ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.11.2017Справа №910/16635/17
За позовом Державного підприємства "Чернігівський військовий лісгосп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрексім"
про стягнення 54 759,10 грн.
Суддя Турчин С.О.
Представники сторін:
від позивача: Тищенко К.М. (довіреність)
від відповідача: не з'явився
Державне підприємство "Чернігівський військовий лісгосп" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрексім" (відповідач) про стягнення 54 759,10 грн. заборгованості за договором купівлі - продажу № 18 від 10.01.2017.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу № 18 від 10.01.2017 в частині повної та своєчасної оплати продукції, поставленої позивачем за товарно-транспортними накладними.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 порушено провадження у справі № 910/16635/17 та призначено її до розгляду на 19.10.2017.
19.10.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі та письмові пояснення щодо видаткових накладних та щодо отримання товару відповідачем.
В судове засідання 19.10.2017 з'явився представник позивача та надав суду пояснення щодо обставин справи.
Представник відповідача в судове засідання 19.10.2017 не з'явився, витребуваних документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 розгляд справи відкладено на 14.11.2017 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 14.11.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав, викладених у позові та зазначив, що до суду надані усі докази, які є у позивача, інших доказів на підтвердження наявності заборгованості немає, просив суд задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання 14.11.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.
У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилались на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Також відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи вищенаведене, оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.
У судовому засіданні 14.11.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
10.01.2017 між Державним підприємством "Чернігівський військовий лісгосп" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрексім" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу № 18 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується при наявності та попередньому замовленню поставити та передати у власність покупця лісоматеріали круглі шпилькових порід, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору по цінах діючого прейскуранту на момент відпуску товару зі складу продавця.
Відповідно до п. 2.2 договору, кількість поставленого товару визначається у відповідності з товарно-транспортною документацією.
Положеннями п. 3.1 договору встановлено, що відпуск товару продавцем здійснюється тільки при наявності оригіналу належним чином оформленої довіреності на отримання товару.
Згідно з п. 3.4 договору, право власності на товар у покупця виникає з моменту передання йому товару, що підтверджується відповідними товарно-транспортними документами.
Положеннями п. 4.1, 4.2 договору встановлено, що покупець здійснює 50% попередньої оплати вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний у рахунках на оплату продавця. Остаточний розрахунок за кожну окрему партію товару згідно договору здійснюється покупцем на умовах оплати з відстроченням платежу (оплата за товар згідно цін, вказаних у відповідних рахунках та/або накладних) протягом 10 робочих днів з моменту отримання товару покупцем на підставі накладної.
Позивач зазначає, що на виконання умов договору передав відповідачу товар на суму 59620,32 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № 1421 від 31.03.2017 на суму 10108,80 грн., № 1435 від 03.04.2017 на суму 10108,80 грн., № 1573 від 10.04.2017 на суму 10329,12 грн., № 1628 від 13.04.2017 на суму 14536,80 грн., № 1634 від 13.04.2017 на суму 14536,80 грн.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару належним чином не виконав, перерахувавши лише 25000,00 грн., залишивши за собою заборгованість у розмірі 54 759,10 грн., яка відображена позивачем у акті звірки розрахунків.
Позивач звертався до відповідача із претензіями № 7 від 15.05.2017, № 31 від 20.06.2017, № 53 від 25.07.2017, однак вказані претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 54 759,10 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
На підтвердження факту здійснення позивачем відповідачу поставки товару, позивачем долучені до матеріалів справи товарно-транспортні накладні № 1421 від 31.03.2017 на суму 10108,80 грн., № 1435 від 03.04.2017 на суму 10108,80 грн., № 1573 від 10.04.2017 на суму 10329,12 грн., № 1628 від 13.04.2017 на суму 14536,80 грн., № 1634 від 13.04.2017 на суму 14536,80 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В той же час, судом встановлено, що відповідно до п. 3. 1 відпуск товару продавцем здійснюється тільки при наявності оригіналу належним чином оформленої довіреності на отримання товару.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено перелік та встановлено вимоги до змісту первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи - це письмові свідоцтва, що ідентифікують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємств від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з наданих позивачем товарно-транспортних накладних № 1421 від 31.03.2017, № 1435 від 03.04.2017, № 1573 від 10.04.2017, № 1628 від 13.04.2017, № 1634 від 13.04.2017, товар за ними отримано водіями/експедиторами: Ковбаса Р.М., Клановець С.А. У графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувач)» зазначених товарно-транспортних накладних відомості відсутні.
Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 № 88 (з урахуванням змін, внесених наказом Міністерства фінансів України № 987 від 30.09.2014) повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.
Отже, довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, яка є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.
Ухвалами суду від 28.09.2017 та від 19.10.2017 суд зобов'язував позивача надати письмові пояснення щодо осіб, які приймали товар від відповідача та довіреності на отримання товару, однак вимоги ухвал суду виконані не були, а у судовому засіданні 14.11.2017 позивач зазначив, що довіреності на отримання товару у позивача відсутні.
Крім того, судом встановлено, що товарно-транспортні накладні містять посилання на видаткові накладні.
Ухвалами суду від 28.09.2017 та від 19.10.2017 суд зобов'язував позивача надати видаткові накладні №№ ДП000000000000001421 від 31.03.2017, ДП000000000000001435 від 03.04.2017, ДП000000000000001573 від 10.04.2017, ДП000000000000001628 від 13.04.2017, ДП000000000000001634 від 13.04.2017, однак у письмових поясненнях, поданих до суду 19.10.2017 позивач зазначив, що накладні у останнього відсутні, оскільки зберігаються у покупця за договором.
З урахування викладеного, а також з урахуванням п. 3.1 договору, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту поставки товару на загальну суму 59620,32 грн. відповідачу та не доведено факту прийнняття відповідачем зазначеного товару.
Доказів того, що Ковбаса Р.М. та Клановець С.А. є працівниками або упоноваженими особами відповідача суду не надано, як і не надано договорів, укладених між вказаними особами та відповідачем.
При цьому, суд враховує, що відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, котрі підтверджують факт здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.
Однак, матеріали справи не містять жодного іншого первинного документу, який би підтвердив факт здійснення поставки відповідачу. Так, умовами договору передбачена поставка товару по попередньому замовленню, однак таких замовлень матеріали справи не містять, як і не містять видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з підписами уповноважених осіб відповідача або з відбитками печаток відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрексім".
Більше того, позивачем також не доведено і самого розміру заборгованості, оскільки останній зазначає, що товар поставлено на 59620,32 грн., а оплачено у розмірі 25 000,00 грн., отже різниця становить 34 620,32 грн., а не 54 759,10 грн., як зазначає позивач.
Посилання позивача на Акт звірки розрахунків за 2017 рік є безпідставним, оскільки, по-перше, акт звірки не є первинним документом в розумінні ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тоді як факт здійснення будь-якої господарської операції (в т.ч. передачі товару, сплати грошових коштів тощо) можуть засвідчувати тільки первинні документи (в т.ч. договір, накладна, платіжні доручення тощо), по-друге, зазначений акт складено одноособово позивачем, останній не містить підписів уповноважених осіб відповідача та не містить відбитку печатки підприємства.
У судовому засіданні 14.11.2017 позивач зазначив, що інші документи, аніж ті, що подані до суду у нього відсутні, однак зазначив, що на вимогу суду може звернутись до податкових органів та надати інформацію щодо реєстрації податкових накладних.
Однак, суд зазначає, що відображення у податковій звітності спірних господарських операцій не є належним та допустимим доказом, оскільки такі дії мають односторонній характер, і в силу положень чинного законодавства безпосередньо первинні документи, виконані у встановленому чинним законодавством порядку, є підставою для формування фінансової та податкової звітності підприємства, а не навпаки.
За відсутності первинних документів як підстави для формування податкової звітності та відображення у ній вчинених господарських операцій, дані податкових накладних і декларацій, поданих до податкового органу, не можуть бути доказом відвантаження/отримання товару. Більше того, наявність податкової звітності передбачає можливість її корегування в майбутніх податкових періодах у разі самостійного виявлення платником податків помилок в поданих деклараціях.
Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 02.08.2016 р. у справі №914/1806/15.
Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки позивачем не доведено факту передання відповідачу та отримання відповідачем товару на суму 59620,32 грн., суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 54 759,10 грн. задоволенню не підлягають.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позову Державного підприємства "Чернігівський військовий лісгосп".
Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 20.11.2017.
Суддя С.О. Турчин