОСОБА_1, як співвласник (позивач), ОСОБА_4, як співвласник (третя особа) та ОСОБА_2, як внучка (відповідач).
Згідно вказаних позивачем обставин, відповідачка ОСОБА_2 являється її внучкою та з часу реєстрації у спірній квартирі, жодного дня у такій не проживала, своїх особистих речей в ній не тримає, а будь-якої домовленості про збереження за нею житлової площі за період її відсутності не існує.
Як стверджується актами від 15.12.2016р., 15.03.2017р. та 29.05.2017р., складеними комісією ЛКП «Бондарівка», відповідачка ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована, але не проживає.
Вказані обставини також підтвердженні показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які в судовому засіданні ствердили, що відповідачка ОСОБА_2 жодного дня в спірній квартирі не проживала, після реєстрації у 2003р. до такої ніколи не навідувалась, а місце перебування останньої на даний час їм невідоме.
Право користування чужим майном може бути встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Будь-які правочини, на підставі яких відповідачка була би наділена правом на користування спірною квартирою (найм, оренда, позичка, тощо) не вчинялись. Передбачених чинним законодавством підстав для збереження за відповідачкою спірного жилого приміщення судом не встановлено.
Суд критично оцінює покликання відповідачки про її тривале перебування на навчанні закордоном, як на вимушену обставину залишення спірної квартири, оскільки таке мало місце з 01.09.2016р. по 01.07.2017р., а з моменту реєстрації відповідачки у квартирі з 15.07.2003р., остання такою взагалі не цікавилась, жодного разу до неї не навідувалась, а питання про наявність будь-яких перешкод у користуванні їй даним приміщенням ніколи не порушувалось.
Таким чином, суд повно, всебічно та об'єктивно оцінивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що відповідачка, не проживаючи у спірній квартирі понад один рік без поважних причин, втратила право на користування нею з підстав ч.2 ст.405 ЦК України, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім того, вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст.88 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 640 грн., від сплати якого позивача звільнено при подачі даного позову до суду.
На підставі ст.ст.401, 405 ЦК України та керуючись ст.ст.1, 10-11, 58-60, 74-76, 88, 169, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-
позов задоволити.
Визнати ОСОБА_2, 04.03.1993р.н., такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - квартирою № 130 по вул.Максимовича, 3 у м.Львові.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 гривень.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом 10 днів після його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом 10 днів з часу отримання його копії.
Головуючий: