Справа № 22-ц/793/1940/17Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 39 Васильківська Т. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Карпенко О. В.
07 листопада 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоКарпенко О. В.
суддівВасиленко Л. І., Нерушак Л. В.
при секретаріОвчаренко І. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 серпня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Смілянської міської ради, третя особа: ОСОБА_7 про встановлення факту родинних відносин та продовження строку для прийняття спадщини, -
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника Смілянської міської ради - Петренко С.О., яка просила відхилити апеляційну скаргу, колегія суддів,-
У травні 2017 року ОСОБА_6 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до Смілянської міської ради, третя особа: ОСОБА_7 про встановлення факту родинних відносин та продовження строку для прийняття спадщини, посилаючись в обгрунтування заявленого позову на те, що його рідна сестра - ОСОБА_9 (дошлюбне прізвище ОСОБА_9), яка проживала у м. Сміла Черкаської області, померла у червні 2015 року. Заповіту сестра за життя не лишила.
ОСОБА_6 та його рідний брат ОСОБА_7 являються спадкоємцями другої черги за законом. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_9 немає, оскільки вона була розлучена, дітей не мала, а їх батьки померли.
Позивач вказує, що під час видачі йому паспорту громадянина України, з невідомих причин, його прізвище зазначили як ОСОБА_6, хоча у свідоцтві про народження прізвище зазначено як ОСОБА_6, так як і дошлюбне прізвище його померлої сестри, тобто написання його прізвища, зазначеного у паспорті, однією літерою відрізняється від написання дошлюбного прізвища сестри, що може ускладнити нотаріальну процедуру прийняття спадщини після її смерті.
Йому відомо, що сестрі на момент смерті на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1. У встановлений законом шестимісячний термін, зазначає ОСОБА_6,ні він, ні його рідний брат ОСОБА_7, не звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки їм не було відомо про смерть сестри.
Протягом тривалого часу вони із сестрою не спілкувався, тому не знали про її смерть. Навесні 2017 року, вказує ОСОБА_6, приїхавши у м. Сміла, він дізнався про смерть своєї сестри, про що йому з братом ніхто не повідомляв, тому вони не мали можливості прийняти участь у похованні сестри та заявити про свої спадкові права на майно, що залишилося після її смерті.
Позивач вказує, що ОСОБА_7 від прийняття спадкового майна, яке залишилося після смерті сестри відмовився на його користь, однак він позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті своєї сестри, оскільки з поважних причин пропустив строк для подачі заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
У зв'язку із чим, зазначає ОСОБА_6, він змушений був звернутися за захистом своїх прав до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області та просив суд постановити рішення, яким встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_6 є рідним братом ОСОБА_9, яка померла у червні 2015 року, та визначити йому додатковий місячний строк для подачі заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після померлої у червні 2015 року його сестри ОСОБА_9
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 серпня 2017 року позов ОСОБА_6- задоволено частково.
Встановлено факт, що ОСОБА_6 є рідним братом ОСОБА_9, яка померла у червні 2015 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, вважаючи рішення суду першої інстанції необґрунтованим, таким, що ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 серпня 2017 року скасувати в частині відмови ОСОБА_6 у задоволенні його позовних вимог щодо визначення додаткового місячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини після померлої у червні 2015 року ОСОБА_9 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення заявлених ним позовних вимог в повному обсязі. В решті із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_6 погоджується.
Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає відхиленню, виходячи із наступного.
Згідно вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
При розгляді даної справи суд правильно встановив факти, відповідні їм правовідносини, постановив рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права, ґрунтується на зібраних по справі доказах, оцінивши які в сукупності, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про наявність правових підстав лише для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_6
Як вбачається із наявних матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про смерть (повторне) серії НОМЕР_1 виданого 11 серпня 2017 року Кременецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільської області, у червні 2015 року померла ОСОБА_9 (а.с.59), після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді квартири ОСОБА_10.
Спадкоємцями другої черги за законом на майно спадкодавця є брати померлої особи - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, інших спадкоємців не має. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не зверталися до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявами про прийняття спадщини після смерті своєї сестри - ОСОБА_9
За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст.ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст. 1269 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч.3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Є необґрунтованими посилання ОСОБА_6 в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було враховано доводів позивача, що підставами поважності причин пропуску ним строку для подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті сестри була його необізнаність з приводу її смерті та неповідомленням позивача іншими особами, в тому числі і Смілянською міською радою Черкаської області про смерть спадкодавиці ОСОБА_9, у зв'язку з чим ОСОБА_6 не мав об'єктивної можливості звернутися вчасно до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, оскільки такі посилання спростовуються наявними матеріалами справи.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.
При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови, тощо.
В порушення вимог ст. 60 ЦПК України, яка покладає обов'язок на кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, із сторони ОСОБА_6 на адресу суду не було надано будь-яких об'єктивних, переконливих доказів наявності поважних в контексті вимог закону причин суттєвого пропуску строку для подання ним заяви до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини після смерті сестри про прийняття спадщини, які б реально перешкоджали позивачу скористатися належним йому правом на подачу такої заяви та слугували підставою для визначення йому в судовому порядку додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Додана ОСОБА_6 вже до апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції довідка (а.с.85) про перебування позивача на диспансерному обліку з приводу перенесеної травми хребта у вигляді млявого парезу правої ноги також не може в контексті вимог закону рахуватися причиною, пов'язаною з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивача на вчинення дій, пов'язаних із необхідністю його звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті сестри - ОСОБА_9
Крім того, вказана довідка взагалі не була предметом дослідження суду першої інстанції, оскільки була оформлена апелянтом пізніше винесення судом першої інстанції рішення.
Згідно вимог ч.2 статті 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції досліджені із порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, або неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Оскільки ОСОБА_6 вказана довідка взагалі не надавалася на адресу суду першої інстанції і апелянтом не зазначено поважність причин її неподання, вона не може бути врахована і при перегляді справи в апеляційному порядку.
Є безпідставними посилання позивача, як на причину суттєвого пропуску строку для подачі ним заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 , (враховуючи факт проживання із сестрою в різних населених пунктах), на свою необізнаність з приводу смерті спадкодавиці і неповідомленням позивача про її смерть,оскільки вказані посилання не є тими причинами, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій по прийняттю спадщини, а саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення спадкоємцем дій щодо прийняття спадщини не свідчать про поважність причин пропуску зазначеного строку.
Якщо у спадкоємця реальних, об'єктивних перешкод для подання заяви до нотаріальної контори не було, а він не скористався належним йому правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року (справа № 6-85цс12).
Також не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_6 в апеляційній скарзі на те, що належним доказом поважності пропуску строку для подачі ним заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 є відсутність документів, які підтверджують родинні відносини між ним та померлою ОСОБА_9, оскільки встановлення факту родинних відносин могло мати місце і після звернення ОСОБА_6 до нотаріуса із відповідною заявою про прийняття ним спадщини.
Крім того, є також необґрунтованими посилання ОСОБА_6 на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач пропустив строк для подачі ним заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 через відсутність в нього свідоцтва про смерть спадкодавиці ОСОБА_9 , оскільки для видачі дублікатів даних документів позивачу необхідно було лише звернутись із заявою до відповідних органів.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що причини пропуску строку для прийняття спадщини, на які посилається ОСОБА_6, не можуть бути визнані в контексті вимог закону поважними, оскільки позивачем не наведено об'єктивних, непереборних, істотних труднощів суттєвого пропуску строку для подання ним заяви до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, та не надано будь-яких інших об'єктивних доказів, які свідчать про наявність для нього реальних перешкод для подачі такої заяви.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 не дають підстав для встановлення неправильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Підстав для скасування або зміни постановленого судом першої інстанції рішення колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 серпня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Смілянської міської ради, третя особа: ОСОБА_7 про встановлення факту родинних відносин та продовження строку для прийняття спадщини - відхилити, зазначене рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :