Справа № 379/848/17 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/780/1106/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Категорія 34 15.11.2017
Іменем України
15 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника потерпілої на вирок Таращанського районного суду Київської області від 03 серпня 2017 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Вінниця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, не працюючого, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого,
засуджено за ч.1 ст.286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави судові витрати на залучення експерта в розмірі 1 055 грн. 52 коп. та вирішено долю речових доказів,
За вироком 28 лютого 2017 року, приблизно о 15 год. 10 хв., ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_1 зі сторони вул. Софіївська рухався по вул. Мудрого Ярослава в бік нерегульованого перехрестя з вул. Володимира Великого у м. Тараща Київської області.
На вказаному перехресті доріг ОСОБА_8 повернув праворуч та наблизився до пішохідного переходу, який позначений з обох боків дороги дорожніми знаками 5.35.1 та 5.35.2 ПДР, а на проїзній частині з дорожньою розміткою «зебра» в цей час пішохід ОСОБА_10 справа-наліво відносно напрямку руху автомобіля розпочала перетинати проїжджу частину вул. Володимира Великого.
Водночас ОСОБА_8 , в порушення вимог п.2.3 (б) ПДР, був не уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, в порушення вимог п.10.1 ПДР, не переконався, що при зміні напрямку свого руху він не створює перешкод для пішоходів, а також в порушення вимог п.16.2 ПДР при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу не надав перевагу пішоходу, який переходив проїзну частину дороги, на яку він повернув, і правою передньою боковою частиною автомобіля «Volkswagen Golf» вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_10 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
В апеляційній скарзі представник потерпілої просить вирок скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість та призначити інше покарання в межах санкції статті з позбавленням керування транспортними засобами. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано, що обвинувачений, порушивши правила дорожнього руху, не доправив самостійно потерпілу в лікарню, не викликав швидку медичну допомогу, а також ту обставину, що обвинувачений вину у вчиненому визнав в останній момент та звинувачував у ДТП потерпілу, що не свідчить про його щире каяття.
Заслухавши доповідь судді, представника потерпілої, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого, його захисника та прокурора, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, доведеність висунутого обвинувачення та правова кваліфікація дій обвинуваченого сторонами в апеляційному порядку не оспорюється.
Покарання обвинуваченому за ч.1 ст.286 КК України визначено з дотриманням вимог ст.ст.50,65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що обтяжують чи пом'якшують його покарання.
Так, судом враховано, що злочин невеликого ступеню тяжкості вчинений особою, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, виключно позитивно характеризується за місцем проживання, за висновком органу пробації є недоцільним застосування щодо обвинуваченого суворого покарання, а також з урахуванням щирого каяття винного.
Доводи апеляційної скарги представника потерпілої правильності висновків суду не спростовують.
Сумнівів у щирому каятті винного у колегії суддів не виникають, оскільки воно ґрунтується на визнанні ОСОБА_8 своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалася.
Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути предметом розгляду апеляційного суду Київської області, оскільки судовий розгляд в суді першої інстанції відбувся за згодою усіх сторін кримінального провадження за правилами ч. 3 ст.349 КПК України, суд обмежився лише допитом обвинуваченого, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції позбавлений можливості досліджувати фактичні обставини кримінального провадження, зокрема тих, які не оспорювалися в суді першої інстанції, і поведінку обвинуваченого безпосередньо після ДТП.
За таких обставин визначення обвинуваченому покарання у виді штрафу без призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами є правомірним і вирок суду є законним.
У відповідності до п. е) ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі та інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
ОСОБА_8 є потерпілим від аварії на ЧАЕС (а.с.130), раніше не судимий, визнаний винуватим у вчиненні необережного злочину, який є злочином невеликої тяжкості, надає згоду на застосування щодо нього амністії, у зв'язку з чим він підлягає звільненню від відбування призначеного вироком покарання у зв'язку із актом амністії.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,
Вирок Таращанського районного суду Київської області від 03 серпня 2017 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни.
На підставі п. е) ст.1 ЗУ «Про амністію у 2016році» ОСОБА_11 звільнити від відбування покарання, визначеного вироком Таращанського районного суду Київської області від 03.08.2017р.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня проголошення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Суддя: Суддя: Суддя: