Справа № 127/22931/17
Провадження № 2/127/6031/17
17.11.2017року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,
при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, суд -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу в порядку відступу майна по борговому зобов'язанні. Позов мотивовано тим, що 30.06.2013 р. ОСОБА_2 взяла в борг кошти в розмірі 80 000 грн. у ОСОБА_1 для власних потреб відповідно до розписки від 30.06.2013 р. За домовленістю, у разі якщо ОСОБА_2 не зможе повернути борг, вона зобов'язана передати у власність ОСОБА_3 свою земельну ділянку за адресою: м. Вінниця, вул. Коперника, 120, с. Лука-Мелешківська Вінницької області. Крім того, 30.07.2014року відповідач взяла в борг кошти в розмірі 20 000 грн. у ОСОБА_1 для власних потреб відповідно до розписки від 30.06.2013 р. За домовленістю, у разі якщо ОСОБА_2 не зможе повернути борг, вона зобов'язана передати у власність ОСОБА_3 свою земельну ділянку за адресою: м. Вінниця, вул. Коперника, 120, с. Лука-Мелешківська Вінницької області. На вимогу ОСОБА_1, відповідач не змогла повернути борг, у зв'язку з чим, ОСОБА_1 просить задовольнити вимогу щодо повернення боргу в порядку відступу майна по борговому зобов'язанні.
31.10.2017 р. до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої, ОСОБА_1 просить задовольнити вимогу щодо повернення боргу в порядку відступу майна по борговому зобов'язанні, шляхом визнання права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку за адресою: м. Вінниця, вул. Коперника, 120, с. Лука-Мелешківська Вінницької області відповідно до державного акту права власності на земельну ділянку серії ЯМ № 136488.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав за обставин, викладених у ньому, просив позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнала в повному обсязі, не заперечила щодо задоволення позову.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 взяла в борг 30.06.2013 р. кошти у сумі 20 000 гривень для власних потреб у ОСОБА_1 Зазначені кошти зобов'язалась повернути за першою вимогою кредитора, але не пізніше 30.06.2014 р. В разі неспроможності повернути кошти 30.06.2014 р., ОСОБА_2 зобов'язується передати ОСОБА_1 в рахунок боргу у власність земельну ділянку за адресою: вул. Коперника, 120, с. Лука-Мелешківська, Вінницького району Вінницької області, площею 0,0933 га, яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності серії ЯМ № 136488 (а.с.9).
Крім того, 30.07.2014року ОСОБА_2 взяла в борг 30.06.2013 р. кошти у сумі 20 000 гривень для власних потреб у ОСОБА_1 Зазначені кошти зобов'язалась повернути за першою вимогою кредитора, але не пізніше 30.06.2014 р. В разі неспроможності повернути кошти 30.06.2014 р., ОСОБА_2 зобов'язується передати ОСОБА_1 в рахунок боргу у власність земельну ділянку за адресою: вул. Коперника, 120, с. Лука-Мелешківська, Вінницького району Вінницької області, площею 0,0933 га, яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності серії ЯМ № 136488 (а.с.9 зворот).
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.09.2015 р., ОСОБА_2 дійсно належить на праві приватної власності земельна ділянка, площею 0,0933 га. за адресою: вул. Коперника, 120, с. Лука-Мелешківська, Вінницького району Вінницької області (а.с.6).
Ринкова вартість даної земельної ділянки відповідно до довідки про вартість майна становить 79 928 грн. (а.с. 10)
Проаналізувавши договір позики, оформлений відповідною розпискою, варто звернути увагу на наступному.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).
Таким чином, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
У той самий час за змістом частин 1, 2 статті 207 і частини другої статті 1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобов'язанням її повернення), так і дати її отримання.
Відтак, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суди для визначення факту укладення договору, його умов та його юридичної природи з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України повинні виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Саме такий правовий висновок про застосування статей 1046, 1047 ЦК України міститься в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63 цс13, та в постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.
Враховуючи наведене, виходячи з дійсного змісту договору позики, оформленого розписками від 30.06.2013 р. та від 30.07.2014р., суд встановив, що відповідач забезпечив повернення боргу зобов'язанням передати у власність земельну ділянку.
На думку суду, вказані дії виходять за межі правової природи договору позики, оскільки за договором позики відповідач повинна була повернути позивачеві саме грошові кошти у визначеному сторонами розмірі.
В той же час, забезпечення повернення боргу зобов'язанням передати у власність земельну ділянку характерно для правовідносин застави нерухомого майна.
За приписами ч. 1 ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи є іпотекою (ч. 1 ст. 575 ЦК України).
Відповідно до ст. 577 ЦК України, якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.
В ході розгляду справи не підтвердився факт укладення сторонами договору застави земельної ділянки, яка розташована за адресою: вул. Коперника, 120, с. Лука-Мелешківська, Вінницького району Вінницької області.
Згідно з ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст. 58, 60 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтується на припущеннях. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Оцінюючи зібрані у справі докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимога позивача про визнання права власності не земельну ділянку є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
В силу ч.4 ст. 174 ЦПК України, суд не приймає до уваги заяву відповідача про визнання позову, оскільки вона суперечить закону.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, відповідно до ст.88 ЦПК України, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір відшкодуванню не підлягає, так як її позовні вимоги залишені без задоволення.
На підставі викладеного, згідно ст. ст. 572,577,1046, 1047 ЦК України, керуючись ст. ст. 3,10, 11, 60, 88 , 174, 212- 215,218 ЦПК України , суд-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: