Справа № 752/20199/17
Провадження №: 2-а/752/565/17
іменем України
15.11.2017 року Голосіївський райсуд м. Києва
в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.
з участю секретаря Литвиненко Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, суд -
У жовтні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 49342/05 від 11.09.2017 року про відмову у призначення йому пенсії за вислугу років та зобов'язати відповідача Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві визнати достатнім спеціальний стаж роботи 20 років 09 місяців 17 днів, у тому числі на прокурорських посадах 14 років 02 місяці 23 дня, зарахувати до вислуги років, що дає право на пенсію ОСОБА_4 3 роки 11 місяців 00 днів навчання в Луганському інституті внутрішніх справ МВС України ( з 12.08.1994 року по 12.07.1998 року), службу на посадах начальницького складу в органах внутрішніх спправ з 13.07.1998 року по 1.02.2003 року (4 роки 7 місяців 09 днів) та роботою на прокурорсько-слідчих посадах з 13.06.2003 по 04.09.2017 року ( 14 років 02 місяці та 23 дні), загалом визначивши вислугу років, що дає право на пенсію згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ на день звернення за призначенням пенсії, тобто на 07.09.2017 року, в 20 років 9 місяців 17 днів, в тому числі стажу роботи на прокурорсько-слідчих посадах 14 років 02 місяця 23 дня, та призначити та виплатити йому пенсію за вислугою років з 07.09.2017 року, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного заробітку, без обмеження граничного розміру та з урахуванням середньомісячної суми виплат за останніх 24 календарних місяці роботи перед зверненням за призначеннм пенсії, яка становить 30 089,29 грн., відповідно до довідки прокуратури Луганської області № 18-398 вих № 17 від 04.09.2017 року без урахуваня обмеження розміру пенсії 10 прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність за відповідний рік.
В обґрунтування позову позивач вказує, що 07.09.2017 року він звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про призначення йому пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» ( у редакції Закону від 26.05.2003 року № 1789-ХІІ). Однак, листом № 49342/05 від 11.09. 2017 року йому було відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років згідно із Законом України «Про прокуратуру» з тих підстав, що з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначаються зокрема, відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру» і пенсійне забезпечення таких осіб здійснюється на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказані дії відповідача Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві позивач ОСОБА_1 вважає не правомірними.
В судове засідання позивач не з'явився, просив розглянути справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився?????
З'ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про задоволення позову, оскільки за змістом ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.
Судом встановлено, що 07.09.2017 року позивач звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» (у редакції Закону від 26.05.2003 року № 1789-ХІІ).
Листом Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 11.09.2017 № 49342/05 відмовлено у призначенні пенсії, мотивуючи тим, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» передбачає, що з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про Національний банк України»,«Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. Пенсійне забезпечення таких осіб здійснюється на загальних підставах згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З трудової книжки ОСОБА_1 сірії НОМЕР_1 вбачається, що
з 12.08.1994 року по 21.02.2003 року проходив службу в органах внутрішніх України (8 років 06 місяців 09 днів), з них відповідно до довідки, виданою Ліквідаційною комісією ГУМВСУ у Луганській області (3 роки 11 місяців та 00днів) з 12.08.1994 року по 12.07.1998 року навчання в Луганському інституті внутрішніх справ МВС України, (4 роки 07 місяців 09 днів) з 13.07.1998 року по 21.02.2003 року служба на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ.
- з 13.06.2003року по 04.09.2017 рік, тобто 14 років 02 місяця 23 дня працював на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури України;
Трудова діяльність позивача підтверджується даними трудової книжки серії НОМЕР_1 виданої 21 лютого 2003 року на ім'я позивача ОСОБА_1, яка міститься в матеріалах справи.
Таким чином в сукупності даних та їх документальному підтвердженні можна дійти висновку, що час роботи на усіх посадах, які обіймав позивач, трудовий стаж ОСОБА_1 дає йому право та є підставою для призначення пенсії за вислугою років.
Щодо застосування у часі Закону України „Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, то у Висновках Верховного Суду України про правильне застосування положень статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 року №1789-ХІІ „Про прокуратуру" зазначено, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Також, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, зокрема, органи прокуратури (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002). Так, у зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Відповідно до ст. 22 та 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України "Про прокуратуру") і є таким, що не підлягають звуженню та обмеженню, не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. Щодо застосування Закону України «Про прокуратуру» в часі, необхідно виходити саме з наведеного вище.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом"якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституційний Суд України у рішенні № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) роз'яснив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першої статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Окрім цього, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004).
Таким чином, Законами України «Про прокуратуру» №1697 від 14.10.2014 року, «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VII від 08.07.2011 року та «;Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-УІІІ від 02.03.2015 року Держава в особі законодавчого органу звужено соціальні гарантії позивача, оскільки станом на 07.09.2017 року, тобто на день звернення до Відповідача з відповідною заявою, його стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, на підставі ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру", складає 20 років 9 місяців 17 днів.
Правова позиція з зазначеного питання викладена у рішеннях судів, зокрема у справі № 753/16733/16-а та 569/15699/15-а.
Відповідно до ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли закон, який був чинний до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.
Враховуючи вищевикладене та виходячи з гарантій, передбачених Конституцією України, відповідно до яких права та свободи не є вичерпними, гарантуються та не можуть бути скасовані, суд приходить до висновку про те, що дії Відповідача стосовно відмови позивачу у призначенні пенсійного забезпечення за вислугою років є протиправними, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, керуючись ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII (в редакції від 26.05.2003року), ст. ст. 19, 22, 46, 55 Конституції України, ст. ст. 2, 6-11, 17-19, 104-107,161,162, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у вигляді відмови у призначені пенсії ОСОБА_1 за № 49342/05 від 11.09.2017 року.
Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років, що дає право на пенсію службу в органах внутрішніх України (8 років 06 місяців 09 днів), з них (3 роки 11 місяців та 00днів) з 12.08.1994 року по 12.07.1998 року навчання в Луганському інституті внутрішніх справ МВС України, (4 роки 07 місяців 09 днів) з 13.07.1998 року по 21.02.2003 року служба на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ. З 13.06.2003року по 04.09.2017 рік, тобто 14 років 02 місяця 23 дня служба на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури України, загалом визначивши вислугу років, що дає право на пенсію згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції від 26.05.2003 року) на день звернення за призначенням пенсії, тобто на 07.09.2017 року, в 20 років 9 місяців 17 днів, в тому числі стажу роботи на прокурорсько-слідчих посадах 14 років 02 місяця 23 дня.
Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років починаючи з 07.09.2017 року, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного заробітку, без обмеження граничного розміру та з урахуванням середньомісячної суми виплат за останніх 24 календарних місяці роботи перед зверненням за призначенням пенсії, яка становить 30 089,29 грн., відповідно до довідки прокуратури Луганської області № 18-398 вих № 17 від 04.09.2017 року без урахування обмеження розміру пенсії 10 прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність за відповідний рік.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з часу її проголошення.
Суддя