20.11.2017 року Справа № 912/1540/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Євстигнеєва О.С.,
при серетарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.,
за участю:
від скаржника: Стародуб І.В., довіреність №56 від 09.10.2017 р., представник;
інші учасники судового процесу у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Вернум Банк" на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2017р. у справі №912/1540/17
за заявою кредитора - Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55 в інтересах Кропивницької ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, 25009, м. Кропивницький, вул. Глинки, 2
до боржника Приватного підприємства "Агрогермес-Шем" (далі -ПП "Агрогермес-Шем"), 25020, м. Кропивницький, вул. Богдана Хмельницького, 154,
про визнання банкрутом
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2017р. у даній справі (суддя Коваленко Н.М.), визнано грошові вимоги кредиторів та затверджено реєстр вимог кредиторів боржника Приватного підприємства "Агрогермес-Шем" в таких сумах і в такій черговості задоволення вимог:
1) Головне управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55) в сумі 1 176 848, 00 грн - третя черга, 16 000, 00 грн судового збору сплаченого при зверненні кредитора до суду з заявою про порушення справи про банкрутство - перша черга;
2) Публічне акціонерне товариство "Вернум Банк" (02094, м. Київ, пр. Юрія Гагаріна, 17-В) в сумі 10 181 708, 00 грн - позачергово (забезпечені заставою майна майнового поручителя); 552 147, 56 грн - четверта черга, 305 629, 49 грн - шоста черга; витрати кредитора на оплату судового збору в сумі 3 200, 00 грн підлягають погашенню в першу чергу.
При винесенні ухвали суд керувався приписами ст. ст. 1,2.23,34 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Не погодившись з ухвалою суду, до апеляційного господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Вернум Банк" із апеляційною скаргою. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині та постановити нову, якою затвердити реєстр кредиторських вимог ПАТ "Вернум Банк". в такій черговості: 10 733 855,56 грн. в четверту чергу, 305 629,49 грн. до шостої черги та судового збору в розмірі 3 200, 00 грн. до першої черги.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на наступне.
Скаржник зазначає, що судом не враховано, що вимоги Кредитора - ПАТ «ВЕРНУМ БАНК» забезпечені майном не самого боржника - ПП «АГРОГЕРМЕС-ШЕМ», а ТОВ «СІРІН ПЛЮС», а, отже, вони не є забезпеченими в розумінні абз. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та підлягають включенню до загальної черговості реєстру вимог кредиторів визначеного ст.45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Також, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнаня його банкрутом» визначено, що конкурсні та поточні кредитори повинні мати підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, в той час, як правовий статус забезпеченого кредитора підтверджується наявністю зобов'язальних відносин, які ґрунтуються на договорах застави майна виключно Боржника на користь такого кредитора.
Частиною 9 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що погашення вимог забезпечених кредиторів здійснюється за рахунок майна Банкрута, що є предметом забезпечення, в позачерговому порядку. Приписами даної статті чітко визначено, що статус забезпеченого кредитора відноситься виключного до Боржника, який забезпечений виключно своїм майном, а не майном майнового поручителя. Тому поняття «боржника» та «майнового поручителя» включає в себе статус однієї і тієї ж особи в процедурі банкрутства.
Також скаржник зазначає, що судом не взято до уваги, що якщо вимоги кредитора до боржника забезпечені заставою іншої особи (майнового поручителя то такий кредитор виступатиме не забезпеченим, а конкурсним кредитором в межах процедури банкротства - з усіма правами, перевагами та недоліками саме конкурсного кредитора, з тому числі й правом подати до суду заяву про порушення справи. Більше того, нормами ст. 1- та ст 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом уповноважують суд відмовити у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство або у порушені провадження у справі, у разі якщо вимоги кредитора повністю забезпечені заставою майна боржника. Ні в тій, ні в іншій нормі законодавець вже не зазначає про забезпечення вимог кредитора заставою майна майнового поручителя. Отже, зазначення про заставу майна боржника (майнового поручителя) має на меті визначити статус самого боржника у такому забезпечувальному зобов'язанні: або він виступає заставодавцем свого майна в забезпечення власних зобов'язань перед кредитором, або ж він виступає перед кредитором як майновий поручитель (відповідає своїм майном) за зобов'язанням іншої особи.
Також скаржник звертає увагу, що при постановленні ухвали, судом не було враховано думку і арбітражного керуючого по справі - Янчука О.М.
В своєму повідомленні від 10.08.2017 за № 02-31/130 арбітражним керуючим було пояснено сторонам, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
За цією же статтею боржник - юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа за зобов'язаннями, які виникли у фізичної особи у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, шо набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.
Тобто, у даному законі слово БОРЖНИК асоціюється з особою, відносно якої вирішується питання про порушення справи про банкрутство або порушена справа.
Таким чином, словосполучення "майно боржника'' може розглядатися тільки як майно особи, проти якої порушено провадження у справі про банкрутство.
Отже, арбітражний керуючий погоджується з думкою ПАТ «ВЕРНУМ БАНК», що статус забезпеченого кредитора можливий тільки при наявності майна самого боржника, а не третьої особи.
Згідно ч. 8. ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» - вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Оскаржувана ухвала унеможливлює виконати арбітражним керуючим Янчуком О.М. процедуру внесення до реєстру вимог кредитора ПАТ «ВЕРНУМ БАНК» окремо відомості про майно боржника, оскільки, в ПП «АГРОГЕРМЕС-ШЕМ» будь-яке нерухоме майно відсутнє, яким би могли бути задоволені вимоги кредиторів.
Скаржник звертає увагу, що окремо інформацію в реєстр кредиторів про майно ТОВ «СІРІН ПЛЮС» внести неможливо, оскільки дана юридична особа не є Боржником в даному процесі та не має визначеного статусу.
Вважає, що прийнята судом із порушенням норм матеріального права, у зв'язку із чим згідно зі статтею 104 Господарського кодексу України вона має бути скасована.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду у від 26.10.2017 у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач), суддів: Чередка А.Є, Пархоменко Н.В.., апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 06.11.2017 року.
Розпорядженням керівника апарату суду від 06.11.2017 року, у зв'язку з відрядженням суддів Пархоменко Н.В., Чередка А.Є., призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №912/1540/17, за результатами якої змінено склад судової колегії на головуючого суддю: Білецьку Л.М., суддів: Верхогляд Т.А., Євстигнеєва О.С.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 року розгляд справи відкладено на 20.11.2017 року.
20.11.2017 року прийнято вступну та резолютивну частину постанови.
В судовому засіданні представник ПАТ "Вернум Банк" надав пояснення по справі та навів обґрунтування своїх вимог з посиланням на норми законодавства. Інші учасники провадження у справі в судове засідання не з'явилися. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для їх повідомлення належним чином про розгляд господарської справи в апеляційній інстанції та реалізації ними права судового захисту своїх інтересів (п.3.9.2 постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2017 року у справі №912/1540/17 слід змінити частково з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, ухвалою від 16.06.2017 господарський суд порушив провадження у справі про банкрутство ПП "Агрогермес-Шем". Визнав вимоги кредитора Кропивницької ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області до ПП "Агрогермес-Шем" (ідент. код 38211997) в сумі 1 176 848,00 грн заборгованості з податку на додану вартість. Ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - ПП "Агрогермес-Шем". Ввів процедуру розпорядження майном боржника ПП "Агрогермес-Шем" на строк 115 календарних днів. Призначив розпорядником майна боржника ПП "Агрогермес-Шем" арбітражного керуючого Янчука О.М. Ухвалив з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснити офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство ПП "Агрогермес-Шем" на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.
Після офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство до господарського суду, крім заяви Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, до господарського суду надійшла заява № 3057 від 13.07.2017 кредитора - ПАТ "Вернум Банк" з вимогою визнати грошові вимоги кредитора ПАТ "Вернум Банк" до боржника ПП "Агрогермес-Шем" на загальну суму 11 039 485,05 грн, в тому числі: 10 000 000, 00 грн - основний борг, 733 855,56 грн - проценти, 305 629,49 грн - штраф та пеня.
Ухвалою від 18.07.2017 господарський суд прийняв заяву кредитора - ПАТ "Вернум Банк" з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 11 039 485,05 грн. Заяву кредитора призначив до розгляду в засіданні суду в межах попереднього засідання суду. Зобов'язав розпорядника майна, арбітражного керуючого Янчука О.М. до засідання суду повідомити заявника і господарський суд про результати розгляду вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника.
Вимоги кредитора були обґрунтовані такими обставинами.
25.12.2015 між ПАТ "Вернум Банк" та ПП "Агрогермес-Шем" укладено кредитний договір № КЮ-191 на відкриття відновлювальної кредиторе лінії (далі - "Договір кредиту"), відповідно до якого Сторони обумовили відкрити Боржнику відновлювальну кредитну лінію та зобов'язання надати кредитні кошти у розмірі 15 000 000 (п'ятнадцять мільйонів) гривень 00 копійок, строк - 24 місяці, процентна ставка - 25 % річних, графік погашення - з липня 2016 рівними частками по 22 грудня 2017 року, цільове призначення - на поповнення обігових коштів та придбання нерухомого майна.
Згідно пункту 1.1.3 Договору кредиту - кредитні кошти видаються для поповнення обігових коштів.
Згідно пункту 4.1 Договору кредиту Позичальником погашення заборгованості здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку па Позичковий рахунок або внесення готівкових коштів у касі банку. При цьому, Договором кредиту встановлено наступний графік зменшення ліміту заборгованості: рівними частинами по 1 000 000, 00 грн. щомісячно не пізніше 05 числа, починаючи з листопада 2016 року.
Відповідно до пункту 4.2 Договору кредиту - у випадку порушення Позичальником умов, встановлених п. п. 4.1. Договору кредиту, строку повернення Кредиту, сума неоплаченої в строк заборгованості за Кредитом вважається простроченою та наступного робочого дня переноситься Кредитором на рахунки для обліку простроченої заборгованості Позичальника за Кредитором.
Пунктом 4.4. Договору кредиту встановлено, що нарахування Кредитором процентів здійснюється щоденно в період з першого числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно та у день остаточного повернення Кредиту.
Згідно пункту 6.1.2 Договору кредиту - Позичальник зобов'язаний своєчасно повернути Кредит, сплачувати проценти за користування Кредитом та комісії (винагороди) Кредитору в порядку, передбаченому цим Договором.
В зв'язку з неналежним виконанням ПП "Агрогермес-Шем" своїх зобов'язань з квітня 2017 року, які передбачені Договором кредиту, ПАТ "Вернум Банк" на адресу боржника було надіслано 07.04.2017 письмову вимогу за № 1410 про усунення порушення зобов'язань. Дану вимогу боржником проігноровано.
Станом на 16.06.2017 заборгованість боржника за Договором кредиту становить 11 039 485 (одинадцять мільйонів тридцять дев'ять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) гривень 05 копійок, в тому числі: прострочена кредитна заборгованість - 3 000 000,00 грн; cтрокова кредитна заборгованість - 7 000 000,00 грн; проценти - 733 855,56 грн, з них: прострочені проценти - 629 688,89 грн, строкові проценти - 104 166,67 грн; пені, всього - 103 885,23 грн, в тому числі: пені за простроченою кредитною заборгованістю - 86 555,56 грн, пені за простроченими процентами - 17 329,68 грн; штрафні санкції, всього - 201 744,26 грн, в тому числі: згідно п. 8.2. Договору кредиту - 48 744,26 грн, згідно п. 8.4. Договору кредиту (три випадки) - 3 000,00 грн, згідно п. 8.5. Договору кредиту - 150 000,00 грн.
Кредитор звертав увагу, що п.п. 8.2, 8.4. 8.5 Договору кредиту встановлено, що у випадку порушення Позичальником строків (термінів) повернення Кредиту або процентів Позичальник зобов'язаний сплатити суму заборгованості за Кредитом, нарахованим процентами та іншими платежами згідно з цим Договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми, за весь час прострочення. У випадку невиконання Позичальником вимог п.п. 6.1.4, 6.1.5, 6.1.6, цього Договору Позичальник сплачує Кредитору штраф у розмірі 1 000,00 (Одна тисяча) гривень 00 копійок за кожний випадок невиконання. У випадку невиконання Позичальником вимог п.п. 6.1.11, 6.1.12, 6.1.13, 6.1.14, 6.1.15., 6.1.16, цього Договору Позичальник сплачує Кредитору штраф у розмірі 1,0 % (Один відсоток) від суми ліміту кредитування.
Вимоги кредитора підтверджуються наявними матеріалами справи, доданими кредитором до заяви з грошовими вимогами. (т. 2, а.с. 3-142)
Документальні докази повного чи часткового погашення зазначеної кредиторської заборгованості боржником чи майновим поручителем, господарському суду сторонами не надані.
За повідомленням розпорядника майна, арбітражного керуючого Янчука О.М. грошові вимоги ПАТ "Вернум Банк" на суму 3 834 633, 15 грн включені до реєстру вимог кредиторів, а саме: основного боргу у сумі 3 733 855,56 грн до четвертої черги, 201 744,26 грн штрафних санкцій до шостої черги та судового збору у сумі 2 756 грн до першої черги.
Інші вимоги до боржника за період з 30.06.2017 - 22.12.2017 в сумі 7 104 166,67 грн не визнавалися арбітражним керуючим, оскільки, зобов'язання по ним на день порушення справи про банкрутство (16.06.2017) ще не настало, а відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Крім цього, в поясненні від 10.08.2017 розпорядник майна, арбітражний керуючий Янчук О.М. обґрунтував неможливість визнання такого кредитора заставним, оскільки його вимоги забезпечені заставою майна не боржника, а майнового поручителя.
Відповідно до п. 4.1. зазначеного Кредитного договору на відкриття відновлювальної кредитної лінії № КЮ-191 від 25.12.2015, укладеного між кредитором та боржником - повернення кредиту позичальником (ПП "Агрогермес-Шем") здійснюється шляхом перерахування зі свого поточного рахунку на позичковий рахунок або внесення готівкових коштів у касу банку. Встановлено наступний графік зменшення ліміту заборгованості: рівними частинами по 1 000 000, 00 грн (один мільйон гривень 00 копійок) щомісячно не пізніше "05" числа, починаючи з листопада 2016 року. Остаточне повернення кредиту (заборгованості за всіма отриманими відповідно до цього договору окремими частинами кредиту), нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій позичальник зобов'язаний здійснити не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту, визначеного п. 1.1.2 цього Договору.
Кінцевий термін повернення кредиту - "22" грудня 2017 року (останній день строку користування кредитом). (п. 1.1.2 Договору кредиту)
Згідно договору застави майна № КЮ-191/30 від 25.12.2015, укладеного кредитором (далі - заставодержатель) з Товариством з обмеженою відповідальність "Сірін Плюс" (далі - заставодавець), за яким у якості забезпечення виконання заставодавцем (Позичальником) у повному обсязі зобов'язань за Кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії № КЮ-191 від 25 грудня 2015 року, надалі за текстом - "Кредитний договір", заставодавець передає, заставодержателю в заставу виробниче обладнання, надалі за текстом....."Предмет застави", згідно з переліком, який викладений в Додатку № 1 до нього Договору, та с його невід'ємною частиною. (п. 1.1) Вартість предмета застави визначена за погодженням сторін і становить 5 403 882 (П'ять мільйонів дев'ятсот три тисячі вісімсот вісімдесят дві) гривні 00 копійок. Також, виконання зобов'язання за кредитним договором забезпечено договором поруки № КЮ-191/П від 25.12.2015, укладеним кредитором з гр. ОСОБА_7 (поручитель); договором іпотеки від 25.12.2015, укладеним кредитором (далі - іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальність "Сірін Плюс" (далі - іпотекодавець), за яким іпотекодавець з метою забезпечення виконання позичальником (ПП "Агрогермес-Шем") зобов'язання, що витікає з кредитного договору на відкриття відновлювальної кредитної лінії № КЮ-191 від 25 грудня 2015 року, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки, зазначений в п. 2.1.2 цього договору. (п.1.1.) Сторони цього договору оцінюють предмет іпотеки в сумі 4 277 826, 00 грн. (п. 1.3.)
Відповідно до ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Статтею 9 Закону визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно абз. 2 п. 18 Інформаційного листа ВГСУ від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VІ) після офіційного оприлюднення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство всі кредитори мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку статті 23 Закону незалежно від настання строку виконання зобов'язань.
Зазначеним правом, подати заяву з грошовими вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, незалежно від настання строку виконання зобов'язань і скористався правомірно кредитор - ПАТ "Вернум Банк".
Відповідно до вимог статті 1 Закону кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;
конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;
забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Згідно вимог ч. ч. 1, 2, 8 ст. 23 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Виходячи із вимог ч. 2 ст. 25 Закону у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.
У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.
Виходячи із вимог Закону, обов'язок розгляду грошових вимог та надання правового аналізу наданих кредитором письмових доказів, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру та змісту, а також, обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення грошових вимог, покладений на господарський суд.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Як встановлено частиною 1 статті 575 ЦК, іпотека є окремим видом застави, а саме заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Заставодавцем відповідно до частини 1 статті 583 ЦК може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника (пункт 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про іпотеку").
Положеннями частини 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Отже, правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення вимог за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.
При цьому норми Закону № 2343-ХІІ не обмежують право іпотекодержателя звернутися з грошовими вимогами до майнового поручителя, якщо основний боржник не сплатив борг.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Тобто відповідальність майнового поручителя як іпотекодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов'язанні, обмежується вартістю майна, переданого в іпотеку.
Отже, відповідальність майнового поручителя, як іпотекодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов'язанні, обмежується переданим у іпотеку майном (його вартістю, визначеною в договорі іпотеки).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про заставу" сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
У визначенні господарським судом розміру вимог кредитора, що забезпечені майном майнового поручителя, до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідних договорах застави та іпотеки.
Таким чином, у разі невиконання основним боржником забезпеченого заставою чи іпотекою зобов'язання іпотекодержатель як кредитор, має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, а у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає в межах узятих на себе зобов'язань перед заставодержателем чи іпотекодержателем.
Розглядаючи заяву ПАТ "Вернум Банк" з грошовими вимогами до боржника, суд першої інстанції в ухвалі від 28.09.2017 встановив, що заявлені грошові вимоги ПАТ "Вернум Банк" підтверджуються: кредитним договором № КЮ-191 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 25.12.2015 відповідно до якого Сторони обумовили відкрити Боржнику відновлювальну кредитну лінію та зобов'язання надати кредитні кошти у розмірі 15 000 000 (п'ятнадцять мільйонів) гривень 00 копійок, строк - 24 місяці, процентна ставка - 25 % річних, графік погашення - з липня 2016 рівними частками по 22 грудня 2017 року, цільове призначення - на поповнення обігових коштів та придбання нерухомого майна, із додатковим договором застави майна № КЮ-191/30 від 25.12.2015 укладеного кредитором (далі - заставодержатель) з Товариством з обмеженою відповідальність "Сірін Плюс" (далі - заставодавець) за яким у якості забезпечення виконання заставодавцем (Позичальником) у повному обсязі зобов'язань за Кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії № КЮ-191 від 25 грудня 2015 року
Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, основним боржником по кредитному договору №КЮ-191 від 25.12.2017 є ПП "Агрогермес- Шем", а ТОВ "Сірін Плюс" є лише майновим поручителем за іпотечним договором в даному випадку, і не є позичальником за основним кредитним договором, як і не є особою, яка отримувала кредитні кошти, проте, норми Закону про банкрутство не обмежують право банку звернутися з грошовими вимогами до майнового поручителя, якщо основний боржник не сплатив борг.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Як вбачається із матеріалів справи, ПАТ "Вернум Банк" звернулось із кредиторськими вимогами до боржника - ПП "Агрогермес - Шем", які забезпечені майновою порукою третьої особи.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про заставу" сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава.
Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
Згідно з ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;
основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою;
майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Частинами 5, 6 ст. 3 вказаного Закону визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов'язання.
У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.
Відповідно до частини першої ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.
Згідно вимог ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.
Колегія суддів вважає, що обсяг задоволення вимог іпотекодержателя (заставодержателя) прямо залежить від вартості фактичної реалізації предмета майнової поруки в ліквідаційної процедурі, що здійснюється відповідно до вимог ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тобто, юридичне значення має вартість фактичної реалізації предмета майнової поруки, яка на стадії затвердження реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання ще невідома.
В разі реалізації предмета іпотеки в ліквідаційній процедурі з дотриманням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" іпотека та майнова порука припиняються у повному обсязі, оскільки їх мета досягнута, правовідносини в частині задоволення вимог між майновим поручителем-банкрутом та кредитором припиняються, і кредитор - іпотекодержатель у справі про банкрутство майнового поручителя не має можливості задовольнити свої вимоги за рахунок іншого майна, яке належить такому боржнику.
Виходячи із вимог частини першої ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.
Статтею 19 Закону України "Про заставу" визначено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Згідно з ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до вимог абз. 2 ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Колегія суддів вважає, що виходячи з вказаної спеціальної норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", при встановленні господарським судом розміру вимог забезпечених кредиторів до боржника на стадії попереднього засідання, юридичне значення має склад та розмір вимог кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника та вносяться до реєстру окремо, тобто господарський суд повинен встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора забезпечені заставою майна боржника.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання Приватного підприємства "Агрогермес-Шем" кредитного договору на відкриття відновлювальної лінії №КЮ-191 від 25.12.2015 року між ПАТ "Вернум Банк" та ТОВ "Сірін Плюс" укладено договір іпотеки від 25.12.2017 року (т.3 а.с.8-13).
Згідно ч.4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.
Відповідно ч.9 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.
Зі змісту вищенаведених вимог закону вбачається, що майно, яке є предметом застави, повинно належати саме особі, щодо якої порушено провадження у справі про банкрутство, тобто боржникові.
Оскільки вимоги ПАТ "Вернум Банк" забезпечені майном не самого боржника, а третіх осіб, то вони не є забезпеченими в розумінні абз.8 ч.1 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та підлягають включенню до загальної черговості реєстру вимог кредиторів, визначеного ст.45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про, те що кредиторські вимоги ПАТ "Вернум Банк" не можуть бути забезпечені заставою, а мають бути віднесені до четвертої черги вимог кредиторів.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалу місцевого господарського суду від 28.09.2017 по справі № 912/1540/17 слід змінити частково.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Вернум Банк" на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2017р. у справі №912/1540/17- задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2017 року у справі №912/1540/17 - змінити частково.
Пункт два абзацу першого ухвали господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2017 року по справі №912/1540/17 викласти в наступній редакції:
Публічне акціонерне товариство "Вернум Банк" (02094, м. Київ, пр. Юрія Гагаріна, 17-В) в сумі 10 733 855,56 грн. - четверта черга.
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.С. Євстигнеєв