ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.11.2017Справа №910/14682/17
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ";
до Київського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України;
про: визнання недійсним розпорядження.
Суддя Балац С.В.
Представники:
позивача: Загоруйко Б.С. - за довіреністю від 18.10.2017 № б/н;
відповідача: Тацишина О.П. - за довіреністю від 02.10.2017 № 21.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Київського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України про визнання недійсним розпорядження.
Позовні вимоги мотивовані тим, що розпорядження адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України від 27.07.2017 № 36-р підлягає визнанню судом недійсним, оскільки видане з перевищенням наданих повноважень, передбачених Законом України "Про Антимонопольний комітет України" та Законом України "Про захист економічної конкуренції".
Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.08.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/14682/17. Розгляд даної справи призначено судом на 02.10.2017.
Відповідач, скориставшись правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позовні вимоги відхилив повністю з огляду на те, що законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, за яких органи антимонопольного комітету України мають право вимагати відповідну інформацію у суб'єктів господарювання та інших осіб. Відтак, обов'язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи органу антимонопольного комітету України повинен виконуватись суб'єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом антимонопольного комітету справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом. Крім того, вимога голови Київського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України від 31.05.2017 № 02-02/1956, якою вимагалось від позивача надання інформації останнім до суду не оскаржувалась, вона не скасована та не визнана судом незаконною, відтак є обов'язковою для виконання.
Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст.ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 02.10.2017 продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд даної справи на 30.10.2017.
До господарського суду надійшли додаткові пояснення позивача в яких останній вказує, що звернення до суду із даним позовом обумовлено тим, що відповідно до статті 44 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на підставі оспорюваного розпорядження відповідач має право вилучити у позивача письмові та речові докази, зокрема, документи, предмети чи інші носії інформації, в тому числі їх оригінали, що в подальшому може призвести до неможливості складання фінансової та податкової звітності, а також до зупинення господарської діяльності.
В судовому засіданні 30.10.2017 оголошено перерву до 08.11.2017.
До господарського суду надійшли пояснення відповідача, відповідно до яких останній вказує на те, що позивачем невірно встановлено предмет розгляду справи відповідача № 33/36-р-02-02-17, оскільки предметом розгляду останньої є дослідження дія учасників процедури газу природного , скрапленого або в газоподібному стані, зокрема, позивача, проведеної державним підприємством "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ "БОРИСПІЛЬ" у 2016 році на предмет наявності або відсутності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
В судовому засіданні 08.11.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,
Розпорядженням Київського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України (далі - Комітет/відповідач) від 27.07.2017 № 36-р "Про початок розгляду справи" № 33/36-р-02-02-17 (далі - оскаржуване розпорядження), зокрема, постановлено: розпочати розгляд справи за ознаками вчинення товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ" (далі - позивач) порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації територіальному відділенню антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки.
Позивач вказує, що останнім 06.06.2017 отримано вимогу відповідача від 31.05.2017 № 02-02/1956 про надання інформації в межах дослідження на предмет наявності чи відсутності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції під час проведення державним підприємством "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ "БОРИСПІЛЬ" процедури закупівлі - код ДК 016:2010:06.20.1 Газ природний, скраплений або в газоподібному стані (код ДК 021:2015:09123000-7 Природний газ) за допомогою електронних закупівель "Prozorro", ідентифікатор в системі закупівель UA-2016-10-21-000146-с на підставі звернення головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки служби безпеки України від 06.02.2017 № 8/3/3-934.
В свою чергу позивач, листом від 27.06.2017 № 167/2 у наданні інформації було відмовлено, оскільки така вимога була направлена з перевищенням повноважень, передбачених Законом України "Про Антимонопольний комітет України" та Законом України "Про захист економічної конкуренції".
В подальшому, позивачем було отримано лист-відповідь відповідача від 07.07.2017 № 02-02/2315, яким повторно вимагалося надати інформацію та копії документів.
Однак, позивачем 18.07.2017 повторно було направлено відмову у наданні документів, а в подальшому, отримано копію оскаржуваного розпорядження.
Так позивач, посилаючись на положення ч. 3 ст. 8 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначає, що відповідачу не надано повноважень здійснювати контроль та/або розглядати скарги, що належать до сфери публічних закупівель.
Позивач також вказує, що дослідження на предмет наявності або відсутності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях позивача проводиться відповідачем на підставі звернення неналежного заявника - головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки від 06.02.2017 № 8/3/3-934.
Спір між сторонами судового процесу, як стверджує позивач, виник в результаті того, що оспорюване розпорядження підлягає визнанню судом недійсним, оскільки видане з перевищенням наданих повноважень, передбачених Законом України "Про Антимонопольний комітет України" та Законом України "Про захист економічної конкуренції" та здійснене на підставі звернення неналежного заявника.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням такого.
Приписами пункту 5 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом
Законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, за якими органи антимонопольного комітету України мають право вимагати відповідну інформацію у суб'єктів господарювання та інших осіб.
Статтею 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання.
Пунктом 20 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України може здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції та Законом України "Про здійснення державних закупівель" та Законом України "Про публічні закупівлі".
Керуючись вказаними нормами відповідачем на адресу позивача направлено вимогу від 31.05.2017 № 02-02/1956 про надання інформації, в якій було запропоновано у 25 денний строк з дня отримання вимоги надати відповідачу визначену інформацію та копії документів. Одночасно у вимозі повідомлялось, що згідно з пунктами 13, 14, 15 статті 50 закону України "Про захист економічної конкуренції" дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки або подання недостовірної інформації є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Проте, вказана вимога яка залишена позивачем без виконання.
Положеннями статті 18 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що скарга до органу оскарження подається суб'єктом оскарження у формі електронного документа через електронну систему закупівель.
Так до відповідача надійшов лист головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки служби безпеки України від 06.02.2017 № 8/3/3-934 з пропозицією здійснити перевірку компаній щодо можливого порушення з боку них законодавства про захист економічної конкуренції. Проте, вказане управління не є суб'єктом оскарження, права та законні інтереси якого порушено, а рішення, дія чи бездіяльність замовника процедури закупівлі не оскаржувались.
Відтак, вказаний вище лист не є підставою для розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та не породжує заздалегідь визначених для відповідача результатів дослідження, а носить загальний характер, що не впливає на процедуру виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції щодо позивача.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині:
1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій.
Таким чином, законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, за яких органи антимонопольного комітету України мають право вимагати відповідну інформацію у суб'єктів господарювання. В свою чергу, суб'єкти господарювання зобов'язані надавати інформацію на запит (вимогу) голови територіального відділення антимонопольного комітету України незалежно від того, чи розпочата органом антимонопольного комітету України справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що позивачем здійснено не було.
Враховуючи вказане вище, в діях відповідача у вигляді винесення оскаржуваного розпорядження не вбачається невідповідність визначеної законом компетенції останнього, а також ознак порушення прав та законних інтересів позивача.
Положеннями п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" визначено, що у вирішенні господарським судом спору щодо визнання недійсним розпорядження Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції суд не здійснює оцінки правомірності дій особи, стосовно якої видано таке розпорядження; разом з тим підлягає встановленню наявність обставин, які свідчили б про видання оспорюваного розпорядження з порушенням чинного законодавства та/або компетенції органу, що його видав. При цьому саме по собі видання органом Антимонопольного комітету України такого розпорядження та здійснення ним розгляду відповідної справи не можна кваліфікувати як порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у цій справі.
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки як встановлено вище судом, оскаржуване розпорядження прийняте відповідачем в межах повноважень, наданих останньому відповідно до закону. Крім того, саме по собі здійснення розгляду відповідачем відповідної справи жодним чином не порушує прав чи законних інтересів позивача. В той же час, якщо за результатами розгляду справи не буде доведено вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розгляд справи підлягає закриттю, на підставі ст. 49 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Враховуючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, у відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 17 листопада 2017 року
Суддя С.В. Балац