Справа № 755/17284/17
про залишення заяви без руху
"17" листопада 2017 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П. перевіривши виконання вимог ст.ст. 95 -99 Цивільного процесуального кодексу України за заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс» про видачу судового наказу,-
14 листопада 2017 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс» про видачу судового наказу.
16 листопада 2017 року вказану заяву було передано в провадження судді Катющенко В.П. в порядку визначеному ст. 11-1, ч.1 ст. 118 Цивільного процесуального кодексу України.
Так, згідно п. 1 ч. 1 ст. 96 Цивільного процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано, у разі якщо: заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати.
Статтею 97 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», заява про видачу судового наказу подається до суду за загальними правилами підсудності, встановленими главою 1 розділу III ЦПК (1618-15). Зокрема, заява подається до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання фізичної особи або за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її перебування чи місцезнаходженням юридичної особи (стаття 109 ЦПК) (1618-15); на вимогу про стягнення заробітної плати поширюються також правила підсудності за вибором заявника - за зареєстрованим місцем його проживання чи перебування (частина перша статті 110 ЦПК).
Як вбачається із заяви про видачу судового наказу, в останній зазначено юридичну адресу Державного підприємства «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс» як: м. Київ, вул. С. Петлюри, 15, що територіально не відноситься до Дніпровського району м. Києва, а власну адресу місця проживання як: АДРЕСА_1. В той же час, матеріали поданої заяви не містять відомостей, які б підтверджували зареєстроване місце проживання заявника саме за адресою, вказаною ним у заяві, що в свою чергу надавало б право позивачу для звернення із даною заявою до Дніпровського районного суду м. Києва.
Відповідно до ч. 2 ст. 98 Цивільного процесуального кодексу України, у заяві повинно бути зазначено: найменування суду, в який подається заява; ім'я (найменування) заявника та боржника, а також ім'я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік документів, що додаються до заяви.
Як роз'яснено в п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», до заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання.
В той же час, доданий до матеріалів заяви розрахунковий лист за травень 2017 року належним чином не засвідчений та не може бути прийнятий судом в якості належного підтвердження розміру нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати.
Згідно ч. 6 ст. 98 Цивільного процесуального кодексу України, до неналежно оформленої заяви застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає тому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
За таких обставин, суд приходить до висновку, про необхідність залишення заяви без руху та надати строк заявнику для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 96, 97, 98, 121, 210 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс» про видачу судового наказу, залишити без руху.
Надати можливість заявнику виправити недоліки в строк не більше ніж три дні з дня отримання заявником ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.
Попередити, що у випадку не виконання вимог цієї ухвали, заява буде вважатися неподаною та підлягає поверненню.
Суддя: