04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"13" листопада 2017 р. Справа№ 910/15831/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
за участю представників сторін:
від позивача : ОСОБА_2 - представник;
від відповідача: Закаль О.О. - представник,
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2017
у справі № 910/15831/17 (суддя: Балац С.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Київської міської ради
про визнання додаткової угоди до договору укладеною
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі -відповідач) про визнання додаткової угоди до договору укладеною.
Господарський суд міста Києва у прийнятті позовної заяви відмовив своєю ухвалою від 18.09.2017 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу у даній справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права, зокрема п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, скаржник, що визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки не є встановленням юридичного факту, а є способом захисту порушеного права скаржника на поновлення договору оренди.
Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 02.10.2017 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 було прийнято до провадження.
У судовому засіданні 02.10.2017 року представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу місцевого господарського суду скасувати.
Представник відповідача у відзиві та судовому засіданні 02.10.2017 року заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду - без змін, зазначивши, що суд першої інстанції прийняв правомірну та обґрунтовану ухвалу.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду Київської області від 22.08.2017 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - без задоволення, з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Так, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 заявлена вимога про визнання додаткової угоди до укладеного між сторонами спору договору оренди земельної ділянки укладеною.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з п. 1. ч. 1. ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.
Відповідно до абз. 1, 8 п.п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, зокрема, пов'язані з укладенням, зміною, виконанням і розірванням усіх господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи договори, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо. До таких договорів відносяться, зокрема, такі: про відчуження об'єктів приватизації (крім приватизації державного житлового фонду); передачу державного або комунального майна в оренду; закупівлю товарів (робіт, послуг) для державних потреб.
Поновлення договору оренди землі в судовому порядку, в передбачений нормами ч.ч. 6 - 10 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає не тільки встановлення судом юридично значимих умов, що свідчать про продовження орендних правовідносин (як-то користування земельною ділянкою поза межами строку договору без заперечення орендодавця протягом наступного місяця), а й необхідності укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних прав і обов'язків (складний фактичний склад).
З викладеного вбачається, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є позов про визнання поновленим спірного договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення відповідної додаткової угоди в судовому порядку, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов'язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (ч. 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 14.03.2017 року у справі №911/891/16.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта стосовно того, що суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права, зокрема, п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо, спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Отже, суд першої інстанції, з огляду на предмет позовних вимог, дійшов невірного висновку про те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Враховуючи вищенаведене, колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 року скасуванню.
Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Згідно ст. 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Відповідно до п. 4.8 Постанови Пленуму вищого господарського суду України від 21.02.2013р. за №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 року у справі №910/15831/17 - скасувати та передати справу на розгляд до Господарського суду міста Києва.
3. Матеріали справи №910/15831/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Гаврилюк