Справа № 752/4508/17
Провадження № 2/752/3099/17
Іменем України
17.11.2017 року Голосіївський суд м. Києва
в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.
з участю секретаря Литвиненко Ю.С.
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житло-капітал" про поділ спільного майна подружжя,-
встановив :
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, в якому просить поділити майно подружжя між ним та Відповідачем по справі ОСОБА_2, яке було придбано спільно під час перебування у шлюбі, а саме визнати за ОСОБА_1 в порядку розподілу спільного майна подружжя право власності на ? частину нежитлового приміщення № 19 в будинку № АДРЕСА_1 та право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 розташовану в Макарівському районі Київській області, а за ОСОБА_2 визнати право власності на ? частину нежитлового приміщення № 19 в будинку № АДРЕСА_1 та право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 розташовану поряд з попередньою. Судовий збір стягнути з Відповідача.
Відповідач в свою чергу, подала до суду заперечення на вказану позовну заяву у якій просила суд визнати нежитлове приміщення № 19 в будинку № АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_2, визнати право власності на земельні ділянки в Київській області, Макарівського району, кадастровий номер НОМЕР_1 та НОМЕР_3 у розмірі 2/3 майна за ОСОБА_2 та по 1/3 вказаних земельних ділянок за ОСОБА_1 Стягнути витрати на сплату судового збору у сумі 4 134 гривні солідарно.
Крім цього, Відповідачем подано зустрічний позов до ОСОБА_1, залучено за її клопотанням третю особа ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» у якому з ура хуванням уточнень, вона просила визнати майнові права за договором № М20-1902/2016-3 від 07 квітня 2016 року укладеним Відповідачем ОСОБА_1 спільною сумісною власністю подружжя, визнати за нею 2/3 об'єкту інвестування у вигляді майнових прав по договору відступлення майнових прав за № М20-1902/2016-3 від 07 квітня 2016 року.
Після цього, представником Позивача адвокатом ОСОБА_3 в судовому засіданні уточнено позовні вимоги, у яких окрім заявлених, Позивач просить визнати за Позивачем і Відповідачем по ? право власності на частину майнових прав об'єкту інвестування по договору відступлення майнових прав за № М20-1902/2016-3 від 07 квітня 2016 року» укладеним між Позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал».
В судовому засіданні представник Позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги у повному обсязі і просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві, частково заперечував проти зустрічного позову та просив відмовити у задоволенні зустрічного позову, в частині визнання за Відповідачем за первісним позовом 2/3 частин майнових прав, а просив визнати ? таких прав.
Відповідач за первісним позовом та її представник заперечували проти первісного позову, підтримали зустрічний позов у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
28.08.1999 року між Позивачем та відповідачем укладено шлюб, що підтверджується наданим суду свідоцтвом про одруження (актовий запис № 094221) (а.с.3).
За час перебування у шлюбі подружжя має спільних малолітніх дітей- ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.40-41).
07.11.2016 року рішенням Солом'янського районного суду м. Києва шлюб між Позивачем і Відповідачем розірвано та встановлено місце проживання малолітніх дітей зі Відповідачем (а.с.4).
Як вбачається з матеріалів справи під час перебування у шлюбі сторонами набуто майно, частина з якого є спільним майном подружжя, а частина особистим приватним майном одного з них.
Так, в період перебування Позивача та Відповідача у шлюбі Позивачем за первісним позовом отримано у власність земельні ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 державний акт від 20.12.2006 за договором купівлі-продажу від 17.07.2000 та НОМЕР_3 державний акт від 01.08.2008 за розпорядженням Макарівської селишної ради, розташовані у Макарівському районі Київської області, які відповідно до державних актів є ідентичними та розташовані одна поряд з іншою (а.с.8-9).
Крім цього, між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» укладено Договір про участь у Фонді фінансування будівництва за № 20-1902/2016-3 від 19.02.2016р. (а.с.50-65), відповідно до якого Довіритель (Відповідач) зобов'язується передати у власність Управителю (ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал») грошові кошти з метою отримання Довірителем (Відповідачем) у власність житла (об'єкта інвестування). Опис об'єкта інвестування вказаний у п. 1.9 Договору, і ним є квартира під номером об'єкта інвестування № 103 на 10 поверсі об'єкта будівництва - житлово-офісного комплексу з підземним паркінгом, що розташований за адресою вул. Гарматна, 38 (будинок № 2) у Солом'янському районі м. Києва загальною площею 39,36 кв.м. .
Відповідно до наданих доказів Сторонами, зокрема Свідоцтва № С20-1902/2016-3 від 07.04.2016 року про участь у фонді фінансування будівництва виду А «КОЗАЦЬКИЙ» (а.с.67), сума коштів, що передана Довірителем (Позивачем) в управління Управителю становить 673152 грн. Пізніше, після виплати всієї суми вартості зазначеної у Договорі, між ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» та Позивачем був укладений договір відступлення майнових прав за № М20-1902/2016-3 від 07 квітня 2016 року, відповідно до п.п. 1.1 якого, Управитель передає, а Довіритель (Відповідач) приймає майнові права на Об'єкт інвестування, що підлягає передачі Довірителю в порядках та на умовах Договору участі у ФФБ після завершення Забудовником будівництва. Відповідно до Опису об'єкта інвестування, планово-орієнтовний термін введення об'єкта будівництва в експлуатацію 29 червня 2018 року, а термін здачі об'єкта під заселення 29 вересня 2018 року.(а.с.76)
Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу - майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 63 Сімейного Кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Статтею 70 Сімейного Кодексу встановлено, що в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя зазначено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що земельні ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 та НОМЕР_3 розташовані на території Макарівського району Київської області, є спільною сумісною власністю подружжя та у відповідності до ст. 70 СК України частки кожного з подружжя є рівними, оскільки інших домовленостей між ними не було.
Доводи відповідача за первісним позовом, що Позивач не сплачує кошти на утримання дітей і не допомагає матеріально для фізичного і духовного їх розвитку, а тому до майна, яке належить до спільного сумісного слід застосувати вимоги ч. 3 ст. 70 СК України, тобто збільшити частку майна дружини, не знайшли свого підтвердження доказами у судовому засіданні та суперечать матеріалам справи, у зв'язку з цим суд оцінює їх критично.
Виходячи із принципу розумності та враховуючи, що вказані земельні ділянки є однаковими суд вважає за доцільне визнати право власності на земельну ділянку розташовану в Київській області, Макарівського району, кадастровий номер НОМЕР_3 за ОСОБА_1, а на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 за ОСОБА_2
Крім того, як Позивачем так і Відповідачем ставиться питання про поділ об'єкту інвестування у вигляді майнових прав по договору відступлення майнових прав за № М20-1902/2016-3 від 07 квітня 2016 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал».
В цій частині позовна вимога підлягає до задоволення частково із наступних підстав.
Згідно ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Це означає, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. п. 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом
Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.
При розгляді справ зазначеної категорії слід враховувати, що до майнових прав належить, зокрема, право вимоги, що виникає з приводу володіння, користування та розпорядження майном, право вчиняти дії щодо оформлення права власності на майно.
У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30 січня 2013 р. у справі № 6-168цс12 зроблено висновок, що майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Відповідно до пункту 5 статті 7 та статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктом і результатом інвестицій (об'єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права).
У статті 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» вказано, що об'єкт інвестування - це квартира або приміщення соціально - побутового призначення в об'єкті будівництва, яке після закінчення будівництва стає окремим майном.
Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
Стаття 331 ЦК України встановила загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.
За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Отже, враховуючи, що оформлення права власності на проінвестоване житлове приміщення пов'язане з введенням будинку в експлуатацію, право власності на об'єкт незавершеного будівництва на даний час та за цих обставин виникнути не може.
За таких обставин, до задоволенню підлягає лише позовна вимога Відповідача за первісним позовом, щодо визнання майнових прав за договором № М20-1902/2016-3 від 07 квітня 2016 року укладеним Відповідачем ОСОБА_1 спільною сумісною власністю подружжя.
В решті позовних вимог щодо поділу зазначених майнових прав необхідно відмовити.
Водночас, поділ таких прав може бути здійснено шляхом внесення відповідних змін до договору відступлення майнових прав за № М20-1902/2016-3 від 07 квітня 2016 року.
Крім цього, 18.04.2016р. до розірвання шлюбу судом, ОСОБА_2 з метою ведення господарської діяльності у формі фізичної особи - підприємця придбано нежитлове приміщення № 19 в будинку № АДРЕСА_1.
В частині визнання нежитлового приміщення № 19 в будинку № АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та поділі його по ? частині між Позивачем і Відповідачем, суд прийшов до висновку про недоведеність Позивачем належності вказаного приміщення до спільного сумісного власності подружжя.
Так, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Верховним Судом України у справі № 6-79цс13 від 02.10.2013 року встановлено правову позицію про те, що стаття 57 СК України визначає перелік видів особистої приватної власності одного із подружжя та підстави її набуття. Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в ст. 60 СК України. За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності. Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тільки в разі встановлення цих фактів норма ст. 60 СК України вважається правильно застосованою. Аналогічний правовий висновок закріплений і постановою ВСУ від 13.06.2016 року у справі № 6-1752цс15.
Відповідно із частинами 1, 2 статті 52 ЦК України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення; фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.
Зокрема, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ОСОБА_2 є суб'єктом господарювання - фізичною особою - підприємцем з 12.10.2011 року.
Згідно довідки про дохід суб'єкта господарювання за № 3393/Ж/26-58-13-02-09 від 23.03.2017р. виданої ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві її загальний дохід за 2014-2015 роках складав 2389175 тисяч гривень (а.с.).
Так, 18.04.2016 ОСОБА_2 уклала попередній договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з ПАТ „ТРЕСТ КИЇВМІСЬКБУД-6" на придбання нежитлового приміщення № 19 в будинку № АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 і зареєстрований в реєстрі за № 330 із нотаріальною згодою ОСОБА_1 (а.с.28-29)
Згідно договору банківського рахунку укладений з ПАТ Акціонерно-комерційним банком «Львів» № 40.12.001328 від 18.04.2016р (а.с.35-36). і платіжних доручень (а.с.) щодо перерахованих відповідних сум ОСОБА_2 особисто перераховано двома платежами 19.04.2016 - 603 000 грн. та 20.01.2016 - 17844310 грн. (а.с.37-38). Також, останньою сплачено збір за операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 24 474 грн., що підтверджується квитанцією № 16150855 від 21.04.2016р.
Також, судом була досліджена боргова розписка від 20.04.2016, згідно якої, Відповідачем за первісним позовом, позичено у ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 700000 гривень (а.с.42). Зазначений договір позики відповідає вимогам ст.ст. 1046-1047 ЦК України та укладений не в інтересах сім'ї, а з метою покращення умов ведення господарської діяльності підприємцем.
Відповідачем не спростовано вказаного факту у судовому засіданні.
Крім цього, відповідно до наданих скрін фото офіційного сайту із мережі інтернет (а.с.) вказане нежитлове приміщення використовується ОСОБА_2 для ведення підприємницької діяльності.
Водночас, за клопотанням представника Відповідача за первісним позовом - адвоката ОСОБА_8 судом витребувано декларацію про доходи майно і витрати Позивача за первісним позовом ОСОБА_9 за 2015 рік, згідно якої загальний його дохід у 2015 році складав 83023 гривень (а.с.101-109)
Отже, із вказаних доказів вбачається, що витрати пов'язані на придбання нежитлового приміщення № 19 в будинку № АДРЕСА_1 несла тільки ОСОБА_2
Як встановлено судом, вартість вказаного нежитлового приміщення становить 2 447 310 грн., загальна сума коштів отриманих від підприємницької діяльності ОСОБА_2 у 2014-2015 роках складає 2389175 тисяч гривень та 700000 остання позичила. Тобто, загальна сума коштів якими користувалась Відповідач за первісним позовом перевищує вартість оспорюваного нежитлового приміщення на 500000 гривень. Тобто, Відповідач за первісним позовом частину отриманого від господарської діяльності прибутку використовувала для поліпшення умов ведення своєї господарської діяльності, а частину для утримання на належному рівні сім'ї. У зв'язку з вказаним суд вважає слушними та такими, що заслуговують на увагу доводи Відповідача за первісним позовом, що зазначене нежитлове приміщення придбане ОСОБА_2 за особисті кошти фізичної особи - підприємця, які не є спільною сумісною власністю.
Отже, майно фізичної особи - підприємця (Відповідача), яке придбане за кошти від своєї діяльності підприємця і не в інтересах сім'ї та використовується в його підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку, слід розглядати як його особисту приватну власність, в розумінні ст. 57 СК України, а не як об'єкт спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання ст.ст. 60, 61 СК України.
Цей висновок підтверджується рядом судових актів, як-от: постановою ВСУ у справі № 6-1327цс15 від 18 травня 2016р., постановою ВСУ від 02.10.2013 р. у справі №6-79цс13.
Крім того, згідно вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України основним принципом цивільного судочинства є принцип змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Водночас, Позивачем не надано жодних доказів того, що нежитлове приміщення № 19 в будинку № АДРЕСА_1 є спільно набутим майном.
За таких обставин, позов у частині визнання на ? частини нежитлового приміщення № 19 в будинку № АДРЕСА_1 за ОСОБА_9 задоволенню не підлягає, у зв'язку з тим, що вказане приміщення не є об'єктом спільної сумісної власності, оскільки придбано за особисті кошти Відповідачки, а тому належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.
У відшкодуванні судових витрат у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України відмовити і ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , оскільки сторонами були понесені судові витрати по сплаті судового збору ,які є рівними, а заявлені ними позовні вимоги як за первісним та і за зустрічним позовом частково задоволені.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 57, 61, 69-71, 73 СК України, 365 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, Закону України «Про інвестиційну діяльність», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку розподілу спільного майна подружжя право власності на земельну ділянку в Київській області, Макарівського району, кадастровий номер НОМЕР_3.
Визнати за ОСОБА_2 в порядку розподілу спільного майна подружжя право власності на земельну ділянку в Київській області, Макарівського району, кадастровий номер НОМЕР_1.
В частині визнання за ОСОБА_1 ? частини майнових прав об'єкту інвестування по договору відступлення майнових прав за № М20-1902/2016-3 від 07 квітня 2016 року» укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» - відмовити.
В частині визнаня за ОСОБА_2 ? частини майнових прав об'єкту інвестування по договору відступлення майнових прав за № М20-1902/2016-3 від 07 квітня 2016 року» укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» - відмовити.
В частині визнання права власності по ? частині нежитлового приміщення № 19 в будинку № АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Борисівною- відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє с амостійих вимог ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.
Визнати майнові права по об'єкту інвестування по договору відступлення майнових прав за № М20-1902/2016-3 від 07 квітня 2016 року» укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» спільним сумісним майном подружжя.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційного скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .
Суддя :