16 листопада 2017 року Справа № 924/180/17
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Вовк І.В. (головуючий, доповідач),
Грек Б.М., Могил С.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Миколаївської парафії села Нестерівці Дунаєвецького району Кам'янець-Подільської єпархії Української Православної Церкви" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 року у справі № 924/180/17 за позовом Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Миколаївської парафії села Нестерівці Дунаєвецького району Кам'янець-Подільської єпархії Української Православної Церкви" до Релігійної організації "Релігійна громада Святителя Миколая Чудотворця" села Нестерівці Дунаєвецького району Української Православної Церкви Київського Патріархату" про усунення перешкод в користуванні, розпорядженні та володінні будівлею церкви шляхом виселення,
У лютому 2017 року позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до відповідача про усунення перешкод в користуванні, розпорядженні та володінні будівлею церкви в с.Нестерівці по вул. Михайлика, 10 Дунаєвецького району Хмельницької області Релігійній громаді Свято-Миколаївської парафії села Нестерівці Дунаєвецького району Кам'янець-Подільської єпархії Української православної церкви шляхом виселення Релігійної організації "Релігійна громада Святителя Миколая Чудотворця" села Нестерівці Дунаєвецького району Української Православної Церкви Київського Патріархату".
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що у червні 2016 року представники новоствореної Релігійної громади Святителя Миколая Чудотворця села Нестерівці Дунаєвецького району Української Православної Церкви Київського Патріархату за відсутності правовстановлюючих документів на право перебування і користування будівлею церкви у с. Нестерівці, незаконно заволоділи будівлею церкви, чим порушують право володіння і користування позивачем цим майном.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.04.2017 року (суддя Субботіна Л.О.) в позові відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.06.2016 року (судді: Гулова А.Г., Гудак А.В., Петухов А.М.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та позов задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.10.2017 року розгляд касаційної скарги було відкладено на 26.10.2017 року.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.10.2017 року продовжено строк розгляду касаційної скарги на п'ятнадцять днів та її розгляд відкладено на 16.11.2017 року.
Дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що 15.04.1989 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що діяла від двадцяти християн православної церкви с. Нестерівці Дунаєвецького району Хмельницької області було укладено договір, відповідно до умов якого гр. ОСОБА_5 продала, а гр. ОСОБА_6 купила жилий будинок, який побудований в 1959 році, жила площа 38 кв.м, сарай, що знаходяться в с. Нестерівці в колгоспі "Дружба" на земельній ділянці в розмірі 0,30 га. Купівля-продаж вчинено для молитовного дому православних християн - для церкви.
Договір підписаний сторонами, посвідчений та зареєстрований у виконавчому комітеті Нестеровецької сільської Ради народних депутатів, а також відображений у погосподарській книзі № 4 за 1986-1990 роки.
На підставі рішення виконкому Дунаєвецької районної Ради народних депутатів від 28.11.1986 року № 269, виконавчим комітетом Дунаєвецької районної Ради народних депутатів було видано свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок №121 від 14.12.1992 року, яким посвідчено, що в цілому житловий будинок в с.Нестерівці, по вул. Михайлика дійсно належить Миколаївській церкві на праві особистої власності. Вказаний будинок зареєстрований в Дунаєвецькому МКП "Інвентарбюро" за Миколаївською церквою та записаний в реєстрову книгу № 1-32 14.12.1992 року.
Рішенням виконкому Хмельницької обласної Ради народних депутатів від 20.11.1991 року №193 зареєстровано статут із змінами та доповненнями громади Української православної церкви, діяльність якої поширюється на с. Нестерівці Дунаєвецького району, про що видано свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної громади №196.
Згідно із п. 1 вказаного статуту, ухваленого парафіяльними зборами 19.08.1991 року, Свято-Миколаївська парафія є релігійне об'єднання (релігійна спілка), первинний структурний підрозділ Української Православної церкви, який безпосередньо входить до складу Хмельницької єпархії. Будівлі, споруди, предмети культу, об'єкти соціального, добродійного та господарського призначення, грошові засоби, література, інше майно, набуте парафією, створене нею за рахунок власних засобів, пожертвуване громадянами, підприємствами, закладами та організаціями, передане державою, а також набуте на інших законних підставах, є власністю Парафії.
Парафія має виключне право розпорядження об'єктами власності, які їй належать (п.п. 26, 28 статуту із змінами, внесеними рішенням виконкому Хмельницької обласної Ради народних депутатів №173).
20.11.1991 року була проведена первинна державна реєстрація Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Миколаївська парафії села Нестерівці Дунаєвецького району Кам'янець-Подільської єпархії Української православної церкви", що вбачається із свідоцтва про державну реєстрацію серія А01 №593224 від 24.11.2009 року, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.11.2016 року, довідки Головного управління статистики у Хмельницькій області від 04.11.2016 року.
Згідно із випискою від 25.06.1993 року №521 з журналу №8 засідання священного синоду Української православної церкви від 22.06.1993 року ухвалено створити Кам'янець-Подільську єпархію, виділивши її зі складу Хмельницької єпархії у таких адміністративно-територіальних районах: Віньковецький, Городокський, Дунаєвецький, Кам'янець-Подільський, Новоушицький, Чемеровецький та Ярмолинецький, з наступним затвердженням на Архієрейському соборі УПЦ, а також призначено архієпископом Кам'янець-Подільським і Городокським Преосвященного ОСОБА_10, звільнивши його від управління Сумською єпархією.
Відповідно до наказу Кам'янець-Подільського єпархіального управління Української Православної Церкви №54 від 22.06.2016 року звільнено протоієрея ОСОБА_8 від настоятельського служіння у Свято-Миколаївському храмі села Нестерівці Дунаєвецького благочинія і заборонено у священнослужінні.
Водночас, наказом Кам'янець-Подільського єпархіального управління Української Православної Церкви від 22.06.2016 року №55 доручено ієрею ОСОБА_9 бути настоятелем (керівником) Свято-Миколаївського храму с. Нестерівці Дунаєвецького благочинія Кам'янець-Подільської єпархії.
27.06.2016 року відбулись загальні збори релігійної організації "Релігійної громади "Святителя Миколая Чудотворця" с. Нестерівці Дунаєвецького району Української православної церкви Київського патріархату", на яких вирішено заснувати релігійну організацію "Релігійна громада "Святителя Миколая Чудотворця" с. Нестерівці Дунаєвецького району Української православної церкви Київського патріархату" та прийняти положення статуту.
Розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації №292/2016-р від 14.07.2016 року зареєстровано статут релігійної організації "Релігійна громада "Святителя Миколая Чудотворця" с. Нестерівці Дунаєвецького району Української православної церкви Київського патріархату".
Пунктом 1.1 вказаного статуту визначено, що Релігійна організація "Релігійна громада "Святителя Миколая Чудотворця" с. Нестерівці Дунаєвецького району Української православної церкви Київського патріархату" є місцевою релігійною організацією (парафією) віруючих громадян православного віросповідання, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб, для спільного здійснення права на свободу сповідання та поширення православної віри, а також для піклування про релігійно-моральне виховання.
Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.02.2017 року "Релігійна громада "Святителя Миколая Чудотворця" с. Нестерівці Дунаєвецького району Української православної церкви Київського патріархату" зареєстрована як юридична особа 16.02.2017 року за адресою: Хмельницька обл., с. Нестерівці, вул.Жовтнева, 13.
Згідно з ухвалою слідчого судді Дунаєвецького районного суду Хмельницької області 19.10.2016 року відомості було внесено до ЄРДР за №12016240140000621 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 179 КК України. За результатами проведеного досудового розслідування кримінальне провадження закрито, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. У постанові вказано, що під час досудового розслідування не встановлено фактів незаконного утримання приміщення церкви в с. Нестерівці зі сторони о. ОСОБА_8 та прихожан (жителів села).
За змістом постанови про закриття кримінального провадження від 19.12.2016 року, винесеної слідчим СВ Дунаєвецького відділу поліції Головного управління національної поліції в Хмельницькій області, в червні 2016 року в с. Нестерівці Дунаєвецького району Хмельницької області парафіяни с. Нестерівці рішенням зборів відмовилися від настоятеля Української православної Церкви, змінивши парафію на єпархію Української Православної Церкви - Київського патріархату с. Нестерівці та по теперішній час проводять у приміщенні церкви УПЦ, розташованої в с.Нестерівці, богослужіння.
На підтвердження позовних вимог позивач долучив до матеріалів справи копію договору купівлі-продажу від 15.04.1989 року, копію погосподарської книги №-4 за 1986 - 1990 роки, прямий договір на поставку продукції виробничо-технічного призначення (електроенергії) та наданню взаємних послуг №270/423 від 12.05.1992 року, укладений між Нестерівською церковною общиною та Дунаєвецьким РЕМ; висновок експертизи з питань охорони праці проектної документації на будівництво №006.03.68.74.30.0 від 12.01.2004 року, виданий Українській православній церкві Кам'янець-Подільської єпархії на робочий проект газифікації котельні Святомиколаївської церкви на 43 відвідувача в с. Нестерівці Дунаєвецького району Хмельницької області; договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №2015/ТП-РО-П067225 від 01.12.2015 року, укладений між ТОВ "Хмельницькгаз Збут", ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" та Свято-Миколаївською православною церквою с.Нестерівці, а також витяг з технічного паспорта на церкву, що знаходиться в с.Нестерівці Дунаєвецького району Хмельницької області, згідно якого площа становить 280,6 м.кв., рік побудови 1990 року. Власником вказана Миколаївська церква.
Предметом даного судового розгляду є вимога особи, яка вважає себе власником культової будівлі, до особи, яка самовільно заволоділа нею, про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні та володінні зазначеним майном шляхом виселення.
Висновок судів обох інстанцій про відмову в позові мотивовано недоведеністю належними та допустимими доказами обставин належності позивачу на праві власності спірної будівлі церкви.
Судовий захист права власності та майнових прав власників здійснюється шляхом розгляду справ за позовами щодо речових прав на майно, а саме: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України), про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (стаття 392 ЦК України).
Зокрема, статтею 387 ЦК України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння (пред'явити віндікаційний позов).
Предметом віндікаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до особи, яка незаконно володіє цим майном, про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За своєю правовою природою позов, який містить вимогу про усунення перешкод у користуванні майном, є негаторним. Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Отже, звертаючись до суду із негаторним позовом, відповідна особа повинна довести наявність у неї права власності на майно, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні яким є предметом спору, а також неправомірність дій відповідача стосовно використання даного майна.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 18 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності.
У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об'єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності.
Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом.
Так, розглядаючи позов про усунення перешкод в користуванні, розпорядженні та володінні будівлею церкви, суди виходили з того, що позивачем не доведено наявності у нього права власності на спірне майно.
При цьому, суд першої інстанції правильно вказавши, що предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном, не звернув уваги на те, що позовні вимоги також заявлялися про усунення перешкод у володінні спірним майном, тоді як негаторний позов - це позов про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння.
У випадку, якщо позивач позбавлений можливості володіти спірним майном, а ним володіє і користується відповідач, належним способом захисту має бути віндикаційний позов, тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника.
Проте, місцевий господарський суд належним чином не з'ясував правових підстав позову виходячи з обставин спору.
В свою чергу апеляційний господарський суд, звернувши увагу на заявлені вимоги про усунення перешкод в користуванні, розпорядженні та володінні будівлею церкви та правильно зазначивши про відмінність негаторного і віндикаційного позовів, також не визначився з правовою підставою заявленого позову, а лише послався на те, що в обох випадках позивач має довести належність йому майна на праві власності чи на іншому речовому праві, однак правова кваліфікація відносин сторін впливає на спосіб відновлення порушених або оспорюваних прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у випадку задоволення позову.
Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що за умовами договору купівлі-продажу від 15.04.1989 року, на який посилається позивач, обґрунтовуючи позов, гр. ОСОБА_6, яка діяла від двадцяти християн православної церкви с. Нестерівці Дунаєвецького району Хмельницької області, придбала жилий будинок, який побудований в 1959 році, жилою площею 38 м.кв., та сарай, що знаходяться в с. Нестерівці в колгоспі "Дружба" на земельній ділянці в розмірі 0,30 га, для молитовного дому православних християн - для церкви.
Свідоцтвом на право особистої власності на жилий будинок №121 від 14.12.1992 року, виданим виконавчим комітетом Дунаєвецької районної Ради народних депутатів, посвідчено, що в цілому житловий будинок в с.Нестерівці по вул. Михайлика дійсно належить Миколаївській церкві на праві особистої власності. Вказаний будинок зареєстрований в Дунаєвецькому МКП "Інвентарбюро" за Миколаївською церквою та записаний в реєстрову книгу № 1-32 14.12.1992 року.
Водночас, судами встановлено, що документи, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, стосуються житлового будинку, а не будівлі церкви, щодо якої він просить усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні шляхом виселення відповідача.
Втім, попередні судові інстанції дійшовши висновку про те, що позивач у цьому зв'язку не довів свого права власності на спірну будівлю церкви, не з'ясували усіх необхідних ознак майна, яке є предметом спору.
Зокрема, із прийнятих судових рішень не вбачається, чи спірна культова споруда побудована на місці житлового будинку, що належить Миколаївській церкві, а чи збудована окремо, а також судами не було встановлено, кому належить і на якому речовому праві земельна ділянка, на якій розташована будівля церкви, що є предметом спору.
В той же час, зазначивши про те, що позивачем не доведено право власності на спірну культову споруду, суди обох інстанцій ухилилися від обов'язку повно і всебічно з'ясувати обставини справи та не встановили, хто ж у такому разі є власником цього майна.
Отже, господарські суди попередніх інстанцій не з'ясувавши підстав поданого позову та обмежившись формальним підходом до з'ясування обставин, які входять до предмету доказування в даній справі, з огляду на предмет спору, припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, прийняті судові рішення не можна визнати законними й обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Миколаївської парафії села Нестерівці Дунаєвецького району Кам'янець-Подільської єпархії Української Православної Церкви" задовольнити частково.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 року та рішення господарського суду Хмельницької області від 19.04.2017 року скасувати, і справу № 924/180/17 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий суддя І.Вовк
Судді Б.Грек
С.Могил