Справа № 535/196/16-ц
Провадження № 6/535/3/17
20 листопада 2017 року смт Котельва
Котелевський районний суд Полтавської області у складі: головуючого - судді: Мальцева С.О., секретар судового засідання Білик Н.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт Котельва Полтавської області цивільну справу за поданням Державного виконавця Котелевського РВДВС ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзді боржника за межі України, -
До суду надійшло вище вказане клопотання, в якому його автор просить: встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, - ОСОБА_2, посилаючись на те, що з неї рішенням суду стягнуто заборгованість у сумі 89 938, 93 грн. на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», проте виконавчий документ боржником не виконується, а також встановлено, що за боржником не рахується відкриті рахунки, не має офіційного доходу.
У судове засіданні автор подання державний виконавець Чорнорук О.М. у судове засідання не з'явилася, просила провести розгляд подання без їх участі.
Суд, вивчивши доводи подання та дослідивши матеріали справи, приходить до такого.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні відділу державної виконавчої служби Котелевського РВД перебуває виконавчий лист №535/196/16-ц від 24.05.2016 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у сумі 89 938, 93 грн.
Для забезпечення виконання рішення суду державним виконавцем були зроблені відповідні запити в ПФУ та ДПС України установи щодо виявлення відкритих рахунків та отримання офіційних доходів боржника та не виявлено тиких, а також винесена постанова про розшук майна боржника.
Статтею 377-1 ЦПК України передбачено, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Відповідно до статті 33 Конституції України свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України можуть бути обмежені лише законом.
Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
Відповідно до вказаної правової норми громадянину України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон.
Такі обмеження права громадян України на виїзд за кордон у конкретно визначених законом випадках мають тимчасовий характер і зумовлені необхідністю забезпечення захисту прав і законних інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, виконавча служба вказував на те, що з ОСОБА_2 рішенням суду стягнуто заборгованість у сумі 89 938, 93 грн. на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», проте виконавчий документ боржником не виконується, а також встановлено, що за боржником не рахується відкриті рахунки, не має офіційного доходу.
Разом з цим, питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених у порядку, передбаченому в п. 19 ч. 3 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Відповідно до положення частиною 2статтею 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Також, відповідно до інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, встановлений порядок звернення державного виконавця з поданням до суду щодо обмеження у праві виїзду за межі України та заборони в'їзду в Україну у разі невиконання боржником своїх зобов'язань. Вказаний нормативно-правовий акт передбачає, що подання державного виконавця повинно містити, зокрема, підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.
Натомість у поданні взагалі нічого не зазначено чи відомо боржнику про виконавче провадження та не вказано доводів та підтверджуючих фактів про ухилення останнього від виконання своїх зобов'язань.
Сам по собі факт заборгованості щодо сплати суми боргу та відсутність у боржника відкритих рахунків та офіційного доходу не може свідчити про ухилення останнього від виконання своїх зобов'язань по рішенню суду.
Таким чином, ухилення боржника від виконання зобов'язання, що є єдиною і достатньою підставою для застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, не знайшло свого практичного підтвердження у судовому засіданні.
Відтак, суд приходить до висновку, що подання не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і виїзду в Україну громадян України», Законом України «Про виконавче провадження»статтями10,11,60,212-215,218,377-1 ЦПК України, суд, -
1.У задоволенні подання поданням Державного виконавця Котелевського РВДВС ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзді боржника за межі України, - відмовити.
2.Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Котелевський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятиденний строк з дня отримання її копії.
Суддя: Мальцев С.О.