про повернення позовної заяви
21.11.2017 Справа № 908/2298/17
Суддя Федорова Олена Владиславівна розглянувши матеріали:
за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» ОСОБА_2 (адреса для листування: 02096, м. Київ, вул. Харківське шосе, 49)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Новий вік» (69001, м.Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 37-А, офіс 2)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Експостил» (65070, АДРЕСА_1)
про стягнення 759902,07 грн.
Встановив, що позовні матеріали підлягають поверненню виходячи з наступного:
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків за його наявності.
Між тим, позивачем не зазначені ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності відповідачів.
З огляду на викладене слідує, що позивачем не дотримано вимог п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України щодо зазначення в позовній заяві ідентифікаційного коду відповідача.
Статтею 57 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
У відповідності до п. 1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Розмір ставок судового збору (стаття 4 Закону) встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Так, відповідно до приписів ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру дорівнює 1,5 (півтора) відсотки ціни позову, але не менше 1 (одного) розміру пожиточного мінімуму для працездатних осіб (1600,00 грн.) та не більше 150 розмірів пожиточного мінімуму (240000,00 грн.), за подання позовної заяви не майнового характеру - 1 розмір пожиточного мінімуму (1600,00 грн.) станом на 1 січня 2017 р.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивачем заявлена вимога майнового характеру, враховуючи наведені вище норми права розмір судового збору за заявлені позивачем вимоги повинен складати - 11398,53 грн.
Позовні матеріали не містять доказів оплати позивачем судового збору у встановлених законом розмірі та порядку.
В позовній заяві позивач заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі. В обґрунтування клопотання посилався на наступне:
Відповідно до рішення від 20.03.2015 № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначено Уповноважену особу на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» строком на один рік, а саме, з 20.03.2015 по 19.03.2016.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 22.02.2016 № 213 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та повноваження ліквідатора ПАТ «ВіЕйБі Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 на два роки с 19.03.2018 включно.
Таким чином, обставини щодо неплатоспроможності ПАТ «ВіЕйБі Банк» та важкого фінансового становища є загальновідомими та не потребують доказуванню.
За наслідками розгляду зазначеної заяви про відстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення у зв'язку із наступним:
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Пунктом 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.13 р. встановлено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
При цьому статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Наведені позивачем обставини, а саме перебування ПАТ «ВіЕйБі Банк» у стадії ліквідації, що в свою чергу спричинило скрутне матеріальне становище, не можуть вважатися безумовною підставою саме для відстрочення сплати судового збору та відсутності обов'язку заявника виконати вимоги процесуального закону.
Слід зазначити, що доказом існування тяжкого фінансового стану є офіційна фінансова звітність (баланс, звіт про фінансові результати). Проте, заявником таких доказів суду не надано, а також не доведено належними та допустимими доказами існування тяжкого фінансового стану.
При цьому, заявником у клопотанні про відстрочення сплати судового збору не наведено доводів та не подано доказів на підтвердження того, що видатки на сплату судового збору Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» збільшаться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду спору і він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі до закінчення розгляду справи по суті.
Таким чином, наведені обставини щодо наявності тяжкого фінансового стану та відсутності можливості для сплати судового збору, не є підставою для застосування ст. 8 Закону України «Про судовий збір», а саме для відстрочення сплати судового збору. При цьому, вжиття заходів в порядку ст. 8 Закону України «Про судовий збір» є правом суду, а не його обов'язком. Аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом України в ухвалах від 16.01.2015 року у справі № 908/4180/14 та від 04.11.2015 року у справі №910/20108/15.
З огляду на вищевикладене слідує, що позивач не дотримався положень Закону України «Про судовий збір» та Господарського процесуального кодексу України, а саме не додав до позову доказів сплати судового збору в установленому Законом розмірі.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не надано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Приписами ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Зазначені приписи законодавства мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п. п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України. Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Таким чином, належним доказом відправлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), надані в оригіналі, в якому зазначені: повне найменування адресата, його поштова адреса та поіменний перелік документів, що надсилається на його адресу.
Як слідує з пункту 3.2.1.2 Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта” від 12.05.2006р. № 211 при прийманні листа (бандеролі) з оголошеною цінністю з описом вкладення працівник зв'язку звіряє вкладення з описом ф. 107 (рис. 27), а також перевіряє відповідність місця призначення, найменування адресата та суми оголошеної цінності, зазначених на відправленні та примірнику опису, розписується на ньому і проставляє відбиток календарного штемпеля. Форма опису вкладення (ф. 107) передбачає, що внесення виправлень до опису вкладення не допускається, про що зазначено безпосередньо на бланку опису вкладення.
В якості доказу надсилання копії позовної заяви з додатками на адресу ТОВ «Експостил» відповідача-2 (65007, м.Одеса, вул. Б. Хмельницького, буд. 4. кв. 2) до позовних матеріалів додані оригінали фіскального чеку № 000049511 00196 від 26.10.2017р. та опису вкладення від 26.10.2017р., відповідно до якого на адресу відповідача-2 надіслані позовна заява та додатки до позовної заяви (7 предметів).
В той же час, відповідно до безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.11.2017р. місцезнаходженням юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю «Експостил» є: 65070, АДРЕСА_1.
Таким чином, суд приходить до висновку, що до доданих до позовної заяви документів належного підтвердження відправлення відповідачу-2 за адресою місцезнаходження юридичної особи копії позовної заяви та додатків не надано.
Виходячи з зазначеного слідує, що позивачем недотримані вищезазначені норми Господарського процесуального кодексу України та Правил надання послуг поштового зв'язку.
Зазначені обставини є суттєвими, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів.
Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
Суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що у відповідності до ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 54, ст. 56, ст. 57, п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву з додатками повернути позивачу без розгляду.
Додаток: на 41 аркушах, в тому числі оригінали фіскального чеку 000049511 00196 від 26.10.2017р. та описів вкладення від 26.10.2017р.
Суддя О.В. Федорова