33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"16" листопада 2017 р. Справа № 902/339/16
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Демянчук Ю.Г.
судді Демидюк О.О. ,
судді Крейбух О.Г.
при секретарі судового засідання Дика А.І.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 довіреність від 20.04.2017 (в режимі відеоконференції з Господарським судом Вінницької області)
відповідача 1 - ОСОБА_2 довіреність від 27.10.2017
відповідача 2 - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" на рішення господарського суду Вінницької області від "26" квітня 2017 р. у справі № 902/339/16
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-В", м.Вінниця
до Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості", м. Черкаси
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Він", м. Вінниця
про зобов'язання повернути майно та стягнення 336 000,00 грн
та за зустрічним позовом Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості", м. Черкаси
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-В", м. Вінниця
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Він", м. Вінниця
про визнання договору поруки недійсним
Рішенням господарського суду Вінницької області від 26.04.2017 у справі № 902/339/16 первісний позов задоволено частково. Зобов'язано Підприємство "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості", вул. Смілянська, 159/3, м. Черкаси, 18008 (ідентифікаційний код - 38089677) за власний рахунок повернути (передати за актом) Товариству з обмеженою відповідальністю "БЕТА-В", вул. Андрія Іванова, 9, м.Вінниця, 21034 (ідентифікаційний код - 20009167) обладнання, що було об'єктом оренди - частина лінії для виробництва мила, що була у використанні (пілотеза в кількості 2 (дві) штуки та милорізка в кількості 1 (одна) штука). Стягнуто з Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" на користь Товариства з обмежено відповідальністю "БЕТА-В" 6 000 грн 00 коп. заборгованості по орендній платі, 129 000 грн 00 коп. штрафу (в тому числі 100 000 грн 00 коп. штрафу за прострочення терміну повернення витребуваного майна та 29 000 грн 00 коп. штрафу за порушення термінів та обсягів поставки продукції). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Він" на користь Товариства з обмежено відповідальністю "БЕТА-В" 750 грн 00 коп. Припинено провадження в частині вимоги про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Він" 250 грн 00 коп. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України. Відмовлено у стягненні 200 000 грн 00 коп. штрафу за прострочення терміну повернення витребуваного майна. Стягнуто пропорційно з Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Він" на користь Товариства з обмежено відповідальністю "БЕТА-В" 9 540 грн 00 коп. судового збору. Прийнято відмову Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" від зустрічного позову про визнання договору поруки недійсним від 02.09.2014 р. № 02/09-14. Провадження у справі в частині зустрічного позову про визнання договору поруки недійсним від 02.09.2014 р. № 02/09-14 припинено згідно з п.4ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Підприємство "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати повністю і припинити провадження у справі.
Щодо клопотання про припинення розгляду справи у відповідності до п.2 ч.1 ст.80 ГПК України (вх. № 24579/17) колегією суддів відхилене, як необгрунтоване. Так само, не підлягає розгляду заява від 21.08.2017 року про визнання наказів господарського суду Вінницької області від 15.05.2017 у даній справі, такими що не підлягають до виконання, як безпідставне.
В судове засідання прибули представники скаржника та позивача, які надали суду усні пояснення по суті доводів та заперечень, викладених відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення, явка представника відповідача 2 в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача 2 за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 11.08.2014 р. між Товариство з обмеженою відповідальністю "Бета-В" (Орендодавець, Позивач за первісним позовом) та Підприємством "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" (Орендар, Відповідач 1 за первісним позовом) укладено договір оренди майна (Договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов'язується передати Орендареві у строкове платне користування майно/обладнання, що визначене у цьому Договорі (надалі іменується "майно"), а Орендар зобов'язується прийняти майно у строкове платне користування, а також сплачувати Орендодавцеві орендну плату (а.с. 11-12, т. 1).
Найменування майна: частина лінії для виробництва мила, що була у використанні (пілотеза в кількості 2 (дві) штуки та милорізка в кількості 1 (одна) штука). Вартість майна: 300 000 грн 00 копійок. Стан майна на момент передання в оренду: задовільний (п.п. 1.2.1.-1.2.3. Договору).
Згідно із п. 2.1. Договору метою оренди є здійснення Орендарем господарської діяльності, а саме виробництво продукції "мильна стружка" та/або "мильна основа" (товар) за допомогою використання орендованого майна, а також подальша поставка товару, виробленого на даному орендованому майні Орендарем Орендодавцю. Сторони погодили право Орендаря придбати орендоване майно на окремо обумовлених ними умовах до закінчення дії даного Договору або після закінчення його дії, вартістю, вказаною у п.1.2.2.
Відповідно до п. 3.1. Договору майно повинно бути передане Орендодавцем протягом 5 (п'яти) діб з моменту набрання чинності цим Договором. Орендар повинен прийняти майно, перевірити його справність і оформити акт приймання передачі.
За умовами п. 4.1 договору визначено, що строк оренди складає 12 (дванадцять) місяців з моменту прийняття майна, що орендується за Актом приймання-передачі.
Орендар зобов'язується розпочати подальшу поставку товару, зазначену в п. 2.1. даного Договору, не пізніше 6 (шести) місяців після передачі (отримання) орендованого майна в оренду. При дотриманні умов поставки товару Орендар має право викупити орендоване майно згідно п 1.2.2. та п. 2.1. даного Договору (п. 4.2. Договору).
Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. Договору Орендар зобов'язується своєчасно сплачувати орендну плату у вигляді грошової винагороді 3 000 грн 00 коп. в місяць. Орендар зобов'язується своєчасно робити поставку Товару, виробленого на орендованому майні.
Згідно із п. 5.4. Договору умови та строки поставок, характеристики та вартість Товару, виробленого на орендованому майні, визначаються у Додатку №1 до цього Договору, який є невід'ємною частиною Договору.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент досягнення істотних умов Договору, визначених у розділі 3, та закінчується через 12 (дванадцять) місяців (п.п. 9.1., 9.2. Договору).
Згідно із п. 9.3. Договору через 12 (дванадцять) місяців від початку експлуатації майна Орендар зобов'язується протягом 5 (п'яти) діб спакувати майно і доставити його Орендодавцю в належному технічному стані.
Відповідно до п. 10.6. Договору додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками.
01.09.2014 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Бета-В" (Орендодавець) та Підприємством "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" (Орендар) підписано додаток № 1 До Договору (а.с. 13, т. 1).
Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Додатку № 1 предметом даного Додатку № 1 до Договору є умови виготовлення і поставки Товару, виробленого на орендованому обладнанні, згідно п. 5 Договору. Згідно положень п. 2.1. Договору та п. 1.1. Даного Додатку № 1 до Договору сторони наділені правами та обов'язками постачальника і покупця щодо Товару у відповідності до законодавства України.
Розділом 2 Додатку № 1 сторонами погоджено найменування товару, виробник товару, місцезнаходження товару, документи що надаються на товар, одиницю виміру товару, загальну кількість товару: до 100 тон на місяць (п. 2.6. Додатку), показники якості товару, гарантійний строк, ціну за одиницю товару, умови поставки, пункт поставки, тару і пакування, мінімальну норму відвантаження.
Орендар повинен повідомити Орендодавця про відвантаження в строк 1 день з моменту завантаження шляхом повідомлення на електронну пошту в якому зазначаються дата відвантаження, номер накладної, номер автомашини, номер і дата договору, найменування та кількість Товару (п.4.5 Додатку № 1).
01.09.2014 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Бета-В" (Орендодавець) та Підприємством "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" (Орендар) підписано акт приймання-передачі орендованого майна (Додаток № 2 до Договору), відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв орендоване майно: частину лінії для виробництва мила, що була у використані, а саме пілотезу в кількості 2 (дві) штуки та милорізку в кількості 1 (одна) штука. Вартість майна: 300000 грн. Стан майна на момент передачі: задовільний (а.с. 14, т. 1).
Також в матеріалах справи наявний договір поруки № 02/09-14 від 02.09.2014 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бета-В" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бета-Він" (Поручитель, Відповідач 1 за первісним позовом), відповідно до п. 1.1. якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань Підприємством "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" (Боржник), що виникли з Договору оренди майна від 11.08.2014 р. (Основний Договір), який був укладений між Кредитором та Боржником (а.с. 25, т. 1).
Згідно із п. 2.1. Договору поруки Поручитель відповідає за виконання Боржником наступних зобов'язань за основним договором: використовувати дане обладнання для виготовлення мильної стружки та/або мильної основи; здійснювати постачання мильної стружки та/або мильної основи Кредитору в кількості, передбаченій п. 2.6. Додатку № 1 до Основного Договору та згідно якісних показників, передбачених п. 2.7. Додатку № 1 до Основного Договору; сплачувати орендну плату в розмірі, передбаченому п. 5.1. основного Договору; своєчасно повернути Кредитору майно, що було передане в оренду за Основним Договором; строк оренди становив 12 календарних місяців, з моменту підписання між Боржником та Кредитором акту приймання-передачі майна.
Поручитель несе відповідальність перед кредитором за неналежне виконання Боржником забезпечуваного зобов'язання в розмірі 1 000,00грн (п. 3.1. Договору поруки).
Відповідно до п. 3.2. Договору поруки поручитель цією порукою забезпечує виконання Боржником наступних зобов'язаньза Основним договором: своєчасну сплату орендної плати; своєчасне повернення майна, що є предметом оренди; виконання зобов'язань щодо виготовлення та поставки мильної стружки та/або мильної основи у відповідності до Додатку № 1 до Основного Договору.
Як встановлено судом та стверджується матеріалами справи, зокрема Додатком № 2 до Договору, на виконання взятих на себе договірних зобов'язань позивачем за первісним позовом передано, а відповідачем 1 за первісним позовом прийнято в оренду обладнання частину лінії для виробництва мила, що була у використані, а саме пілотезу в кількості 2 (дві) штуки та милорізку в кількості 1 (одна) штука (а.с. 14, т. 1).
Натомість відповідач 1 за первісним позовом не виконав належним чином взятих на себе зобов'язань за Договором. Зокрема, зобов'язань згідно із п.п. 2.1., 4.2. Договору щодо поставки товару не виконало, товар протягом квітня-серпня 2015 р. позивачу не поставило.
Крім того, відповідачем 1 за первісним позовом не виконано належним чином зобов'язання щодо сплати Орендодавцю (позивачу за первісним позовом) орендної плати погодженої сторонами у п. 5.1. Договору.
Так відповідачем 1 за первісним позовом згідно банківських виписок що містяться в матеріалах справи (а.с. 18-24, т. 1) сплачено на користь позивача 56 355 грн 84 коп., з яких 48 000 грн з призначенням платежу "за оренду обладнання" та 8 355 грн 84 коп. з призначенням платежу "за крошку". При цьому 18 000,00 грн позивачем повернуто відповідачу 1 згідно листа № б/н від 05.05.2015 р., як помилково перераховані.
Заборгованість відповідача 1 за первісним позовом з орендної плати перед ТОВ "Бета-В" складає 6 000,00 грн, яку з урахуванням заяви позивача за первісним позовом від 07.04.2017 р. (вх. 06-52/3370/17 від 07.04.2017 р.) заявлено до стягнення з останнього.
21.05.2015 р. позивач за первісним позовом звернувся до відповідача 1 з листом вих. № 53 від 20.05.2015 р., в якому вимагав виконати вимоги договору оренди від 11.08.2014 р. та поставити йому мильну стружку в порядку та в об'ємах згідно вимог зазначеного Договору та додатків (а.с. 8-9, т. 3).
29.08.2015 р. позивачем за первісним позовом направлено на адресу відповідача 1 лист вих. № 87 від 28.08.2015 р., в якому останній повідомляв останнього про відсутність намірів продовжувати дію договору оренди від 11.08.2014 р., а відтак вимагав в строк до 06.90.2015 р. повернути йому орендоване майно за актом приймання-передачі (а.с. 147-148, т. 3).
19.01.2016 р. позивач за первісним позовом звернувся до відповідача 1 з вимогою вих. № 7 від 18.01.2016 р. про сплату на його користь, як орендодавця, штрафу в сумі 10% вартості орендованого майна, що складає 30 000 грн та сплату орендної плати за період вересня-грудня 2015 р. в сумі 12 000 грн. Крім того, п. 3 вказаної вимоги позивач за первісним позовом вимагав протягом 5 діб з моменту отримання даної вимоги упакувати і повернути (доставити в належному технічному стані) орендоване майно орендодавцю на адресу м. Вінниця, вул. А.Іванова, 9 (а.с. 15-17, т. 1).
Вказану вимогу отримано відповідачем 1 за первісним позовом 26.01.2015 р., що підтверджується підписом уповноваженої особи останнього на повідомленні про вручення поштового відправлення. Однак, як слідує з матеріалів справи, останнім вказану вимогу залишено без реагування.
21.10.2015 р. позивач за первісним позовом звернувся з вимогою до відповідача 2 про перерахування на його користь 1000 грн у відповідності із Розділом 1 Договору поруки № 02/09-14 від 02.09.2014 р., у зв'язку із невиконання Боржником зобов'язань по основному Договору, яка залишена останнім без реагування (а.с. 26, т. 1).
З урахуванням встановлених господарським судом обставин справи здійснюючи апеляційний перегляд, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду виходить з наступного.
З моменту укладення Договору оренди майна від 11.08.2014 р. між сторонами даної справи виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.ч. 1-3, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами 2, 3 ст. 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.
Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Умовами п.п. 9.2., 9.3. Договору погоджено, що строк цього Договору починає свій перебіг у момент досягнення істотних умов Договору, визначених у розділі 3, та закінчується через 12 (дванадцять) місяців. Через 12 (дванадцять) місяців від початку експлуатації майна Орендар зобов'язується протягом 5 (п'яти) діб спакувати майно і доставити його Орендодавцю в належному технічному стані.
У п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" зазначено, що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.
Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Таким чином, із вищезазначеного слідує, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, але лише за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.
Листом від 28.08.2015 р. вих. № 87 позивач за первісним позовом вимагав від відповідача 1 за первісним позовом в строк до 06.09.2015 р. повернути орендоване майно згідно акту приймання-передачі (а.с. 147-148, т. 3).
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Пунктом 6.2. Додатку № 1 до Договору сторонами обумовлено, що даний Додаток до Договору може бути пролонгований за згодою сторін.
Здійснивши системний аналіз встановлених обставин справи та ст. 6, 627-629 ЦК України та умов договору, місцевий суд, з яким погоджується суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених вимог позивача, а відтак наявність підстав для задоволення первісного позову в частині зобов'язання відповідача 1 повернути передане йому майно за договором від 11.08.2014 р.
При цьому судом враховується, що для припинення договору оренди достатнім є вираження стороною в обумовлений законом строк своєї волі у формі заяви про небажання продовжувати орендні відносини. Поряд з цим, законодавчо на орендодавця покладається лише обов'язок зробити заяву про відсутність у нього намірів продовжувати орендні правовідносини і не встановлено, у який спосіб він повинен пред'явити (зробити, повідомити) таку заяву. У сфері орендних відносин усталеною є практика надсилання відповідної письмової заяви рекомендованим листом за адресою місцезнаходження (місця проживання) орендаря, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, або за іншою поштовою адресою, що була повідомлена орендарем в установленому порядку (постанови Вищого господарського суду України від 27.05.2009 р. у справі № 3/339, від 17.02.2011 р. у справі № 36/154, від 07.10.2015 р. у справі № 920/1862/14, від 24.05.2016 р. у справі № 910/27960/15).
В той же час судом встановлено, що позивачем (Орендодавцем) обов'язок щодо здійснення заяви в обумовлений законом строк шляхом її надсилання рекомендованим листом виконаний, що підтверджується наявними в справі повідомлення про вручення поштового відправлення, яке підтверджує вручення вимоги відповідачу 1 про повернення орендованого майна та відсутність намірів на продовження дії договору оренди.
Про відсутність у позивача за первісним позовом, як Орендодавця, намірів продовження строку дії договору оренди також свідчить заявлення ним позову № 88 від 10.09.2015 р. до Господарського суду Черкаської області, що підтверджується наявним в матеріалах справи рішенням господарського суду Черкаської області від 18.11.2015 р. у справі 925/1548/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-В" до Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" про витребування майна та стягнення штрафу в сумі 330 000 грн (а.с. 58-59, т. 2).
Судом встановлено, що з моменту закінчення строку дії договору оренди, відповідачем 1, як Орендарем, не сплачувались платежі за користування предметом оренди, що в свою чергу дає підстави стверджувати про відсутність у останнього мотивації (бажання) на продовження орендних правовідносин з позивачем за первісним позовом.
В свою чергу позивачем за первісним позовом частину отриманих від орендаря грошових коштів, які було ним сплачено 17.04.2015 р. надмірно (в розмірі 30 000,00 грн як оплата оренди до кінця 2015 року) було повернуто, як помилково сплачені, що свідчить про відсутність наміру Орендодавця продовжувати орендні правовідносини на строк більший ніж визначено умовами договору оренди.
Окрім того судом враховується, що за умовами Договору оренди, зокрема п.п.2.1., 4.2. та п. 6.2. Додатку № 1 до Договору погоджено право Орендаря на викуп предмета оренди та пролонгації Додатку № 1, предметом якого є умови виготовлення та поставки товару, однак зазначені пункти Договору не є імперативними для сторін за відсутності волевиявлення Орендодавця.
Таким чином сукупність встановлених обставин справи в своїй сукупності свідчить про відсутність у позивача за первісним позовом, як Орендодавця, жодних намірів (волевиявлення) спрямованих на продовження орендних правовідносин з відповідачем 1 згідно Договору від 11.08.2014 р. Навпаки, з матеріалів справи слідує спрямованість дій позивача за первісним позовом на повернення переданого в оренду майна за договором від 11.08.2014 р.
Судом береться до уваги відсутність доказів щодо наміру позивача за первісним позовом, як орендодавця, передати предмет оренди іншій особі, що могло б слугувати підставою для захисту прав відповідача, як Орендаря майна.
За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ "Бета-В" в цій частині є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом в повному обсязі.
Щодо вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 1, з урахуванням заяви позивача за первісним позовом 07.04.2017 р. (вх. 06-52/3370/17 від 07.04.2017 р.) 6 000,00 грн заборгованості по орендній платі суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Пунктом 5.1. Договору сторонами погоджено, що Орендар зобов'язується своєчасно сплачувати орендну плату у вигляді грошової винагороді 3000 грн 00 коп. в місяць.
Згідно із ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Судами обох інстанцій встановлено, що Орендарем з моменту одержання предмету оренди в користування (01.09.2014 р.) перераховано орендної плати в розмірі 30 000,00 грн., згідно платіжних доручень від 05.09.2014 р. на суму 3 000,00 грн, від 29.12.2014 р. на суму 9 000,00 грн, від 30.12.2014 р. на суму 3 000,00 грн, від 18.03.2015 р. на суму 3 000,00 грн, від 17.04.2015 р. на суму 30 000,00 грн (з яких 18 000,00 грн було повернуто орендарю 08.05.2015 р.).
Відповідачем 1 за первісним позовом не спростовано факту несплати орендних платежів за користування майно згідно Договору та не подано доказів її сплати в повному обсязі, з врахуванням чого вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 1 заборгованості по орендній платі в сумі 6 000,00 грн є правомірною та обґрунтованою, з огляду на що підлягає задоволенню судом в повному обсязі.
Щодо висновків місцевого господарського суду в частині про стягнення з відповідача 1 - 300 000 грн 00 коп. штрафу за прострочення терміну повернення майна та 29 000 грн 00 коп. штрафу за прострочення термінів та обсягів поставок продукції, слід зазначити наступне.
Відповідно до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Умовами п. 8.5. Договору сторонами погоджено, що Орендар несе наступну відповідальність за цим Договором:
- у випадку прострочення терміну повернення орендованого майна - штраф в сумі 100 % вартості орендованого майна (п.п. 8.5.2. Договору);
- у випадку порушення термінів та обсягів поставок Товару - штраф в сумі 10% вартості майна (п.п. 8.5.3. Договору).
21.05.2015 р. позивач за первісним позовом звернувся до відповідача 1 з листом вих. № 53 від 20.05.2015 р., в якому вимагав виконати вимоги договору оренди від 11.08.2014 р. та поставити йому мильну стружку в порядку та в об'ємах згідно вимог зазначеного Договору та додатків, яка залишена останнім без реагування. Матеріали справи зворотнього не містять (а.с. 8-9, т. 3).
Таким чином заявлені позивачем вимоги про стягнення штрафу є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства з урахуванням доведеності позивачем за первісним позовом факту прострочення боржника (відповідача 1).
В той же час, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про зменшення його розміру враховуючи наступне.
Згідно із п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
У п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій.
Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу, суд взяв до уваги наступні обставини: розмір заявленого до стягнення штрафу є явно неспівмірним із розміром заявлених вимог позивача за первісним позовом; вартість придбаного позивачем за первісним позовом майна згідно договору купівлі продажу від 29.12.2002 р., яке являється предметом оренди є значно нижчою ніж та, що вказувалась при передачі майна згідно договору оренди від 11.08.2014 р. (300 000,00 грн) (а.с. 11-19, т. 3); візуально оцінюванні технічні можливості майна, що передавалося згідно договору оренди від 11.08.2014 р. (а.с.145, т. 3); рік випуску переданого в оренду обладнання згідно договору від 11.08.2014 р., яким є згідно довідки ТОВ "Бета-В" 1991 р. (а.с. 144, т. 3); штраф є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні розміру штрафу позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі, штрафу за прострочення термінів та обсягів поставок продукції, можливості заявлення позовної вимоги про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна тощо.
Враховуючи викладені обставини в сукупності місцевий суд, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу до 100 000 грн.
Також, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, врахувавши приписи ст.ст. 530, 553, 554, 525, 526 ЦК України, п. 3.1, 3.2 договору поруки, дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 2 1 000,00 грн, підлягають задоволенню. В той же час вказана вимога позивача за первісним позовом, з урахування здійсненого відповідачем 2 за первісним позовом часткового погашення після порушення провадження у даній справі справи в сумі 250,00 грн згідно платіжного доручення № 178 від 21.06.2016 р., підлягає задоволенню судом частково в сумі 750,00 грн з одночасним припиненням провадження в частині вказаної вимоги по якій було проведено погашення (250,00 грн) на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, у зв'язку із відсутністю предмету спору в цій частині вимог.
Стосовно зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору поруки, укладеного між позивачем за первісним позовом та відповідачем 2, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви від 07.04.2017 (вх. № 06-52/3368/17) Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" про відмову від зустрічного позову та припинення провадження у справі в цій частині.
Висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні №12015251010000163 від 27.09.2017 № 88/17 про не підтвердження надходження грошових коштів в якості орендної плати за використання підприємством "Фаворит - 2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" пілотез в кількості 2 штуки та милорізки відповідно до договору оренди від 11.08.2017 на користь ТОВ "Бета-В" не береться колегією суддів до уваги та оцінюється критично, як такий що протирічить доказам зібраними в матеріалах господарської справи № 902/339/16.
Згідно статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 26.04.2017 у справі №902/339/16 прийняте на підставі матеріалів справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують, а відтак, не є такими, що можуть бути підставою згідно зі ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги згідно зі ст.49 ГПК України покладається на скаржника у зв'язку із відмовою у її задоволенні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -
Рішення господарського суду Вінницької області від 26.04.2017 у справі №902/339/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.
Суддя Демидюк О.О.
Суддя Крейбух О.Г.