Провадження № 11-сс/793/694/17 Справа № 703/3390/17 Категорія: ст. ст. 181, 193 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
21 листопада 2017 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 листопада 2017 року, якою застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту на певний період доби строком на два місяці, відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , українця, з повною середньою освітою, не працює, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, раніше судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
Старший слідчий Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 звернулась до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12017250230000847 від 14.04.2017 р. Клопотання погоджено прокурором Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_8 .
Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_7 близько 16 години 50 хвилин 14 квітня 2017 року біля магазину «Асоль» по вул. Незалежності, 67 Г в м. Смілі Черкаської області таємно викрав належний ОСОБА_10 бензотример «Дніпро-М» вартістю 1 926 грн.
06 листопада 2017 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 листопада 2017 року клопотання слідчого задоволено частково та застосовано відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту на певний період доби строком на два місяці, заборонивши підозрюваному залишати місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , в період часу з 21 по 07 годину з покладенням наступних обов'язків: не відлучатись з м. Сміла Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; прибувати за першою вимогою до слідчого відділу Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області чи суду. Запобіжний захід діє по 04 січня 2018 року включно, але не довше закінчення строку досудового розслідування.
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. Разом з тим, прокурором не доведено, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. При цьому слідчий суддя врахував, що підозрюваний не працює, вчинив корисливий злочин під час іспитового строку за інший корисливий злочин.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 листопада 2017 року та ухвалити нову, якою обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Вказує, що підозрюваний, перебуваючи на волі, буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, будучи обізнаним про суворість можливого покарання, адже обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного з таємним викраденням чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років.
Крім того ОСОБА_7 не має міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи та постійного заробітку, раніше судимий за майнові злочини, на шлях виправлення не став та вчинив новий злочин в період іспитового строку, що вказує на ризик вчинення ним інших кримінальних правопорушень, у тому числі майнових злочинів.
В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу прокуратури, просив її задовольнити. Вказав, що існує надто великий ризик того, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, може зникнути з метою ухилення від відповідальності та перешкоджати судовому провадженню.
Підозрюваний в судовому засіданні просив відхилити апеляційну скаргу прокурора.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, підозрюваного, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 177, 178, 183, 194, 200 КПК України та п. «е» ч. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод (Рим, 1950 року), міра запобіжного заходу у виді взяття під варту обирається підозрюваному, обвинуваченому судом при наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню ним правопорушення чи його втечі після його вчинення, що вказана особа може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати провадженню іншим чином, а також вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту, слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог норм міжнародного права та кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого; врахував, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, і, що прокурором не доведено те, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів на даному етапі не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Враховуючи це, колегія суддів вважає, що обраний слідчим суддею запобіжний захід є достатнім для запобігання указаним вище ризикам.
У своїй ухвалі слідчий суддя слушно врахував, що органом досудового розслідування не доведено, що підозрюваний буде переховуватися від органів досудового розслідування та уникати явки за викликами, тому підозрюваний ОСОБА_7 не потребує ізоляції від суспільства та є можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Сама лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , на що, зокрема, посилається прокурор в апеляційній скарзі, не є безумовною підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім того стороною обвинувачення не доведено, що запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим; відсутні докази того, що підозрюваний вчиняв дії по знищенню, схову або спотворенню будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, змінював місце проживання чи переховувався від органів досудового розслідування та суду, а також вчиняв тиск на свідків чи потерпілого при безпосередньому спілкуванні чи опосередковано, через інших осіб, за допомогою засобів зв'язку, що перешкоджатиме досягненню завдання кримінального провадження та досягненню цілей покарання.
Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 04.04.2013 № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України": на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред'явлених заявникові, та ризик його втечі. Після цього прокурори і суди не навели жодних підстав для продовження тримання заявника під вартою, лише зазначили, що запобіжний захід було обрано правильно. Проте згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу лише наявність обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші аргументи для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані національними судами (справа "Єлоєв проти України", п. 60). Інших підстав національні суди у цій справі не наводять. Крім того, національні владні органи не розглядали можливість застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою.
За таких обставин, суд з метою запобігання ризикам і забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків і попередження можливості його переховуватися від органів досудового розслідування та суду, попередження можливості впливати на свідків та потерпілого обґрунтовано дійшов висновку про достатність обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту у період часу з 21 год. до 07 год. строком на два місяці, з покладенням на останнього відповідних, вказаних в ухвалі, обов'язків, у зв'язку з чим доводи прокурора з цих питань колегія суддів вважає безпідставними та невідповідними фактичним обставинам.
Підозрюваний з моменту обрання такого запобіжного заходу як домашній арешт його та покладені на нього обов'язки не порушував, з'являється на виклики до слідчого і суду. Доказів на противагу цьому ні слідчому судді, ні колегії суддів не надано.
Враховуючи зазначене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора і скасування оскарженої ухвали слідчого судді.
Керуючись ст.ст. 181, 193, 194, 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 листопада 2017 року, якою застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту на певний період доби строком на два місяці відносно ОСОБА_7 , залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий :
Судді :