"16" листопада 2017 р. Справа № 15/311-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Сіверін В.І., суддя Тихий П.В.
за участю секретаря судового засідання Довбиш А.Ю.
за участю представників сторін:
позивач не з'явився;
відповідач - ОСОБА_1;
ВДВС - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу КП "Харківські теплові мережі" (вх.№2969Х/1-35) на ухвалу господарського суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року у справі
за скаргою ПАТ "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на дії органу ДВС по справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5", с. Подвірки (правонаступник ПАТ “НАК Нафтогаз України”)
до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків,
за участю Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області
про стягнення 2966410,47 грн.,
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року по справі №15/311-09 (суддя Лаврова Л.С.) скаргу ПАТ “НАК Нафтогаз України” на дії державного виконавця задоволено. Визнано незаконними дії Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень щодо вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №16723733. Визнано недійсною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №16723733, яку було винесено 14.07.2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2
Відповідач з ухвалою суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить її скасувати, відмовити у задоволенні скарги ПАТ “НАК Нафтогаз України” на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо винесення постанови від 14.07.2017 року про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №16723733 з виконання наказу господарського суду Харківської області від 27.11.2009 року у справі №15/311-09.
Відзивів на апеляційну скаргу не надходило.
Будучи належним чином повідомленими про дату і місце судового розгляду, у судове засідання позивач і ВДВС не з'явились.
Враховуючи те, що явка представників сторін не була визнана обов'язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності зазначених представників.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Господарський суд рішенням від 09.11.2009 року у справі за №15/311-09 стягнув з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, у тому числі п/р 2600901315389 в АКБ "Базис" м. Харків, МФО 351760, код ЗКПО 31557119) на користь Відкритого акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (62371, сел. Подвірки, Дергачівський район, Харківська область, у тому числі п/р 2600615312665 в АКБ "Базис" м. Харків, МФО 351760, код ЄДРПОУ 05471230) суму основного боргу у розмірі 2244716,50 грн., 558762,56 грн. інфляційних, 162747,41 грн. 3 % річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.
Ухвалою від 11.02.2014 року господарським судом замінено акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" (код ЄДРПОУ 05471230) адреса 62371 Харківська обл, Дергачівський район, с. Подвірки) на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720, адреса: 01001 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, б.6) в виконавчому провадженні від 20.01.2010 року ВП № 16723733 по примусовому виконанню наказу господарського суду Харківської області від 27.11.2009 року по справі за №15/311-09.
До господарського суду Харківської області 09.08.2017 року до суду звернулась НАК "Нафтогаз України" із скаргою на дії органу ДВС в порядку ст. 121-2 ГПК України, та просить визнати незаконними дії Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень щодо вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 16723733, визнати недійсною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №16723733, яку було винесено 14.07.2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2
В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника на підставі рішення суду по справі №15/311-09, виникла не у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків останнього за спожитий природний газ, а у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків за теплову енергію, що, на думку скаржника, виключає можливість застосування до вказаних правовідносин норм ЗУ “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”.
Задовольняючи скаргу НАК "Нафтогаз України", господарський суд виходив з наступного.
Законом України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” №1730-VIII від 03.11.2016 р. ч. 1 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” доповнено пунктом 10.
Відповідно до вказаного пункту включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
В той же час, частиною 4 статті 34 ЗУ “Про виконавче провадження” встановлено, що виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.
Як вбачається з матеріалів справи та поданої скарги, причиною виникнення ситуації, що склалася при виконанні судового рішення стало різне тлумачення правових норм Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При цьому одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність, згідно з якою юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування та не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. На це звертав увагу і Конституційний Суд України у відповідних рішеннях від 22.09.2005 № 5-рп, 29.06.2010 №17-рп, 11.10.2011 № 10-рп.
Неодноразово підкреслювалось Європейським судом з прав людини, що закони мають відповідати встановленому Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод стандарту, який вимагає достатньо чіткого формулювання правових норм у тексті нормативно-правових актів. Зокрема, “…Закон має бути доступним для зацікавлених осіб та сформованим з достатньою точністю для того, щоб надати їм можливість регулювати свою поведінку аби бути здатними - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою його дія” (рішення у справі “Вєренцов проти України, 11 квітня 2013 року).
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).
З огляду на викладене, суд першої інстанції вважає, що помилковим є тлумачення правових норм у відриві від дійсних цілей їх прийняття законодавцем.
Статтями 6, 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, в тому числі виконавчої, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Згідно ч. 4 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.
ЗУ “Про виконавче провадження” було доповнено пунктом 10 частини 1 статті 34 та частиною 4 статті 34 у зв'язку з прийняттям Закону “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” (надалі Закон №1730-VIII), тому для дійсного тлумачення вказаних норм та їх правильного застосування необхідним є звернення до прийнятого закону і з'ясування кола відносин, на врегулювання яких він поширюється та цілей, для досягнення яких його було прийнято.
В Законі №1730-VIII зазначається, що він визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону №1730-VIII для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до абзацу 10 частини першої статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - це державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Сфера дії Закону “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” визначена в статті 2 Закону. Так, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №1730-VIII, під терміном “спожиті енергоносії” розуміється - спожиті природний газ, електрична енергія.
Таким чином, дія Закону №1730-VIII поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті природний газ та електричну енергію.
Заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є:
- кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;
- кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем);
- заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 1 січня 2016 року (далі - заборгованість з різниці в тарифах).
Із системного аналізу викладених положень Закону №1730-VIII можна зробити висновок, що частина 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" - є деталізуючою нормою та одночасно виключає можливість застосування пункту 10 частини 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".
З матеріалів справи та судового рішення від 09.11.2009 р. вбачається, що предметом спору було стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії №399 від 17.10.2007 р. Відповідно до п.1.1 вказаного договору, його предметом було постачання теплопостачальній організації через приєднану мережу теплової енергії, виробленої з використанням наданого теплопостачальною організацією (відповідачем по справі) природного газу.
Застосовуючи пункт 10 частини 1 статті 34 та частину 4 статті 34 ЗУ “Про виконавче провадження” необхідно враховувати, що ними було доповнено ст. 34 ЗУ “Про виконавче провадження” з метою виконання завдань та досягнення цілей, які обумовлені прийняттям Закону №1730-VIII, який в свою чергу поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті природний газ, електричну енергію.
Враховуючи вищевикладене та те, що правова природа виникнення заборгованості боржника у вказаних правовідносинах - це послуги з постачання теплової енергії, а не споживання останнім природного газу чи електричної енергії, у державного виконавця не було законних підстави для зупинення виконавчого провадження №16723733 з примусового виконання судового рішення по стягненню заборгованості, нарахованих відсотків річних, інфляційних втрат та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, суд першої інстанції визнав скаргу ПАТ “НАК Нафтогаз України” на дії державного виконавця такою, що підлягає задоволенню.
З винесеною ухвалою колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитись з огляду на наступне.
Статтею 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” визначено поняття обов'язковості судових рішень, яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.
Згідно з вимогами ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Ця норма є відтворенням норми статі 124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно - правовим актами, виданим відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до статті 121-2 ГПК, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.
Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 58 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до пункту 6 наказу Міністерства юстиції України “Про за Інструкції з організації примусового виконання рішень”, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень,
стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня
компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Відповідно до частини 4 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" наказом Мінрегіону України від 16.06.2017 № 152 включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.
Виходячи з положень статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" зупинення виконавчих дій по виконавчих провадженнях відносно КП "Харківські теплові мережі" здійснюється не тільки у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), це застереження відноситься тільки до виконавчих проваджень по стягненню заборгованості за природний газ. Зупинення виконавчих дій здійснюється й по іншим виконавчим провадженням, де стягувачами є НАК "Нафтогаз України", ДК "Газ України", ПАТ "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії.
Таким чином, дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області по зупиненню виконавчого провадження ВП № 16723733 є законними та правомірними.
Згідно із статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": пункт 2.1. згідно з частиною 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з підпункту 9.13. пункту 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов передчасного висновку про задоволення скарги ПАТ “НАК Нафтогаз України” на дії державного виконавця; визнання незаконними дій Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень щодо вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №16723733 та визнання недійсною постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №16723733 від 14.07.2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2
У зв'язку з чим, ухвалу господарського суду Харківської області від 19.10.2017 року по справі № 15/311-09 слід скасувати, відмовити в задоволенні скарги ПАТ НАК «Нафтогаз України» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо винесення постанови від 14.07.2017 про зупинення вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню ВП № 16723733 з виконання наказу господарського суду Харківської області від 27.11.2009 року у справі № 15/311-09.
Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, п. 1 ст. 104, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу КП "Харківські теплові мережі" задовольнити.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року у справі №15/311-09 скасувати.
Відмовити в задоволенні скарги ПАТ НАК «Нафтогаз України» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо винесення постанови від 14.07.2017 року про зупинення вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню ВП № 16723733 з виконання наказу господарського суду Харківської області від 27.11.2009 року у справі № 15/311-09.
Повний текст постанови складено 20.11.2017 року.
Головуючий суддя Ільїн О.В.
Суддя Сіверін В.І.
Суддя Тихий П.В.