79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
21.11.2017 Справа № 909/711/17
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів Давид Л.Л.
Гриців В.М.
отримав матеріали апеляційної скарги б/н від 31.10.17 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Рогатин, Івано-Франківська область
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 10.10.17
у справі № 909/711/17
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_2
про визнання договору оренди нерухомого майна від 24.04.15 № 24/04/15 недійсним.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 10.10.17 у справі №909/711/17 (суддя Калашник В.О.) задоволено клопотання позивача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про призначення почеркознавчої експертизи. Призначено почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Липинського,54. На вирішення почеркознавчої експертизи експерту поставлено наступні питання:" Чи виконано підпис на Договорі оренди нерухомого майна № 24\04\15 від 24.04. 2015 року та додатковій угоді до договору оренди нерухомого майна від 20.05. 2017 року ОСОБА_2 ?" ." Чи виконано підпис на акті приймання-передачі об'єкта оренди від 24.04. 2015 року ОСОБА_2 ?". Провадження у справі №909/711/17 зупинено до проведення експертизи та одержання висновку експерта.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 10.10.17 у даній справі про призначення почеркознавчої експертизи та прийняти постанову, якою у задоволенні клопотання ФОП ОСОБА_3 про призначення почеркознавчої експертизи по справі № 909/711/17 відмовити.
Однак, вивчивши зміст апеляційної скарги та розглянувши додані до неї документи, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для прийняття апеляційної скарги до розгляду, з огляду на таке.
Частиною 1 статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду: 1) про вжиття запобіжних заходів, відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів, залишення без змін ухвали про вжиття запобіжних заходів, зміну чи скасування ухвали про вжиття запобіжних заходів; 2) про повернення позовної заяви; 3) про відмову у прийнятті позовної заяви; 4) про передачу справи за підсудністю; 5) про забезпечення позову, скасування забезпечення позову; 6) про зупинення провадження у справі; 7) про припинення провадження у справі; 8) про залишення позову без розгляду; 9) про затвердження мирової угоди; 10) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; 11) про відмову прийняти додаткове рішення, ухвалу; 12) про роз'яснення чи відмову у роз'ясненні рішення, ухвали; 13) про внесення виправлень у рішення, ухвалу; 14) про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами; 15) окрема; 16) додаткова; 17) про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання; 18) про внесення виправлень до наказу, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню; 19) про видачу дубліката наказу або відмову у його видачі; 20) про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміни способу та порядку їх виконання; 21) про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби; 22) про відмову у прийнятті заяви про скасування рішення третейського суду; 23) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; 24) про відмову поновити пропущений процесуальний строк; 25) про повернення заяви про видачу виконавчого документа за рішенням третейського суду.
Приписами статті 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких віднесено, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу.
Згідно з ч. 1-2 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Остаточне коло питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом, встановлюється господарським судом в ухвалі.
Призначення у справі судової експертизи відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України є підставою для зупинення провадження у справі. Ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.
При цьому, суд першої інстанції зупиняючи провадження у справі виходив з необхідності призначення судової експертизи для встановлення належності підпису на договорі певної особи, що потребує спеціальних знань.
Частина 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 106 ГПК України передбачено перелік ухвал суду, які підлягають оскарженню окремо від рішення суду. Тобто ухвали місцевого господарського суду, які прямо не передбачені частиною 1 статтею 106 ГПК, не можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду, оскільки в такому випадку згідно ч. 2 ст. 106 ГПК України заперечення сторони на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, повинні включатися до апеляційної скарги на рішення суду і такі заперечення на ухвалу розглядаються апеляційною інстанцією в сукупності зі всіма доводами.
Разом з цим, як вбачається із ч. 1 ст. 106 ГПК України, зазначеною нормою не передбачено, що ухвали суду про призначення у справі судової експертизи підлягають оскарженню окремо від рішення суду. До ухвал, які підлягають оскарженню окремо від рішення суду, ст. 106 ГПК України віднесено ухвалу про зупинення провадження у справі.
Однак, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, відповідач не оскаржує зупинення судом провадження у справі, а не погоджується саме з призначенням судом експертизи. Доводи апеляційної скарги стосуються виключно призначеної експертизи, з урахуванням чого апелянт просить скасувати ухвалу суду саме в частині призначення у справі почеркознавчої експертизи.
Враховуючи те, що ухвала суду про призначення у справі експертизи відповідно до ст 41, 106 ГПК України не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, то наведене виключає перегляд оскаржуваної ухвали суду в апеляційному порядку окремо від рішення.
Разом з цим, щодо твердження апелянта про те, що ухвала суду першої інстанції в частині призначення експертизи теж підлягає оскарженню, оскільки відсутність у Господарському процесуальному кодексі України прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які суттєво впливають на права та обов'язки учасників судового процесу, не можуть бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної скарги, оформленої згідно вимог господарського процесуального законодавства, за відсутності прямої заборони в законі на їх оскарження, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8 Основного Закону України).
Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто укладені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, відноситься і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом", зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (справа "Steel and others v. The United Kingdom").
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванні таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
Статтею 106 ГПК України встановлено, що ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості оскарження ухвал про призначення судової експертизи.
В постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23.03.2012 визначено, що якщо апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується виключно ухвали про призначення судової експертизи у справі, така скарга з урахуванням вимог ч. 1 ст. 106 не може бути розглянута господарським судом. У разі коли апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується ухвали про зупинення провадження у справі, вона може бути розглянута господарським судом у загальному порядку виключно з точки зору наявності чи відсутності передбаченої законом підстави для такого зупинення (п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України). Якщо ж в апеляційній чи касаційній скарзі йдеться про оскарження як призначення експертизи, так і зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, то відповідна скарга може бути прийнята і розглянута в частині зупинення провадження.
Отже, ухвала місцевого господарського суду в частині призначення експертизи не може бути предметом перегляду в апеляційному суді, окремо від ухвали про зупинення провадження.
Аналогічні висновки викладено у постановах Вищого господарського суду України від 01.11.2017року по справі № 914/157/17 та від 26.10.2017 року у справі № 926/1032/17
Враховуючи наведене, апеляційна інстанція вважає, що сторона має право подати апеляційну скаргу на ухвалу суду про зупинення провадження у справі, яка в силу ст. 106 ГПК України, підлягає оскарженню окремо від рішення суду і перегляд якої здійснюється апеляційним судом в нерозривному зв'язку із призначенням експертизи, оскільки зупинення провадження у справі є наслідком призначення експертизи.
Оскільки, апеляційна скарга подана на ухвалу суду про призначення експертизи, а не про зупинення, апеляційна інстанція не може вийти за межі вимог апеляційної скарги, оскільки норми ГПК України не надають таких прав суду апеляційної інстанції, така апеляційна скарга не підлягає прийняттю до розгляду.
Відповідно до частини 2 ст. 106 ГПК України у разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, місцевий господарський суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
Разом з цим, згідно з ч. 2 п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" якщо апеляційну скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, місцевий господарський суд згідно з частиною другою статті 106 ГПК повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню. Якщо ж місцевий господарський суд помилково не повернув апеляційну скаргу та направив її до апеляційного господарського суду, то останній відмовляє в прийнятті такої скарги з посиланням на статтю 91 та частину другу статті 106 ГПК. Відповідно до п.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 року наслідки подання апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду, які не піддягають оскарженню окремо від рішення суду, визначено частиною другою статті 106 ГПК.
Враховуючи те, що ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 10.10.2017 року про призначення судової експертизи не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, ця обставина є підставою для відмови в прийнятті до провадження апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 10.10.17 у справі №909/711/17 на підставі ст. 91, ч. 2 ст. 106 ГПК України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 86, 91, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити в прийнятті апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 10.10.17 у справі №909/711/17 про призначення судової експертизи.
2. Апеляційну скаргу з додатками всього на 14 (чотирнадцять) арк. в тому числі поштовий конверт повернути скаржнику.
Головуючий суддя Кордюк Г.Т.
суддя Давид Л.Л.
суддя Гриців В.М.