Справа № 761/38699/15-ц
Провадження № 2/761/419/2017
16 листопада 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Макаренко І.О.
при секретарі: Триндюк А.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та визначення способу участі у вихованні дитини;
за первісним позовом ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та визначення способу участі у вихованні дитини, суд
встановив:
Заявник звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просить заборонити громадянці ОСОБА_3 чинити дії щодо перешкоджання ОСОБА_1 в особистому спілкуванні йому з його малолітнім сином - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1;
Заборонити будь-якій фізичній чи/та юридичній особі чинити дії щодо перешкоджання ОСОБА_1 в особистому спілкуванні з його малолітнім - ОСОБА_4, мати з ним прямі фізичні контакти;
Надавати можливість підтримувати на регулярній основі особисті відносини та прямі фізичні контакти з дитиною, мати з нею телефонні розмови, спілкування за допомогою будь-яких сучасних засобів зв'язку.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 протиправно перешкоджає батькові у встановлені контакту з дитиною та участі у вихованні дитини, як і перешкоджає дитині в контакті з батьком, чим порушує права заявника та самої дитини.
Заявник вважає, що перешкоджання батькові у контакті з дитиною та участі батька у вихованні дитини призводить до втрати емоційних контактів батька з дитиною і може призвести до повного розриву батьківсько-дитячих стосунків, що у свою чергу, призведе до неможливості виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання та встановленню способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
В судовому засіданні заявник та представник заявника, заяву підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити частково.
Представник третьої особи органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації щодо вирішення заяви поклався на розсуду суду, зазначивши мати та батько мають рівні права щодо спілкування та приймання участі у вихованні дитини.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову на будь-якій стадії процесу, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно п.2 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч.3 ст.153 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, (суд, суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; .запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Як убачається з матеріалів справи, позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_3 та за зустрічним позовом ОСОБА_1полягають у визначення місця проживання дитини та визначення способу участі у вихованні дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності; батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Статтею 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Згідно ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Враховуючи, те що між сторонами виник спір щодо визначення способів участі у вихованні малолітнього ОСОБА_4, забезпечення позову, а саме, заборони ОСОБА_3 чинити дії щодо перешкоджання ОСОБА_1 у спілкуванні з його малолітнім сином, відповідає інтересам дитини, і крім того, відсутність можливості спілкування дитини з батьком протягом тривалого часу, може утруднити виконання можливого рішення суду, тому суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню..
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, ст. 141, 150, 153, 155, 157 ЦК України, ст. 11, 14, 15 Закону України «Про охорону дитинства», суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.
Забов'язати громадянку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, не чинити дії щодо перешкоджання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, в спілкуванні з його малолітнім сином - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 5 днів з дня отримання її копії.
Суддя