ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.11.2017 р.Справа № 910/16430/14
За скаргою Антимонопольного комітету України
на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої
служби Міністерства юстиції України
у справі № 910/16430/14
за позовом Антимонопольного комітету України
до Державної адміністрації залізничного транспорту України
про стягнення 122 500 000,00 грн. та зобов'язання виконати рішення.
Суддя Зеленіна Н.І.
При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,
за участю представників сторін:
від стягувача: Новицький М.З. за довіреністю № 300-122/02-46 від 07.04.2017 р.;
Прохоров Є.І. за довіреністю № 300-122/02-42 від 05.04.2017 р.;
від боржника: Лях К.М. за довіреністю № 5 від 25.11.2016 р.
від ВДВС: Бігдан А.В. за довіреністю №2019/20.3-03 від 25.09.2017 р.
Антимонопольний комітет України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Державної адміністрації залізничного транспорту України про стягнення 122 500 000,00 грн. та зобов'язання виконати рішення.
Рішенням суду від 08.07.2015 р. у справі № 910/16430/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 р., позов задоволено повністю, стягнуто з Державної адміністрації залізничного транспорту України штраф у розмірі 100 000 000 грн. та пеню в розмірі 100 000 000 грн.; зобов'язано Державну адміністрацію залізничного транспорту України виконати пункт 4 резолютивної частини Рішення Комітету від 16.07.2014 № 576-р - розробити та затвердити механізм контролю за правильністю визначення вантажовласниками (вантажовідправниками тощо) призначення (найменування) вантажу (експорт або внутрішнє сполучення); та стягнуто з Державної адміністрації залізничного транспорту України до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73 080 грн.
На виконання вказаного рішення 28.09.2015 р. господарським судом міста Києва видано відповідні накази.
22.01.2016 р. Антимонопольний комітет України звернувся до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Ухвалою суду від 25.01.2016 р. розгляд скарги призначено на 26.02.2016 р.
Ухвалою суду від 15.03.2016 р. провадження у справі № 910/16430/14 було зупинено до надходження матеріалів справи №910/16430/14 до господарського суду міста Києва.
Ухвалою суду від 29.09.2017 р. провадження у справі поновлено, розгляд скарги призначено на 18.10.2017 р.
18.10.2017 р. судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Зеленіної Н.І.
Ухвалою суду від 23.10.2017 р. розгляд скарги призначено на 30.10.2017 р.
19.10.2017 р. через відділ діловодства суду від ВДВС надійшов відзив.
Ухвалою від 30.10.2017 р. розгляд скарги відкладено на 16.11.2017 р.
16.11.2017 р. від боржника через відділ діловодства суду надійшов відзив на скаргу.
У судовому засіданні 16.11.2017 р. представники стягувача вимоги скарги підтримали у повному обсязі.
Представники боржника та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України проти задоволення скарги заперечили.
Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників стягувача, боржника і державного виконавця, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються вимоги скарги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду скарги, суд встановив наступне.
Антимонопольний комітет України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Державної адміністрації залізничного транспорту України про стягнення 122 500 000,00 грн. та зобов'язання виконати рішення.
Згідно із заявою Комітету 01.10.2014 р. розмір позовних вимог було збільшено, Комітет просив суд:
- стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України в доход державного бюджету України штраф у сумі 100 000 000 грн. та пеню в сумі 100 000 000 грн.;
- зобов'язати Державну адміністрацію залізничного транспорту України виконати пункт 4 резолютивної частини рішення АМК від 16.07.2014 № 576-р - розробити та затвердити механізм контролю за правильністю визначення вантажовласниками (вантажовідправниками) призначення (найменування) вантажу (експорт або внутрішнє сполучення).
Рішенням суду від 08.07.2015 р. у справі № 910/16430/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 р., позов задоволено повністю, стягнуто з Державної адміністрації залізничного транспорту України штраф у розмірі 100 000 000 грн. та пеню в розмірі 100 000 000 грн.; зобов'язано Державну адміністрацію залізничного транспорту України виконати пункт 4 резолютивної частини Рішення Комітету від 16.07.2014 № 576-р - розробити та затвердити механізм контролю за правильністю визначення вантажовласниками (вантажовідправниками тощо) призначення (найменування) вантажу (експорт або внутрішнє сполучення); та стягнуто з Державної адміністрації залізничного транспорту України до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73 080 грн.
На виконання вказаного рішення 28.09.2015 р. господарським судом міста Києва видано відповідні накази.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2016 р. касаційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 р. зі справи № 910/16430/14 скасовано в частині стягнення з Державної адміністрації залізничного транспорту України пені в сумі 100 000 000 грн.; справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.07.2016 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 р. позов задоволено; стягнуто з Державної адміністрації залізничного транспорту України у доход державного бюджету України 100 000 000 грн. пені.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2016 р. вказані судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2017 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 р. позов задоволено, стягнуто з Адміністрації у доход загального фонду державного бюджету України 100 000 000 грн. пені.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.08.2017 р. рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2017 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 р. залишено без змін.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2017 р. відновлено строк пред'явлення до виконання наказу від 28.09.2015 р. № 910/16430/14 в частині стягнення 100000000 грн. 00 коп. штрафу до 03.04.2020; визнано таким, що не підлягає виконанню вказаний наказ в частині стягнення з Державної адміністрації залізничного транспорту України 100000000 грн. 00 коп. пені.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 р. ухвалу господарського суду міста Києва від 03.04.2017 р. у справі № 910/16430/14 залишено без змін.
06.06.2017 на виконання рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2017 у справі № 910/16430/14 видано наказ про стягнення з Державної адміністрації залізничного транспорту України 100000000 грн. 00 коп. пені.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.08.2017 р. ухвалу господарського суду міста Києва від 03.04.2017 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 р. у справі № 910/16430/14 скасовано в частині відновлення строку пред'явлення до виконання наказу.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2016 р. Антимонопольний комітет України звернувся до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Ухвалою суду від 15.03.2016 р. провадження у справі № 910/16430/14 зупинялось до надходження матеріалів справи №910/16430/14 до господарського суду міста Києва.
Ухвалою суду від 29.09.2017 р. провадження у справі поновлено.
Дослідивши вимоги скарги і заперечення проти її задоволення, дослідивши зібрані у матеріалах справи документи, суд встановив наступне.
25.12.2015 р. Антимонопольний комітет України звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 28.09.2017 р.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 31.12.2015 р. ВП №49749904 відмовлено у відкритті виконавчого провадження.
Вказана постанова мотивована тим, що боржник - Державна адміністрація залізничного транспорту України, знаходиться у стані припинення, що унеможливлює відкриття виконавчого провадження.
Проте, Антимонопольний комітет України у поданій скарзі зазначає про незаконність постанови Відділу від 31.12.2015 р. ВП №49749904 про відмову у відкритті виконавчого провадження, так як Державна адміністрація залізничного транспорту України не припинена як юридична особа.
Судом встановлено, що Державна адміністрація залізничного транспорту України як станом на дату винесення спірної постанови, так і станом на дату розгляду скарги, не припинена як юридична особа, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Частинами 1, 2 ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю у єдиному державному реєстрі відповідного запису, Державна адміністрація залізничного транспорту України не являється припиненою.
Статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження" (що діяв станом на дату винесення спірної постанови) передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:
1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;
3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;
5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;
6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;
6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;
8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.
У разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої цієї статті державний виконавець роз'яснює заявникові право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами статті 18 цього Закону.
Постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником у десятиденний строк з дня її надходження у порядку, встановленому цим Законом.
У разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6-1 частини першої цієї статті державний виконавець у постанові зазначає найменування господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, номер справи про банкрутство, а також роз'яснює стягувачу його право звернутися до цього суду з відповідною заявою для задоволення своїх вимог під час ліквідаційної процедури спільно з іншими кредиторами.
Як зазначає Антимонопольний комітет України у даній скарзі, перебування боржника - Державної адміністрації залізничного транспорту України, не може вважатись підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, а являється підставою для зупинення виконавчого провадження на підставі ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Статтею 37 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі, зокрема, припинення юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво (п. 1 ст. 37 Закону).
Також, частиною 2 ст. 39 Закону передбачено, зокрема, що виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених: пунктами 1 і 2 частини першої статті 37 цього Закону, - до визначення правонаступників боржника або призначення опікуна недієздатному боржникові.
Враховуючи викладене, суд погоджується із доводами Комітету про відсутність підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з перебуванням боржника у стані припинення, оскільки дана обставина являється підставою для зупинення виконавчого провадження.
Також, суд погоджується із твердженнями Комітету про те, що у даному випадку встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво, оскільки ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" передбачено, зокрема, що Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що при винесенні спірної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 31.12.2015 р. ВП №49749904 державний виконавець не дотримався вимог Закону України "Про виконавче провадження", а відтак, скарга Комітету підлягає задоволенню.
Доводи боржника та державного виконавця щодо правомірності винесення вказаної постанови не приймаються до уваги, оскільки суперечать нормам законодавства України та зібраним у матеріалах справи доказам.
Згідно зі ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Статтею 1212 Кодексу передбачено, що карга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів. Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги скарги у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Скаргу Антимонопольного комітету України на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.
2. Визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із винесення постанови від 31.12.2015 р. ВП №49749904 про відмову у відкритті виконавчого провадження.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя Н.І. Зеленіна