16.11.2017 року Справа № 904/1478/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),
суддів: Кузнецова І.Л., Чимбар Л.О.
секретар судового засідання Абадей М.О.
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №б/н від 27.04.2017р.
від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №88 від 07.07.2017р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2017р. у справі
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015р. у справі №904/1478/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс", м.Дніпро
до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м.Кам'янське, Дніпропетровська область
про зобов'язання виконати умови мирової угоди
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2017 у справі №904/1478/15 (суддя Мельниченко І.Ф.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" про зміну способу та порядку виконання рішення - задоволено частково.
Змінено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 у справі №904/1478/15 в частині зобов'язання Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" виконати умови мирової угоди, укладеної 12.04.2002 у справі №16/290-6/162, шляхом здійснення поставки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" за вказаними ним реквізитами готової продукції: заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700 у кількості 6181,17 тонн, шляхом звернення стягнення на грошові кошти в сумі 92346670,80 грн.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" 92346670,80 грн. вартості 6181,17 тонн заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700.
Означена ухвала вмотивована тим, що судом встановлені обставини, які свідчать про неможливість виконання судового рішення, яким було зобов'язано відповідача здійснити поставку позивачеві готової продукції: заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700 у кількості 6181,17 тонн, а тому наявні підстави для зміни способу виконання такого судового рішення шляхом звернення стягнення на грошові кошти відповідача в сумі 92346670,80 грн. - середньої ринкової вартості вказаної продукції на дату повернення виконавчого документу до суду без виконання.
Відповідач (ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", ПАТ "ДМК"), не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду подав апеляційну скаргу, в якій вважає її такою, що винесена без з'ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених в ухвалі, обставинам справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Відповідач просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2017 у справі №904/1478/15 та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 94571901,00 грн. вартості 6181,17 тонн заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700.
В обґрунтування своїх вимог, відповідач вказує на те, що місцевий господарський суд при розгляді заяви позивача неправильно застосував ст.121 ГПК України, не врахував положень, які викладені в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України". Відповідач наголошує на тому, що в межах виконавчого провадження ВП №52571838 державним виконавцем не складались документи процесуального характеру в підтвердження факту неможливості виконання боржником судового рішення, що передбачені пунктами 6, 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, а постанова про закінчення виконавчого провадження в порядку п.11 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" не є належним доказом відсутності в боржника майна, яке підлягає передачі стягувачеві. Крім того вказує, що господарський суд Дніпропетровської області у справі №904/1478/15 не приймав рішення про присудження позивачеві майна, визначеного родовими ознаками, із зазначенням вартості цього майна, за таких обставин, на думку скаржника, заявивши про зміну способу та порядку виконання рішення шляхом стягнення з боржника на свою користь коштів у розмірі 94571901,00 грн., як вартості 6181,17 тонн заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700, ТОВ "Фінансова компанія - "Альянс" тим самим ставить питання про зміну суті судового рішення, що є незаконним. Також відповідач вказує на те, що місцевий господарський суд вимоги Вищого господарського суду України, згідно постанови від 14.09.2017 у даній справі, в частині встановлення факту неможливості виконання відповідачем судового рішення відповідно до вимог чинного законодавства - не виконав та обмежився поясненнями представника стягувача стосовно того, що обставина неможливості виконання боржником рішення взагалі не підлягає доказуванню, оскільки ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" ще в жовтні 2016 року заявив про неможливість виконання рішення через реконструкцію сталеплавильного виробництва, тобто має порушення судом приписів ч.1 ст.111-12 ГПК України. Зазначає відповідач і про порушення судом статті 4-2 ГПК України.
Позивач (ТОВ "Фінансова компанія - "Альянс") у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами відповідача. Вказує, що твердження відповідача про передчасність подання заяви про зміну порядку і способу виконання рішення суду є безпідставним, оскільки чинне законодавство передбачає право на подання такої заяви за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а про наявність таких обставин, як неможливість виконання судового рішення в такий спосіб як поставка продукції, заявлено як позивачем, так і не заперечується самим відповідачем. Вказує, що в даному випадку підтвердженням з боку державного виконавця відсутності у відповідача присудженого позивачу майна є постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №52671838 та повернення без виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2016 у справі №904/1478/15 до суду, що його видав. Позивач вказує, що з аналізу норм чинного законодавства випливає, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 у справі №904/1478/15 позивачу присуджене майно визначене родовими ознаками, тому твердження відповідача про супротивне є безпідставним та спростовується наявними матеріалами справи. Позивач вважає, що твердження відповідача про те, що суд, змінюючи спосіб та порядок виконання рішення шляхом стягнення грошових коштів замість поставки готової продукції, тим самим фактично змінив суть судового рішення, що є незаконним - спростовуються тим, що звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна, здійснюється саме у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками. Щодо твердження відповідача, що місцевий господарський суд не виконав вимоги Вищого господарського суду України, згідно постанови від 14.09.2017 у справі №904/1478/15, в частині встановлення факту неможливості виконання відповідачем судового рішення відповідно до вимог чинного законодавства, позивач вказує, що про неможливість виконання судового рішення свідчать письмові докази, що подані сторонами до матеріалів справи та які були досліджені господарським судом при винесені оскарженої ухвали. Доказів, які б підтверджували можливість виконання відповідачем судового рішення, тобто можливість поставити позивачу 6181,17 тонн квадратної заготовки ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700 відповідачем суду не надано. Позивач вказує, що суд обґрунтував з яких підстав була застосована саме така ціна металопродукції при розрахунку стягнення суми. Вважає, що таким чином судом було враховано матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Позивач вважає, що є неможливим застосування правових позицій Вищого господарського суду України та Верховного суду України у справах, на які здійснює посилання відповідач, оскільки фактичні обставини даної справи є відмінними від вказаних відповідачем справ.
Позивач (ТОВ "Фінансова компанія - "Альянс") у свою чергу також звернувся з апеляційною скаргою (вих. №11.17/01-01 від 01.11.2017), в якій повністю погоджується і вважає законною ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2017 у справі №904/1478/15 в частині задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 у даній справі, проте категорично не згодний із сумою вартості заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700 у розмірі 92346670,80 грн., що стягнена з ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", яка визначена судом виходячи із середньої ринкової вартості рівня цін на квадратну заготовку ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700, який становив 14580,00-15300,00 грн./тонн станом на кінець листопада початок грудня 2016 року, згідно довідки Дніпропетровської торгово-промислової палати від 28.12.2016.
Обґрунтовує позивач вимоги за своєю апеляційною скаргою тим, що вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави. Позивач вказує, що умови мирової угоди не були виконані відповідачем як у визначений мировою угодою строк, так і на сьогодні (2017 рік). Рівень економічної кризи та вартість долару США прямо впливають на рівень цін на металургійному ринку України, зокрема на вартість заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700. Судовий розгляд справи триває з 2015 року, весь цей час відповідач всіма можливими способами затягує розгляд вказаної справи, достеменно знаючи про неможливість виготовлення заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700, відповідач це замовчує. На думку позивача, господарський суд на викладені обставини увагу не звернув, чим на його думку, порушив вимоги чинного законодавства щодо справедливого, розумного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності та несправедливо застосував середню ринкову вартість продукції при визначенні суми стягнення в 92346670,80 грн., всупереч заявленій сумі 94571901,00 грн.
Позивач просить оскаржену ухвалу змінити, виклавши її резолютивну частину у наступній редакції: "Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" про зміну способу та порядку виконання рішення задовольнити в повному обсязі. Змінити спосіб та порядок виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 у справі №904/1478/15 в частині зобов'язання Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" виконати умови мирової угоди, укладеної 12.04.2002 у справі №16/290-6/162, шляхом здійснення поставки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" за вказаними ним реквізитами готової продукції: заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700 у кількості 6181,17 тонн, шляхом звернення стягнення на грошові кошти в сумі 94571901,00 грн. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" 94571901,00 грн. вартість 6181,17 тонн заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700".
16.11.2017р. в матеріали справи надійшли заперечення відповідача на апеляційну скаргу позивача, в яких відповідач стверджує, що зобов'язання ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського", яке виникло з мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2002 у справі №16/290-6/162, припинилось 18.10.2005р. у зв'язку з ліквідацією юридичної особи кредитора - Підприємства "Редбюрі Україна". Тому у відповідача не було підстав вважати, що він залишається особою, зобов'язаною перед первісним кредитором, стосовно виконання умов мирової угоди від 12.04.2002 у справі №16/290-6/162. Відповідач вказує на те, що належні та допустимі докази пред'явлення до ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" вимог про виконання умов мирової угоди у справі №16/290-6/162 - відсутні. 05.10.2017 на адресу ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" надійшла вимога (вих. 10.7/03-01 від 03.10.2017) про здійснення поставки металопродукції на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 у справі №904/1478/15 протягом 5 робочих днів з моменту отримання цієї вимоги. Означену вимогу з боку ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" було розцінено як відмову стягувача від заяви про зміну способу та порядку виконання рішення та про остаточний намір ТОВ "Фінансова компанія - "Альянс" отримати готову продукцію замість грошових коштів. Для вирішення питань, пов'язаних з цією вимогою, ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" листом за вих. №01/781 від 12.10.2017, спрямованим директору ТОВ "Фінансова компанія - "Альянс", зробило запит про надання інформації стосовно повних технічних вимог ("ТТ У") на металопродукцію. Відповіді на свій запит ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" не отримало. Щодо питання впливу інфляційних процесів у економіці держави та врахування інших обставин справи на вартість заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700 відповідач вважає, що жодних обґрунтувань, з посиланням на норми чинного законодавства, яким чином зазначені обставини впливають на вирішення питання про зміну порядку та способу виконання судового рішення, позивач не навів. Щодо питання матеріальних інтересів сторін відповідач вказує на те, що судовими рішеннями у справі №904/1478/17 встановлено, що строк позовної давності для пред'явлення вимог про виконання мирової угоди від 12.04.2002 у справі №16/290-6/162, що затверджена ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2002, сплив в 2009 році, тобто задовго до набуття позивачем прав нового кредитора. Таким чином, позивач був обізнаний про наявність відповідних ризиків щодо отримання матеріальних благ за рахунок відповідача. При цьому відповідач звертає окрему увагу на те, що витрати позивача, понесені у зв'язку з набуттям прав нового кредитора, оцінюються в 32 тис. грн., про що свідчить протокол відкритих біржових торгів з купівлі-продажу дебіторської заборгованості від 16.10.2012, у той час як вимоги про стягнення грошових коштів як вартість майна, згідно заяви позивача про зміну порядку та способу виконання рішення, майже в 3000 разів перевищують понесені ним витрати. Відповідач зазначає, що ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" здійснює захист своїх інтересів виключно законними способами, в судовому порядку.
В судовому засіданні 16.11.2017 представники сторін надали пояснення щодо обставин справи, в яких підтримали свої доводи.
За результатами перегляду справи в судовому засіданні 16.11.2017 Дніпропетровським апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг позивача та відповідача та заперечень проти них, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційні скарги, як позивача, так і відповідача, не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено апеляційним господарським судом, у лютому 2015 року ТОВ "Фінансова компанія - "Альянс" звернулось до суду з позовом до ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" про зобов'язання виконати умови мирової угоди, укладеної 12.04.2002 у справі №16/290-6/162, шляхом зобов'язання відповідача здійснити поставку позивачу за вказаними ним реквізитами готової продукції, а саме: заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700 у кількості 6181,17 тонн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 у справі №904/1478/15 позов задоволено у повному обсязі. Зобов'язано ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" виконати умови мирової угоди, укладеної 12 квітня 2002 року у справі №16/290-6/162, шляхом здійснення поставки ТОВ "Фінансова компанія - "Альянс" за вказаними ним реквізитами готової продукції: заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700 у кількості 6181,17 тонн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 апеляційну скаргу ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" задоволено. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2016 касаційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія - "Альянс" задоволено. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 скасовано повністю, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 залишено без змін.
01.08.2016 на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015, яке набрало законної сили 01.08.2016, видано відповідні накази господарським судом Дніпропетровської області.
У жовтні 2016 року ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" звернулось до місцевого господарського суду з заявою про перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 за нововиявленими обставинами, у якій просило скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Фінансова компанія - "Альянс".
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2016 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 залишено без змін.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 апеляційну скаргу ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2016 - без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2017 касаційну скаргу ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" залишено без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 залишено без змін.
25.01.2017 до господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява ТОВ "Фінансова компанія - "Альянс" в порядку ст. 121 ГПК України про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 у справі №904/1478/15, шляхом стягнення з відповідача, назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат", 94571901,00 грн. вартості 6181,17 тонн заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700 мм.
14.04.2017 позивач подав до господарського суду уточнення до заяви ТОВ "Фінансова компанія - "Альянс" від 24.04.2017 вих. №01.17/24-01 про зміну способу та порядку виконання рішення.
Звертаючись із заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення, свої вимоги позивач обґрунтував тим, що за повідомленням самого відповідача, яке здійснено ним на адресу державної виконавчої служби, що здійснювала примусове виконання рішення суду, підприємство відповідача не виробляє квадратну заготовку з перетином 125х125 мм через реконструкцію сталеплавильного виробництва, у зв'язку із чим, відсутня можливість здійснити поставку на користь позивача 6181,17 тонн квадратної заготовки ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700 на виконання рішення суду у даній справі.
Крім того, за змістом поданої суду заяви, позивач просив суд вжити заходи до забезпечення виконання ухвали про зміну способу виконання судового рішення шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.
Зважаючи на відсутність можливості виконання рішення суду у визначений в ньому спосіб, позивач просив суд звернути стягнення на кошти відповідача. При цьому, враховуючи те, що в рішенні суду не була визначена вартість спірного майна, позивач просив визначити її виходячи з ринкової вартості аналогічного майна, за даними Дніпропетровської торгово-промислової палати станом на 28.12.2016 (15300,00 грн./тонн).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2017, задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" про зміну способу та порядку виконання рішення. Змінено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 у справі №904/1478/15 в частині зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат імені ОСОБА_3" виконати умови мирової угоди, укладеної 12.04.2002 у справі №16/290-6/162, шляхом здійснення поставки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" за вказаними ним реквізитами готової продукції: заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700 у кількості 6181,17 тонн, шляхом звернення стягнення на грошові кошти в сумі 94571901 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" 94571901 грн. вартості 6181,17 тонн заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700. В задоволенні заяви в частині вжиття заходів до забезпечення виконання ухвали суду про зміну способу та порядку виконання рішення - відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2017 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" задоволено. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2017 у справі №904/1478/15 скасовано. Заяву про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 у справі №904/1478/15 передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.
Передаючи справу на новий розгляд Вищий господарський суд України в своїй постанові зазначив, що:
- констатуючи, що підприємство відповідача не виробляє квадратну заготовку з перетином 125х125 мм через реконструкцію сталеплавильного виробництва, у зв'язку з чим поставка 6181,17 тонн заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700 позивачу є неможливою, при цьому вказуючи, що зазначене майно є визначеним родовими ознаками, тобто річчю замінною, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, не дослідив, чи має відповідач можливість замінити його на інший товар, ніж той, що повинен був бути вироблений ним. Позаяк навіть факт неможливості передати позивачу вироблену заготовку відповідної продукції не свідчить про відсутність у відповідача можливості замінити її на відповідну кількість іншої продукції для виконання судового рішення, про зміну способу виконання якого подано заяву позивачем;
- крім цього колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на те, що у резолютивній частині рішення господарського Дніпропетровської області від 29.12.2015 не визначено обов'язку відповідача поставити виготовлений саме ним товар, а зобов'язано останнього здійснити поставку позивачу за вказаними ним реквізитами готової продукції: заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700 у кількості 6181,17 тонн. Поставка ж товару такого самого роду та такої самої якості, який визначено сторонами у мировій угоді, призведе до відновлення порушених прав позивача у зв'язку з невиконанням відповідачем умов укладеної мирової угоди та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015;
- враховуючи викладене, без встановлення факту неможливості виконання рішення господарського Дніпропетровської області від 29.12.2015 у справі №904/1478/15 у визначений у резолютивній частині спосіб, через зміну способу виконання судового рішення з повернення майна на стягнення його вартості змінюється судове рішення по суті, прийняте у даній справі, та спосіб захисту, передбачений ст. 16 Цивільного кодексу України, що є неприпустимим з огляду на положення ст. 1291 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України за вказаних умов;
- крім цього, у резолютивній частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 в даній справі не було зазначено вартості майна - заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700 у кількості 6181,17 тонн, яке відповідач на виконання умов мирової угоди повинен був поставити позивачеві;
- при цьому місцевий господарський суд дійшов висновку, що за вказаних обставин (якщо вартість майна у резолютивній частині рішення не визначена) вартість майна визначається за загальними правилами з дотриманням принципу змагальності сторін;
- судами обох інстанцій при зміні способу виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області вартість майна визначена виходячи з ринкової вартості аналогічного майна, за даними Дніпропетровської торгово-промислової палати станом на 28.12.2016;
- так, судами прийнято до уваги лист Дніпропетровської торгово-промислової палати від 28.12.2016, в якому у відповідь на запит позивача повідомлено довідкову інформацію про рівень цін на металопродукцію - квадратна заготовка ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700, станом на кінець листопада початок грудня 2016 року, - 14580 - 15300 грн./т. Виходячи з максимального розміру ціни (15300 грн./т) позивачем у заяві про зміну способу та порядку виконання рішення суду визначено суму, що підлягає стягненню з боржника, в розмірі 94 571 901 грн.;
- тобто, позивачем фактично заявлено вимоги (щодо визначення вартості майна), які не були предметом розгляду в судах при вирішенні спору по суті. При цьому суди не обґрунтували, на яких підставах була застосована найвища ціна з вказаної у листі Дніпропетровської торгово-промислової палати від 28.12.2016, в якому ціновий діапазон складає від 14580 грн. до 15300 грн. за 1 тонну. Водночас відповідач в апеляційній та касаційній скаргах посилається на те, що вартість 6181,17 тонн заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700 була визначена у мировій угоді від 12.04.2002, затвердженій ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2002 у справі №16/290-6/162, та складала 4724817,18 грн.;
- крім цього, у разі встановлення судом факту неможливості передати позивачу продукцію, визначену в ухвалі про затвердження мирової угоди та рішенні суду про зобов'язання виконати умови мирової угоди, останній не позбавлений можливості звернутися з окремим позовом і стягнути вартість відповідної продукції.
За приписами частини 1 статті 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
При новому розгляді справи, задовольняючи вимоги позивача про зміну способу та порядку виконання означеного судового рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що встановив обставини, які є підставами для цього згідно до положень чинного матеріального та процесуального законодавства.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Відповідно до частини 2 статті 121 Господарського процесуального кодексу України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд за власною ініціативою, за заявою сторони виконавчого провадження, за заявою виконавця, поданою на підставі заяви сторони виконавчого провадження, або за заявою державного виконавця, поданою з власної ініціативи, у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", суд, який видав виконавчий документ, може змінити спосіб та порядок виконання рішення, ухвали, постанови у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.
У пункті 7.1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками. За відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду віндикаційного позову), зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива, оскільки в такому разі захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися шляхом подання позову про стягнення збитків у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном.
Таким чином, правовою підставою для зміни способу виконання судового рішення є встановлений судом факт неможливості його виконання у спосіб, визначений у резолютивній частині відповідного рішення. В свою чергу, зміна способу виконання рішення шляхом звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками.
Поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.
Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено статтею 16 Цивільного кодексу України.
Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.
Враховуючи викладене, у випадку задоволення заяви про зміну способу виконання судового рішення з повернення майна на стягнення його вартості фактично змінюється спосіб захисту, передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 25.11.2015 №6-1829цс15.
Згідно з п. 7.4. наведеної вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012, за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).
При новому розгляді даної справи місцевий господарський суд, частково задовольняючи ухвалою від 24.10.2017р. заяву позивача про зміну способу та порядку виконання рішення, виходив із того, що положеннями ст.ст. 179, 184 Цивільного кодексу України встановлено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
Таким чином, індивідуально визначеною річчю є річ єдина у своєму роді, яка вирізняється від інших своїми неповторними ознаками та виділена із загальної маси речей даного роду, а родовими називаються речі, яким належать єдині родові ознаки, і вони вимірюються числом.
Рішенням господарського суду від 29.12.2015 у справі №904/1478/15, відповідача зобов'язано здійснити поставку майна, що визначено родовими ознаками, в натурі, а саме: зобов'язано поставити позивачу квадратну заготовку ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700 у кількості 6181,17 тонн.
Дослідивши правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 у справі №6-1829цс15, на яку звернув увагу Вищий господарський суд України при розгляді касаційної скарги у даній справі, місцевий господарський суд прийшов до висновку про недоцільність її застосування при розгляді даної заяви, з огляду на те, що у справі №904/1478/15 йдеться про поставку товару, визначеного родовими ознаками, в той як правова позиція у справі №6-1829цс15 стосується випадків витребування індивідуально визначеного майна, у разі його втрати (знищення).
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки виробництво квадратної заготовки за певним стандартом, у даному випадку ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700, вказує, що це майно не має індивідуальних ознак, тобто є замінною річчю, визначеною родовими ознаками.
Як правильно встановив місцевий господарський суд, з'ясовуючи в судовому засіданні питання, чи має відповідач можливість замінити спірний товар його виробництва на інший товар, ніж той, що повинен був вироблений ним, представник відповідача пояснити не зміг. Доказів, які б свідчили про те, що відповідач має можливість замінити вироблену заготовку відповідної продукції на відповідну кількість іншої продукції, матеріали справи не містять.
Під час перегляду справи судом апеляційної інстанції відповідач також не спростував того факту, що він не запропонував позивачеві поставити іншу продукцію власного виробництва, або продукцію іншого виробника з метою виконання означеного судового рішення.
Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд вірно акцентував увагу на тому, що в силу статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Для цього він здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Разом з цим діючим законодавством не встановлено обов'язок позивача, як стягувача, щодо встановлення обставин, пов'язаних з наявністю можливості у відповідача здійснити заміну продукції, яка визначена умовами мирової угоди, укладеної 12.04.2002, та судовому рішенні, яким визнано відповідача зобов'язаним з постачання саме цієї продукції, на іншу продукцію, що визначена родовими ознаками.
Державний виконавець також не наділений чинним законодавством компетенцією для зміни способу та порядку виконання судового рішення, зокрема заміни визначеного судом до примусового стягнення майна, іншим майном.
Матеріалами справи підтверджено, що постановою заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 17.10.2016 було відкрито виконавче провадження (ВП №52671838) з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області №904/1478/15, виданого 01.08.2016, про зобов'язання ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" виконати умов мирової угоди, укладеної 12.04.2002 року у справі №16/290-6/192, шляхом здійснення поставки ТОВ "Фінансова компанія "Альянс" за вказаними ним реквізитами готової продукції: квадратну заготовку ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700 мм у кількості 6181,17 тонн.
27.10.2016 за вих. №01/843 ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" повідомило начальника Заводського відділу державної виконавчої служби м.Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, що оскільки на цей час, у зв'язку з переорієнтацією сталеплавильного виробництва, ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" не виготовляє квадратну заготовку перерізом 125х125, у підприємства відсутня можливість здійснити поставку 6181,17 тонн квадратної заготовки ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700 мм ТОВ "Фінансова компанія - "Альянс" на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 у справі №904/1478/15.
Постановою заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби м.Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 15.11.2016 за невиконання вимог виконавчого документа та державного виконавця накладений на боржника ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
Постановою заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби м.Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 01.12.2016 за невиконання (повторно) вимог виконавчого документа та державного виконавця накладений на боржника ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" штраф на користь держави у розмірі 10200,00 грн.
Постановою заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби м.Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 01.12.2016 виконавче провадження з примусового виконання наказу №904/1478/15, виданого 01.08.2016 господарським судом Дніпропетровської області, зобов'язати ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" виконати умови мирової угоди, укладеної 12.04.2002 року у справі №16/290-6/162, шляхом здійснення поставки ТОВ "Фінансова компанія - "Альянс" за вказаними ним реквізитами готової продукції: заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700 мм у кількості 6181,17 тонн - закінчено. Ця постанова державного виконавця вмотивована тим, що боржником - юридичною особою вимоги виконавчого документа, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії, не виконані, тому згідно пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню.
За твердженням відповідача, оскільки виконавче провадження з примусового виконання означеного судового рішення у порядку, визначеному для виконання рішень майнового характеру, взагалі не відкривалось, а факт неможливості виконання означеного судового рішення повинен засвідчуватись державним виконавцем у відповідному документі, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, то й вимоги позивача про зміну способу та порядку виконання цього рішення є передчасним.
Так, згідно положень пунктів 6 та 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802:
- під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами (пункт 6 Інструкції);
- Акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події (пункт 8 Інструкції).
Проте такі доводи відповідача спростовуються встановленими судом обставинами, які свідчать про те, що виконавче провадження було відкрито та здійснювалось в порядку, який відповідав способу та порядку визначеному судом, а саме передбачав спонукання відповідача особисто виконати певні дії з постачання продукції, а відтак не міг бути виконаний державним виконавцем у інший спосіб примусово. Про невиконання відповідачем вимоги виконавчого документа, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії, й встановлено безпосередньо в постанові заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби м.Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 01.12.2016 про закінчення виконавчого провадження.
Вирішуючи питання чи змінює запропонований позивачем новий спосіб та порядок виконання рішення його суть, колегія суддів виходить з наступного.
Частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Як встановлено вище, позивач первісно, звертаючись із позовними вимогами до відповідача у даній справі, просив зобов'язати останнього виконати умови мирової угоди від 12.04.2002 та здійснити поставку продукції, яка за своїми технічними характеристиками віднесена до речей з родовими ознаками і такі вимоги були задоволені судом. Задовольняючи такі позовні вимоги суд не визначив вартості такої продукції, оскільки вона не була прямо обумовлена договором поставки, а мала виготовлятися з давальницької сировини. В рішенні суду було визначено заставну вартість давальницької сировини.
Таким чином, за змістом такого судового рішення на відповідача покладався обов'язок поставити, тобто передати у власність позивачеві певну кількість речей, визначених родовими ознаками. При цьому чи це буде продукція власного виробництва відповідача, чи інших виробників металопродукції, судом вже не визначалось.
Отже, суттю такого судового рішення є спонукати відповідача до виконання його обов'язку з постачання в натурі певної кількості речей, визначених родовими ознаками, тобто в примусовому порядку виконати свої майнові зобов'язання перед позивачем.
Звернувшись до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання означеного судового рішення, позивач належними та допустимими доказами довів факт неможливості позивача виготовити та поставити позивачеві означену продукцію. Такі обставини є достатньою підставою для обрання судом іншого способу та порядку виконання такого судового рішення.
Посилаючись на те, що обраний позивачем новий спосіб та порядок виконання судового рішення шляхом стягнення ринкової вартості продукції, яка наразі не може бути поставлена відповідачем, є необґрунтованим чи невідповідним суті прийнятого у справі судового рішення, останній не визначає іншого способу виконання означеного судового рішення, яким би дійсно відновлювались порушені майнові права позивача.
Посилання відповідача про необхідність повторного відкриття виконавчого провадження з метою виконання означеного судового рішення у іншому порядку, встановленому саме для виконання майнового зобов'язання, яке, як встановлено судом, не може бути виконане з об'єктивних причин (відсутність продукції через неможливість її виготовлення на власному виробництві) відхиляється судом, як таке, що не призведе до дійсного поновлення порушених прав позивача.
Тому, колегія суддів доходить до висновку, що запропонований позивачем новий спосіб та порядок виконання означеного судового рішення є таким, що не змінює його суті, а відтак місцевий господарський суд правильно обрав саме такий спосіб та порядок його виконання, як звернення стягнення на грошові кошти відповідача у сумі, яка еквівалентна вартості не поставленої продукції, визначеної на момент встановлення факту неможливості виконання судового рішення (повернення наказу суду без виконання) у раніше визначений спосіб.
При цьому колегія суддів враховує і ту обставину, що вирішення означеним судовим рішенням між сторонами спору на предмет існування у відповідача невиконаних належним чином майнових зобов'язань перед позивачем, не повинно мати наслідком повторний розгляд цього ж спору в новому (іншому) позовному провадженні про стягнення вартості не поставленого товару, оскільки позивач, як покупець, вже скористався правом на захист, встановленим статтею 16 Цивільного кодексу України, вимагати від постачальника виконати свій обов'язок саме з поставки продукції, а не вимагати повернути кошти на відшкодування заставної вартості давальницької сировини, оскільки саме це й буде суперечити суті вже прийнятого у даній справі рішення.
Дослідивши доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтоване встановлення судом першої інстанції під час зміни способу та порядку виконання означеного судового рішення середньої ринкової вартості спірної продукції, а не заставної вартості давальницької сировини, колегія суддів відхиляє їх з наступних підстав.
Відносно визначення вартості продукції, яка підлягає стягненню, у зв'язку із задоволенням заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду, місцевий господарський суд зазначив, що відповідно до Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, вартість - еквівалент цінності об'єкта оцінки, вираженій у ймовірній сумі грошей; ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
Отже, вартість це економічна категорія, яка відображає у грошовому вимірі цінність товару на ринку.
Зважаючи на те, що в рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 у справі №904/1478/15 не визначено вартість присудженого позивачеві майна, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно вважав за можливе застосувати саме ринкову вартість майна, визначену на дату закриття виконавчого провадження Дніпропетровською торгово-промисловою палатою, оскільки стаття 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" саме до її компетенції відносить визначення вартості товарів на ринку України.
Так в обґрунтування заявленої вартості заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700 мм позивачем подано довідку Дніпропетровської торгово-промислової палати № 2071/07-24 від 28.12.2016, згідно якої рівень цін на металопродукцію - квадратна заготовка ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700, станом на кінець листопада початок грудня 2016 року, становить 14580,00 - 15300,00 грн./тонн.
Отже, як вірно визначив місцевий господарський суд, середня ринкова вартість вказаної продукції на дату повернення виконавчого документу до суду без виконання становила 14940,00 грн. за 1 тонну, а загалом 92346670,80 грн.
Доказів, які б свідчили про те, що вартість спірного майна є іншою, ніж визначена Дніпропетровською торгово-промисловою палатою відповідно до рівня ринкових цін, відповідачем суду не надано.
Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правильно не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що вартість 6181,17 тонн заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700 була визначена у мировій угоді від 12.04.2002, затвердженій ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2002 у справі №16/290-6/162, а тому складає 4724817,18 грн., оскільки зазначена вартість є заставною вартістю давальницької сировини (коксу), в той час, як рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 зобов'язано відповідача виконати умови мирової угоди, укладеної 12.04.2002 у справі №16/290-6/162, шляхом здійснення поставки на користь позивача за вказаними ним реквізитами готової продукції: заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700 у кількості 6181,17 тонн.
Посилання відповідача на неотримання за період 16.05.2012 по 18.06.2014 від ліквідатора підприємства "Редбюрі Україна" та безпосередньо від позивача вимог про виконання умов мирової угоди від 12.04.2002, як і посилання на отримання в подальшому від позивача вимоги (вих. 10.7/03-01 від 03.10.2017) про здійснення поставки металопродукції на виконання означеного судового рішення, яку розцінено відповідачем як відмову позивача від заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення, не впливає на оцінку обставин, які є суттєвими для встановлення підстав для зміни способу та порядку виконання судового рішення, які мали місце безпосередньо в ході його примусового виконання державною виконавчою службою.
Решта доводів відповідача, яка зводиться до посилань на відсутність у позивача права вимагати від відповідача виконання зобов'язань за мировою угодою від 12.04.2002 та про набуті позивачем у зв'язку із цим ризики, не приймається до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки такі обставини вже були предметом розгляду у даній справі під час її вирішення по суті спору, а результатом вирішення такого спору є судове рішення, яке набрало законної сили, а тому, відповідно до приписів статті 129-1 Конституції України та статті 115 ГПК України, це рішення підлягає обов'язковому виконанню у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Щодо доводів апеляційної скарги позивача про необґрунтоване встановлення судом першої інстанції під час зміни способу та порядку виконання означеного судового рішення вартості спірної продукції, виходячи із середньої ринкової ціни, а не її найвищої ринкової ціни, то колегія суддів відхиляє їх як такі, що не можуть бути підставою для скасування оскарженої ухвали суду першої інстанції, оскільки ринкова вартість, як еквівалент цінності, вже враховує усі зазначені позивачем чинники, які вплинули на вартість такого роду товару на ринку України за період часу з моменту прийняття означеного судового рішення та до моменту встановлення факту неможливості його виконання у встановлений судом спосіб та порядку, а визначаючи саме середню ринкову вартість спірної продукції, місцевий господарський суд насамперед врахував інтереси обох сторін у визначенні справедливої для кожної із сторін вартості цього майна.
Відтак матеріалами справи підтверджено дотримання судом першої інстанції положень чинного процесуального законодавства, зокрема ст.ст. 4-2, 4-3 та 43 ГПК України, які визначають, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності, а господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що місцевий господарський суд правильно встановив обставини, які свідчать про існування передбачених статтею 121 ГПК України підстав для задоволення заяви позивача про зміну способу та порядку виконання судового рішення, а відтак обґрунтовано, у відповідності до чинного законодавства, задовольнив заяву позивача про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду у даній справі, стягнувши з відповідача на користь позивача вартість присудженого позивачу майна, виходячи із його середньої ринкової ціни - 92346670,80 грн.
На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженої у справі ухвали суду немає.
Зважаючи на відмову у задоволенні обох апеляційних скарг, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявників за цими скаргами і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" - залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2017р. у справі №904/1478/15 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Повний текст постанови складений та підписаний - 21.11.2017р.
Головуючий суддя Подобєд І.М.
Суддя Кузнецова І.Л.
Суддя Чимбар Л.О.