ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.11.2017Справа №910/2032/17
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн груп»
До Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»
Третя особа, Третя особа, Прояка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача 1) ОСОБА_3 яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог» відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 40 165,46 грн
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Леонова О.Є. - за дов.;
від відповідача: Горбач І.В. - за дов.;
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: Войло О.П. - предст. за дов.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс лайн груп» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» про стягнення 72 887,79 грн.
Ухвалою суду від 03.02.2017 порушено провадження у справі № 910/2032/17, розгляд справи призначено на 03.03.2017.
Представники позивача в судовому засіданні 03.03.2017 подав документи на виконання вимог ухвали суду.
Представник відповідача в судове засідання 03.03.2017 не з'явився, проте, 02.03.2017 подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом розглянуто та задоволено.
Ухвалою суду від 03.03.2017 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7, розгляд справи відкладено на 20.03.2017.
20.03.2017 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
20.03.2017 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а також клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог», вирішення якого відкладено в наступне судове засідання.
Представник третьої особи в судове засідання 20.03.2017 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
В зв'язку з нез'явленням в судове засідання третьої особи, господарський суд дійшов до висновку про оголошення в судовому засіданні перерви до 27.03.2017
У судовому засіданні 27.03.2017 судом було розглянуто раніше подане клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог».
Ухвалою суду від 27.03.2017 задоволено клопотання відповідача та залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог» (14031, м Чернігів, вул. В.Дрозда, 5-А), так як рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки останнього.
Крім того, зазначеною ухвалою суду було призначено по даній справі судову експертизу, проведення якої доручено Чернігівському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (14037, Чернігівська обл., місто Чернігів, вул. Степана Разіна, будинок 19).
В зв'язку з призначенням експертизи по даній справі, провадження у справі було зупинено до проведення експертизи та отримання висновку Чернігівським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України (14037, Чернігівська обл., місто Чернігів, вул. Степана Разіна, будинок 19).
Супровідним листом від 04.04.2017 матеріали справи направлено до Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Матеріали справи № 910/2032/17 було повернуто господарському суду з листом № 19/125/7/4807 від 26.04.2017 Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про неможливість проведення судової експертизи по питаннях № 1, № 2 та № 4 з огляду на відсутність у користуванні експерта довідників: «Сборник нормативов трудоемкостей на техническое обслуживание и ремонт автомобилей семейства ГАЗ-3102 и ГАЗ-3110.2003», «Сборник нормативов трудоемкостей на техническое обслуживание и ремонт автомобилей семейства ГАЗель-Газ-3302 и модификаций1 1998 г.».
Ухвалою суду від 09.06.2017 було поновлено провадження у справі № 910/2032/17, її розгляд призначено на 23.06.2017. Запропоновано сторонам надати пропозиції щодо експертної установи, окрім Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, чи окремого експерта, якому може бути доручено проведення судової експертизи по справі.
У судовому засіданні 23.06.2017 представниками сторін були надані усні пояснення про справі, відповідно до яких було запропоновано провести експертне дослідження у Чернігівському відділенні Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Представники третіх осіб у судове засідання 23.06.2017 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалами Господарського суду м. Києва від 23.06.2017 було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Чернігівському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (14017, Чернігівська обл., місто Чернігів, вул. Старобілоруська, будинок 25-а) та зупинено провадження у справі 910/2032/17.
19.10.2017 на адресу Господарського суду міста Києва надійшов лист Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за підписом завідувача відділення разом із висновком автотоварознавчої експертизи та матеріалами справи № 910/2032/17.
За таких обставин, оскільки Чернігівським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз була проведена судова експертиза, що підтверджується висновком експерта, а також враховуючи те, що матеріали справи було повернуто до Господарського суду міста Києва, ухвалою суду від 27.10.2017 провадження у справі № 910/2032/17 було поновлено.
10.11.2017 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові заперечення на відзив на позов.
10.11.2017 через канцелярію суду від ТОВ «НВП Сварог» надійшли письмові пояснення по справі.
У судовому засіданні 13.11.2017 представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у відповідності до якої просив суд стягнути з відповідача 40 165,46 грн суми страхового відшкодування.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Пунктом 3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.
Судом у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, заява позивача розглянута та прийнята, у зв'язку з чим ціна позову становить 40 165,46 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні 13.11.2017 надав усні пояснення по справі, в яких проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.
Представник третьої особи-1 у судове засідання 13.11.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до п.п. 3.9.1.- 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в матеріалах справи документами.
У судовому засіданні 13.11.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -
03.10.2015 о 17:00 на 288+600 м. автодороги Київ-Харків-Довжанськ в селі Поділ Великобагачанського району Полтавської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу МАЗ « 543203 2122», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7 та за участю транспортного засобу Газ « 2705», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8, що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів.
Згідно вироку Великобагачанського районного суду Полтавської області від 15.03.2016 у справі № 252/207/16-к дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля МАЗ « 543203 2122», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_7 вимог п. 12.1 ПДР України.
Вироком Великобагачанського районного суду Полтавської області від 15.03.2016 у справі № 252/207/16-к ОСОБА_7 за здійснення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 Кримінального кодексу України, та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 3 400 грн.
Зважаючи на те, що з вини ОСОБА_7, який керував автомобілем МАЗ « 543203 2122», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення з автомобілем ГАЗ « 2705», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний зазначеному автомобілю.
Транспортний засіб МАЗ « 543203 2122», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, є власністю ТОВ ДВТФ «Фактория».
Між ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» та ТОВ ДВТФ «Фактория» було укладено договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс АІ/7034763, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль МАЗ « 543203 2122», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Таким чином, ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та статей 993 і 1191 Цивільного кодексу України, є відповідальним за завдану водієм МАЗ « 543203 2122», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 шкоду.
27.02.2015 між ТОВ «НПО Сварог» (орендодавець) та ТОВ «Транс Лайн Груп» (орендар) було укладено договір оренди транспортного засобу, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування - оперативну оренду транспортний засіб: ГАЗ 2705 вантажопасажирський-В, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Згідно умов договору оренди термін оренди складав з 27.02.2015 до 26.02.2016.
З огляду на те, що у ТОВ «Транс Лайн Груп» було правоволодільцем транспортного засобу ГАЗ 2705 вантажопасажирський-В, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, то останнє звернулося з вимогою до ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» з заявою про виплату страхового відшкодування.
01.07.2016 на адресу позивача від відповідача надійшов лист № 1680.609.15.01-0104.06, яким було повідомлено, що пошкоджений в ДТП транспортний засіб ГАЗ 2705 визнано фізично знищеним та запропоновано провести дослідження вартості залишків транспортного засобу. Також даним листом повідомлено про визначену ринкову вартість автомобіля, яка складає 38 170,86 грн.
Не погоджуючись з проведеною відповідачем оцінкою ринкової вартості транспортного засобу, позивачем було замовлено власне автотоварознавче дослідження, у відповідності до результатів якого вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу ГАЗ 2705, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті ДТП, складає 71 560,17 грн. В свою чергу, вартість залишків після ДТП транспортного засобу ГАЗ 2705, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 11 000,00 грн.
Позивач, з урахуванням висновку експертного дослідження транспортного засобу, звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування різниці вартості транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. Разом з тим, відповідачем зазначена вимога позивача була проігнорована.
З огляду на наведене на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» до ПрАТ «СК «Альфа Страхування» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 40 165,46 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В пункті 4 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
У зв'язку з вищенаведеним, позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди з пакетом доданих документів, проте відповідачем не були виконані вимоги щодо виплати суми страхового відшкодування.
Відповідно до частин 1, 3 статті 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Пунктом 2.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Вказана норма кореспондується із частиною 2 статті 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відтак, у спорах пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на страховика (винної особи), у межах встановлених даним Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, також встановлений і статтею 1194 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, враховуючи положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 1194 ЦК України, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті на особі, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком.
За загальним правилом згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Проте, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежує розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність (пункт 22.1 статті 22 - межами ліміту відповідальності; стаття 29 - вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством; відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту).
Так, відповідно до пункту 22.1 Закону № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №3-1304гс16, згідно якої відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
При цьому, судом враховано, що згідно з п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
У висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи зазначено, що ринкова вартість автомобіля ГАЗ « 2705», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент пошкодження (тобто, до ДТП) становить 47 414,33 грн, а вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля становить 110 158,85 грн.
Таким чином, оскільки витрати на відновлювальний ремонт автомобіля ГАЗ « 2705», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, перевищують вартість вказаного транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, то автомобіль ГАЗ « 2705», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, є фізично знищеним у розумінні п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до п. 30.2 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно висновку експерта № 3528-3531/17-24, ринкова вартість автомобіль ГАЗ « 2705», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, з урахуванням пошкоджень, отриманих у ДТП, станом на 04.10.2015, складає 7 248,87 грн.
За таких обставин, враховуючи положення п. 30.2 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд дійшов висновку, що у позивача наявне право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/7034763 в межах різниці між вартістю автомобіля ГАЗ « 2705», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, до та після ДТП, що становить 40 165,46 (47 414,33 грн - «мінус» 7 248,87 грн).
Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також з урахуванням ліміту відповідальності визначеного чинним законодавством, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми страхового відшкодування підлягають задоволенню повністю в сумі 40 165,46 грн.
При цьому судом відхиляються заперечення відповідача викладені в позові, як безпідставні та такі, що спростовуються наявними в матеріалами справи документами.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (місцезнаходження: 02160, м. Київ, просп. Соборності, 19, код ЄДРПОУ 30968986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» (місцезнаходження: 14033, м. Чернігів, вул. Кільцева, 3, код ЄДРПОУ 35884094) 40 165 (сорок тисяч сто шістдесят п'ять) грн 46 коп. страхового відшкодування та 1 600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп. судового збору за розгляд позовної заяви.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
20.11.2017
Суддя Спичак О.М.