"15" листопада 2017 р.Справа № 923/560/17
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді: Принцевської Н.М.
суддів: Діброви Г.І., Лисенко В.А.
Секретар судового засідання: Криворучко В.В.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №б/н, від 04.09.17, ОСОБА_2 - довіреність № б/н, від 07.08.17;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Тім»
на рішення Господарського суду Херсонської області від 12.09.2017 року
по справі №923/560/17
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Тім»
до відповідача: Приватного підприємства «ШАТО»
про: стягнення 2152281,23 грн.,
та за зустрічним позовом: Приватного підприємства «ШАТО»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Тім»
про: визнання договору удаваним, стягнення збитків в сумі 6492487,76 грн., зарахування зустрічних однорідних вимог
В червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Тім» звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «ШАТО» заборгованості за договором оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції № 260816ОТ від 26.08.2016 в сумі 2152281,23грн., яка складається з основного боргу в сумі 1050000,00грн., пені в сумі 170538,90грн., 3% річних в сумі 18769,26грн., штрафу в сумі 912973,07грн.
Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних, пені та штрафу.
Ухвалою від 04.08.2017 місцевим господарським судом спільно до розгляду з первісним позовом прийнято зустрічну позовну заяву Приватного підприємства «ШАТО» про визнання договору оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції №260816ОТ від 26.08.2016 удаваним та визнання, що між сторонами фактично відбувся договір зберігання (товарного складу) на умовах, зазначених у тексті зустрічної позовної заяви; зарахування зустрічної однорідної вимоги в сумі 987887,48грн. за первісним позовом; стягнення збитків за неналежне зберігання за удаваним договором № 260816ОТ від 26.08.2016.
В обґрунтування зустрічного позову позивач посилається на те, що укладений між сторонами правочин є удаваним та таким, що вчинено з метою приховати інший правочин - договір зберігання (товарного складу), у зв'язку з чим до правовідносин сторін слід застосовувати положення щодо зберігання сільськогосподарської продукції. В свою чергу, допущені відповідачем порушення умов зберігання сільськогосподарської продукції, призвели до її псування, чим завдано збитків на суму 6492487,76 грн. За вказаних обставин, позивач за зустрічним позовом вважав за можливе зарахування зустрічної однорідної вимоги за первісним позовом, яка з урахуванням здійсненої часткової оплати та вартості проданої цибулі складає 987887, 48 грн. (7480375,24 - 987887,48).
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 12.09.2017 зустрічний позов задоволено частково: визнано укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін Тім» та Приватним підприємством «ШАТО» договір оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції удаваним та встановлено, що фактично між сторонами вчинено договір зберігання (товарного складу); з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Тім» на користь Приватного підприємства «ШАТО» стягнуто 6490374,70 грн. збитків; в позові про стягнення 2113,06 грн. - відмовлено; припинено зобов'язання Приватного підприємства «ШАТО» за первісним позовом в частині стягнення 990000,00 грн. основного боргу шляхом зарахуванням зустрічної однорідної вимоги; в задоволенні іншої частини первісного позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Тім» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Херсонської області скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Тім» задовольнити у повному обсязі та відмовити Приватному підприємству «ШАТО» у задоволенні зустрічного позову.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, апелянт, згідно поданої апеляційної скарги та доповнень до неї, зазначає, що договір оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції № 260816ОТ від 26.08.2016 виражав дійсну волю сторін на встановлення правовідносин з оренди тари, що випливає як зі змісту договору, так і з обставин його фактичного виконання; сторони при укладанні договору не мали мети та наміру приховати насправді вчинений правочин. Безпідставним, на думку апелянта, є й висновок місцевого господарського суду щодо доведеності складу цивільного правопорушення як підстави застосування такого виду відповідальності як збитки. Наразі, протягом строку дії договору позивач не пред'являв жодних претензій стосовно псування товару; представлені позивачем за зустрічним позовом акти списання природного зносу та сортування продукції складені в односторонньому порядку без виклику представника ТОВ «Грін Тім»; сам договір та специфікації до нього не вказують на приймання на зберігання продукції, а визначають лише кількість дерев'яних ящиків (тари), наданих позивачу за зустрічним позовом та температурно-вологісні показники приміщення, в якому розташована тара. Крім того, апелянт наголошував на неправильному застосуванні судом положень ст. 594 Цивільного кодексу України, як підстав відмови у стягненні штрафних санкцій, адже, по-перше, відповідного повідомлення про притримання належного кредитору майна, як того вимагає ч. 1 ст. 595 Цивільного кодексу України, матеріали справи не містять, по-друге, положення ст. 594 ЦК України не можуть застосовуватись до правовідносин із відшкодування збитків.
13.11.2017 позивач через канцелярію суду подав клопотання про залучення до матеріалів справи в порядку ст.101 Господарського процесуального кодексу України додаткових доказів: листа ПП «ШАТО» за вих. № 142 від 05.12.2016, листа ТОВ «Грін Тім» вих № 89 від 21.07.2017 з доказами його надсилання ПП «ШАТО», платіжного доручення № 443 від 20.07.20107.
Вказане клопотання обґрунтовано неможливістю надання вказаних документів суду першої інстанції у зв'язку з тим, що обставини, яких вони стосуються, з'ясовані під час судового засідання, в якому було ухвалене оскаржуване рішення.
Судовою колегією вказане клопотання розглянуто та задоволено, оскільки данні документи необхідні для всебічного та повного повторного перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
В судовому засіданні представники позивача за первісним позовом підтримали доводи, викладені ними в апеляційній скарзі, наполягали на їх задоволенні і скасуванні рішення суду першої інстанції.
Відповідач за первісним позовом, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується долученим до матеріалів справи поштовим повідомленням, реєстром поштових відправлень та інформаційною довідкою про місцезнаходження та стан поштового відправлення, що розшукується (витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»), наданими ст. ст. 20, 22, 96 Господарського процесуального кодексу України процесуальними права на участь представника в судовому засіданні, подання відзиву на апеляційну скаргу, мотивованого відводу складу судової колегії, не скористався.
З огляду на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, приймаючи до уваги, що наявні докази свідчать про отримання уповноваженими представниками сторін ухвал суду та відкладення судом апеляційної інстанції розгляду справи за клопотанням представника відповідача, яке було задоволено в повному обсязі з врахуванням дат перенесення справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача за первісним позовом за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 26.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін Тім» (орендодавець) та Приватним підприємством «ШАТО» (оренда) укладений договір оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції № 260816ОТ від 26.08.2016 (договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у платне строкове (тимчасове) користування дерев'яні ящики для зберігання плодовоовочевої продукції (тара).
Орендована тара на власний розсуд орендаря, може розташовуватись в приміщенні орендодавця при відповідних температурних умовах та вологості за адресою: м. Каховка, Чаплинське шосе, 6 (приміщення), або поза приміщенням. Тара передається для зберігання плодоовочевої продукції орендаря, яка належить останньому на праві власності. Строк оренди обчислюється пропорційно з дня оренди тари і до дня її повернення, але в будь-якому разі не може продовжуватися менше ніж три місяці (п.п. 1.2-1.3, 1.5 договору).
Розділом 2 договору «Орендна плата» сторони узгодили, що вартість тари вказується в договорі або в специфікації (специфікаціях). Орендна плата за користування тарою за одиницю тари складає 220 грн. (з ПДВ) за 1 місяць оренди; нараховується починаючи з дати передачі тари орендарю та закінчується днем повернення тари за актами приймання-передачі.
У випадку, якщо сторони не підписували акти приймання-передачі тари, орендна плата нараховується на загальну кількість тари, зазначену в специфікаціях протягом строку дії відповідної специфікації.
Орендна плата сплачується наступним чином: 100% вартості орендної плати за перший місяць оренди орендар сплачує протягом трьох календарних днів з моменту підписання договору, з розрахунку загальної кількості тари, зазначеної в специфікаціях. Наступні платежі здійснюються орендарем до 05 числа поточного місяця за попередній місяць оренди. Передплата у будь-якому випадку орендодавцем орендарю не повертається.
За результатами кожного місяця, до 5-ого числа наступного місяця за попереднім, орендодавець готує та надає (направляє) орендарю акти наданих послуг. До 14-го числа кожного місяця орендар повинен надати (направити) орендодавцю підписані акти наданих послуг або мотивовані заперечення до актів. Неотримання орендодавцем до 20-го числа наступного місяця за місяцем видання актів підписаних актів або мотивованих заперечень, сторони сприймають як згоду орендаря з даними, наведеними в актах наданих послуг орендодавця, а акти, одностороньо підписані орендодавцем є належними та допустимими доказами надання послуг.
Пунктом 3.3.3 договору встановлено обов'язок орендодавця протягом строку оренди у робочий час забезпечувати орендарю, уповноваженим представника разом з відвідувачами та клієнтами доступ до тари, що розташована у приміщенні орендодавця, у супроводі робітника орендодавця з попереднім повідомленням орендодавця за 1 робочий день.
Згідно з п.п. 6.2 та 6.6 договору за прострочення внесення оплати на розрахунковий рахунок орендодавця більш ніж на три календарні дні, орендар, за вимогою орендодавця, сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на момент прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення, а у випадку прострочки оплати оренди більш ніж на 15 календарних днів, додатково сплатити штраф у розмірі 20 % вартості місячної орендної плати, за кожний місяць, в якому прострочено внесення орендної плати відповідно до п. 2.4 договору оренди.
При цьому, сторони погодили та розуміють, що орендодавець не несе будь-якої відповідальності за договором оренди, у тому числі, але не виключно відносно потенційних втрат, псування, якісних показників продукції, що буде розташовуватися в орендованій тарі.
Згідно специфікації № 1 від 26.08.2016 до договору оренди, орендодавець передав орендарю 507 одиниць тари для зберігання плодоовочевої продукції в належному орендодавцю приміщенні із визначенням оптимальної температури в приміщенні для зберігання при цілодобовому режимі роботи охолоджувального обладнання 4 +/- 1 оС, рівень вологості -80 +/- 5 (т. 1, а.с. 23).
Згідно специфікації № 2 від 11.10.2016 до договору оренди, орендодавець передав орендарю 2060 одиниць тари для зберігання плодоовочевої продукції в належному орендодавцю приміщенні із визначенням оптимальної температури в приміщенні для зберігання при цілодобовому режимі роботи охолоджувального обладнання 2 +/- 1 оС, рівень вологості - 85 +/- 5. (т. 1, а.с. 24).
Згідно специфікації № 3 від 11.10.2016 до договору оренди, орендодавець передав орендарю 3300 одиниць тари для зберігання плодоовочевої продукції в належному орендодавцеві приміщенні із визначенням оптимальної температури в приміщенні при цілодобовому режимі охолоджувального обладнання 1 +/- оС, рівень вологості - 90 +/- 5. (т. 1, а.с. 25).
Згідно специфікації № 4 від 11.10.2016 до договору оренди, орендодавець передав орендарю 476 одиниць тари для зберігання плодоовочевої продукції в належному орендодавцю приміщенні із визначенням оптимальної температури в приміщенні при цілодобовому режимі роботи охолоджувального обладнання 3 +/- оС, вологості - 90 +/- 5. (т. 1, а.с. 26).
Оцінюючи зміст укладеного між сторонами правочину, місцевий господарський суд виходив із того, що останній спрямовано на приховання іншого правочину - договору зберігання (товарного складу), який сторони насправді вчинили, а тому спірний договір є удаваним правочином згідно з частиною першою статті 235 Цивільного кодексу України і до нього слід застосовувати правила, передбачені для договору зберігання.
Проте, з таким висновком місцевого господарського суду погодитись не можна.
Так, відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.
Удаваний правочин не має іншої мети, ніж приховування іншого правочину. Якщо в результаті вчинення правочину настають й інші правові наслідки, правочин не може бути визнано удаваним.
Таким чином, відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: обставини укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.
Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За приписами частини 1 статті 936 вказаного Кодексу за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до статті 944 Цивільного кодексу України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.
Зберігання товару на товарному складі врегульовано ст.ст. 956-966 Цивільного кодексу України та передбачає обов'язок товарного складу, як спеціального суб'єкта, за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.
Товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво (ч. 1 ст. 961 Цивільного кодексу України).
Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що, як правило, договір зберігання укладається без права користування річчю, адже правовою метою такого договору є забезпечення збереження речі та повернення її непошкодженою, оскільки така річ перебуває у володінні зберігача, але не у користуванні.
Дійсна правова природа зберігання з наданням зберігачеві права користування полягає у спрямуванні волі і волевиявленні сторін на зберігання речі, при цьому послугу надає зберігач, а оплачує поклажодавець (власник чи інший титульний володілець майна), а у договорі майнового найму послугу оплачує наймач, який користується майном. При цьому, у відносинах зберігання товару на товарному складі зберігачем виступає спеціальний суб'єкт, який надає послуги зберігання на засадах підприємницької діяльності.
Загальні засади цивільного законодавства встановлено статтею 3 Цивільного кодексу України. До цього переліку, зокрема, належить свобода договору.
За змістом положень статей 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За умовами розділу 1 договору сторони погодили, що орендодавець передає, а орендар приймає у платне строкове (тимчасове) користування дерев'яні ящики для зберігання плодовоовочевої продукції. При цьому, орендована тара на власний розсуд орендаря може розташовуватись в приміщенні орендодавця при відповідних температурних умовах та на умовах вологості за адресою: Херсонська обл., м. Каховка, Чаплинське шосе,7 (Приміщення), або поза межами Приміщення.
Згідно пункту 3 специфікацій №№ 1-4 до договору № 260816ОТ сторони погодили, що температура та рівень вологості зазначені в п. 2 цієї Специфікації є орієнтовні, та у зв'язку з тим, що на час дії пікових коефіцієнтів, диференційованих за періодами часу, встановлених НКРЕКП для тризонних тарифів, постачання електроенергії до приміщення та робота охолоджувального обладнання в приміщенні буде зупинятись, орендована тара буде ввозитись/вивозитись тощо, фактична температура та рівень вологості можуть відрізнятись, що не може вважатись порушенням Договору.
Самі специфікації №№1-4 не містять вказівки на вид продукції, який відповідач за первісним позовом мав зберігати у певному приміщенні, а лише констатують факт отримання орендарем певної кількості тари, орієнтовні показники температури та вологості в приміщеннях орендодавця, вказує на рекомендовані для зберігання певного виду сільськогосподарської продукції показники температури.
Сторони, згідно з п. 6.6. договору погодили та розуміють, що орендодавець не несе будь-якої відповідальності за договором оренди, у тому числі, але не виключно відносно потенційних втрат, псування, якісних показників продукції, що буде розташовуватися в орендованій тарі.
На виконання умов договору, ТОВ «Грін Тім» передало ПП «ШАТО» 6343 ящика (контейнера) для зберігання належної відповідачу сільськогосподарської продукції, ящики (контейнери) розміщено в приміщеннях ТОВ «Грін Тім», які мали забезпечувати цілодобовий режим роботи охолоджувального обладнання із визначеним пунктом 2 специфікацій температурним режимом (від 1 +/- 1 оС до 4 +/- 1) та певним рівнем вологості.
Повернення тари з оренди оформлено відповідними актами, будь-яких доказів передання ТОВ «Грін Тім» саме плодовоовочевої продукції ані місцевому, ані апеляційному господарському суду не надано. Оплата позивачу за первісним позовом за весь час дії договору № 260816ОТ здійснювалася відповідачем з відповідним призначенням платежу - «оренда тари для зберігання плодоовочевої продукції».
Таким чином, при підписанні та виконанні договору оренди дії сторін були направлені на реалізацію прав та обов'язків відповідно до предмету договору - платного тимчасового (строкового) користування дерев'яними ящиками для зберігання плодоовочевої продукції. Мета договору, яка була визначена сторонами, досягнута ними в процесі його виконання здійсненого належним чином, воля сторін, що була передбачена договором відповідає меті, іншої мети - такої як намір приховати вчинений правочин, відповідачем (позивачем за зустрічними позовом) всупереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено.
Визначення певних температурних та вологісних показників приміщення не свідчить про наявність в укладеному правочині елементів договору зберігання, а лише встановлює запропоновані орендодавцем умови, в яких буде перебувати тара, під час її знаходження в Приміщенні і підписанням договору ПП «ШАТО» погодило прийняття таких умов до виконання.
Місцевий господарський суд на вказані обставини уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку щодо удаваності укладеного між сторонами правочину та необхідності застосування до опосередкованих ним взаємних прав та обов'язків сторін законодавства, що регулює відносини зі зберігання майна.
Оцінюючи, в контексті встановлених обставин, висновки місцевого господарського суду щодо вимог зустрічного позову про стягнення завданих неналежним зберіганням та псуванням сільськогосподарської продукції збитків в розмірі 7480375,24 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Правове регулювання відшкодування збитків у сфері господарської діяльності визначається положеннями ст.ст. 22, 623 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224-229 Господарського кодексу України.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:
- наявність реальних збитків;
- вина заподіювача збитків;
- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України №3-568к10 від 02.03.2010, 04.07.2011 у справі №42/78-10, від 04.07.2011 у справі №51/250, від 20.06.2011 у справі №2/121-30/118. Рішення Верховного Суду України, прийняті за наслідками розгляду справ щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх судів України згідно приписів ст. 111-28 ГПК України.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В якості обґрунтування розміру збитків, завданих неналежним зберіганням та псуванням сільськогосподарської продукції, позивач за зустрічним позовом робить посилання на акти на утилізацію та акти списання природного зносу. Дані документи не можуть розглядатися як належні докази в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, так як не підписані з боку ТОВ «Грін Тім», а ПП «ШАТО» не надано доказу ухилення від підписання та поінформованості про зміст цих актів ТОВ «Грін Тім». Також під час складання актів на утилізацію та актів списання природного зносу позивачем за зустрічним позовом не було залучено представників спеціалізованих організацій, які могли б підтвердити достовірність викладеної в актах інформації та час складення актів.
Суд звертає увагу на велику кількість відхилень показників якості продукції відповідача від нормативних показників, що зафіксовано актами лабораторного аналізу ТОВ «Грін Тім» та зміст яких не заперечувався відповідачем під час судового розгляду. Дана інформація суттєво впливає на можливість визначення обсягу плодоовочевої продукції, яка могла зіпсуватися під час перебування в орендованій відповідачем у ТОВ «Грін Тім» тарі.
Посилання на висновки Херсонської торгово-промислової палати від 26.07.2017 року про невідповідність температурного режим зберігання вимогам договору оренди тари для зберігання с/г продукції від 26.08.2016 не може бути прийнято як доказ нанесення збитків внаслідок неналежного зберігання продукції у зв'язку з тим, що спеціалістами Херсонської ТПП було взято до уваги лише один пункт специфікацій №№1-4 - пункт 7, в якому сторонами були зазначені рекомендовані показники для зберігання певного виду продукції з можливістю недотримання таких показників.
Колегія суддів враховує, що вимоги зустрічного позову заявлено на підставі правових норм, які регулюють відносини зберігання за умовами товарного складу, які, як зазначалося вище, не підлягають застосуванню до даних правовідносин. При цьому, у світлі положень п. 6.6. договору відповідач за зустрічним позовом не несе відповідальність за стан продукції, яка поміщена в орендовану тару.
З урахуванням викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено суду наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, з яким закон пов'язує право особи на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, як то протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, вини відповідача у спричиненні збитків.
Недоведеність обставин щодо спричинення відповідачем за зустрічним позовом збитків внаслідок порушення умов договору, зумовлює висновок й про відмову у задоволенні похідної вимоги ПП «ШАТО» щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, тим більше, що за правилами ч. 2 ст. 601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог здійснюється за заявою однієї із сторін, а не за рішенням суду.
Що стосується позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Тім» колегія суддів зазначає наступне.
Позивач за первісним позовом просив з відповідача стягнути заборгованість зі сплати орендних платежів за період з грудня 2016 року по травень 2017 року в сумі 1050000,00грн. та нарахованих на неї на підставі п. 6.2 Договору, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України пені, штрафу та 3% річних.
Матеріалами справи (т.1 а.с. 27-53) підтверджується та відповідачем не спростовано, що протягом грудня 2016 року - травня 2015 розмір орендних платежів за використання тари склав 4632568,60грн.
Нормами ст. 286 Господарського кодексу України, ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з п. п. 2.4.1, 2.4.1 договору сторони погодили, що 100% вартості орендної плати за перший місяць оренди орендар сплачує протягом трьох календарних днів з моменту підписання договору, з розрахунку загальної кількості тари, зазначеної в специфікаціях. Наступні платежі здійснюються орендарем до 05 числа поточного місяця за попередній місяць оренди. Передплата у будь-якому випадку орендодавцем орендарю не повертається.
При цьому, оцінюючи листування сторін щодо погодження порядку та строків погашення наявної заборгованості, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що останнє не є підставою зміни обумовленого п. п. 2.4.1, 2.4.2 договору порядку розрахунків.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Визначений ст. 286 Господарського кодексу України, ст. 762 Цивільного кодексу України, п. 2.4.2, 3.1.1 договору обов'язок щодо сплати орендних платежів, відповідач виконав частково, сплативши на користь орендодавця 3582568,60грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями (т. 1 а.с.59-82), внаслідок чого, станом на момент звернення ТОВ «Грін Тім» до суду з даним позовом за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 1050000,00грн.
Одночасно, як встановлено судом, 21.06.2017, в ході розгляду справи, відповідачем було здійснене часткове погашення наявної заборгованості на суму 60000,00грн., що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 ПП «ШАТО» за період з 01.02.2017 по 28.07.2017 (т. 7 а.с. 61), у зв'язку з чим провадження у справі № 923/560/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Тім» до Приватного підприємства «ШАТО» в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Наразі, будь-яких доказів сплати заборгованості в сумі 990000,00грн. чи припинення відповідних зобов'язань іншим передбаченим законом способом, відповідачем, всупереч ст.ст. 33, 34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України, до справи не надано.
Нездійснення повного та своєчасного розрахунку є порушенням відповідного грошового зобов'язання у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважає таким, що прострочив виконання такого грошового зобов'язання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.
В свою чергу, відповідно до ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.216-218 Господарського кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості, з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних, пені та штрафу, передбачених п. 6.2 договору.
Перевіривши представлений позивачем розрахунок розміру 3 % річних в сумі 18796,26грн., пені в сумі 170538,90грн. та штрафу в сумі 912973,07грн., колегія суддів вважає, що його зроблено методологічно та арифметично правильно, виходячи з суми простроченого платежу за кожний день прострочення з урахуванням здійснених відповідачем оплат.
Таким чином, з огляду на допущені місцевим судом порушення норм матеріального права внаслідок неправильного з'ясування змісту умов договору оренди, Одеський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги і скасування оскарженого рішення на підставі ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України, із прийняттям нового - про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Тім» з припиненням провадження в частині стягнення з Приватного підприємства «ШАТО» основного боргу в сумі 60000,00грн. та відмовою в задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства «ШАТО».
Судові витрати підлягають розподіленню за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 49, 80, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Тім» задовольнити.
Рішення Господарського суду Херсонської області від 12.09.2017 року у справі № 923/560/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким:
Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Тім» до Приватного підприємства «ШАТО» про стягнення 2152281,23 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства «ШАТО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Тім» основний борг в сумі 990 000, 00 грн., пеню в сумі 170538,90 грн., 3% річних в сумі - 18769,26 грн., штраф в сумі 912973,07 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 32284,23 грн.
Провадження у справі № 923/560/17 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Тім» до Приватного підприємства «ШАТО» про стягнення основного боргу в сумі 60000,00грн. - припинити.
В задоволені зустрічного позову Приватного підприємства «ШАТО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Тім» визнання договору удаваним, стягнення збитків в сумі 6492487,76 грн., зарахування зустрічних однорідних вимог - відмовити.
Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ.
Постанова в порядку ст. 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Н.М. Принцевська
судді Г.І. Діброва
ОСОБА_3