21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
04 червня 2007 р. Справа № 13/199-07
Господарський суд Вінницької області у складі:
Головуючого судді С.Тісецького
При секретарі судового засідання Л.Новожиловій
За участю представників:
позивача: С. Ковальчук -представник за довіреністю;
І. Скальський -представник за довіреністю;
відповідача: В.Федчишин - представник за довіреністю.
Місце розгляду справи: приміщення суду к. 1115.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Приватного підприємства - компанії «Владімір», 21018, м. Вінниця, вул. Пирогова, 3, код ЄДРПОУ 13335736 до Вінницької міської ради, 21100, м. Вінниця, вул. Соборна, 59 про скасування рішення та зобов'язання відповідача -суб'єкта владних повноважень вчинити дії, -
Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував:
Приватне підприємство -компанія «Владімір»звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування рішення 11 сесії Вінницької міської ради 5 скликання від 31.01.2007 року №769 «Про планування території району між вул. Немирівське шосе -Чехова»в частині пунктів 2, 3 рішення щодо встановлення режиму використання та резервування земельної ділянки, площею 4,3508 га, по вул. Ватутіна, 16-Б, у м. Вінниці, та зобов'язати Вінницьку міську раду розглянути на сесії заяву приватного підприємства-компанії «Владімір»про надання в оренду земельної ділянки площею 4,3508 га, що знаходиться за адресою: місто Вінниця, вул. Ватутіна, 16-Б.
Позов мотивований тим, що з листа Управління містобудування і архітектури Вінницької міської ради №21-595 від 15.03.07 позивачу стало відомо про рішення міської ради від 31.01.2007 р. №769, яким накладено обмеження на використання земельної ділянки по вул. Ватутіна, 16-б у м. Вінниці, а саме: п.2 - встановити режим використання земельних ділянок, які знаходяться в кварталі №1 та прилеглих до нього територій (згідно затвердженої рішенням міської ради від 29.09.05 р. №1424 схеми ТЕО планування масиву) виключно за функціональним призначенням, вказаним в вище зазначеній документації, з резервуванням цієї території (в межах земельних ділянок територіальної громади) до затвердження детального плану відведення земельної ділянки замовнику комплексної забудови і укладення інвестиційних угод; п.3 -оформлення права землекористування на територіях, зазначених в п.2 даного рішення, проводити, в тому числі з відшкодуванням вартості понесених колишніми фактичними землекористувачами витрат на облаштування територій, з обов'язковим укладанням інвестиційних угод з міською радою.
Позивач вважає рішення 11 сесії Вінницької міської ради 5 скликання від 31.01.2007 року №769 в частині пунктів 2, 3 щодо встановлення режиму використання та резервування земельної ділянки, площею 4,3508 га, по вул. Ватутіна, 16-Б, у м. Вінниці таким, що порушує права та законні інтереси позивача, та має переважне право на отримання в користування (чи набуття у власність) цієї земельної ділянки.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надавши суду пояснення аналогічні викладеним в позові.
Представник відповідача проти позову заперечив, пояснивши, що рішення міської ради є законним і прав позивача не порушує, а також, що позивачу спірна земельна ділянка не надавалась, і позивач не має права на неї.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані по справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач користувався вищевказаною земельною ділянкою з 1996 року на підставі рішення Виконкому №544 від 27.06.1996р. «Про тимчасове влаштування авторинку на розі вулиць Чехова і Ватутіна», яким надано в тимчасове довгострокове користування терміном на 5 років земельну ділянку, площею 4,9 га по вул. Ватутіна, 16-б, та зобов'язано оформити необхідну документацію в управлінні архітектури і містобудування виконкому. За цей час позивачем вкладено значні суми коштів на виконання зазначеного рішення. І хоча в 1999 році позивач відмовився від зазначеної земельної ділянки (рішення Виконкому Вінницької міської ради №1001 від 29.07.1999 р.), однак пізніше звернувся із заявою до міськвиконкому і згідно рішення виконкому Вінницької міської ради №1438 від 28.09.2000 року «Про оголошення тендеру на організацію та будівництво нових речових та продовольчих ринків в м. Вінниця», позивача визнано переможцем тендеру на використання під речові ринки земельної ділянки, площею 4,2102 га по вул.. Ватутіна, 16-Б -цієї ж земельної ділянки, яка знаходилась у користуванні позивача.
Згідно рішення виконкому Вінницької міської ради №1796 «Про перенесення торгівлі з пр. Коцюбинського, вул. Тімірязєва і Некрасова на ринок по вул. Ватутіна, 16-б від 04.12.2000 р. позивачу надано дозвіл на проектування речового ринку та зобов'язано отримати належну документацію в управлінні містобудування і архітектури, розробити та погодити її в установленому порядку. Відповідно до рішення міськвиконкому №1825 від 15.12.2000 року «Про надання дозволу приватному малому підприємству «Владімір»на проектування речового ринку по вул. Ватутіна», зобов'язано позивача подати виконкому розроблені і погоджені проектну документацію на проект відведення земельної ділянки.
Для виконання зазначених рішень позивачем направлено значні кошти на спорудження об'єктів нерухомості -розроблено та погоджено проектну документацію, виготовлено інвентарну справу на об'єкти нерухомого майна, проведено замощення, нанесено асфальтобетонне покриття, встановлено огорожу, ворота, бордюри, підїзні шляхи, проведено освітлення території, прокладено кабель, встановлено опори ліній електропередач, прожектори, облаштовано та благоустроєно вказану територію. Загальні витрати позивача склали понад два мільйони гривень.
Усі вищевикладені обставини доведені позивачем та встановлені Ленінським районним судом м. Вінниці (рішення від 05.07.2006 року у справі №2-а-686/06, залишене в силі ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 06.09.2006 р. №22 ас-992-2006 р.).
На земельній ділянці по вул. Ватутна,16-б у м. Вінниці дійсно знаходяться об'єкти нерухомого майна, належні позивачу на праві власності. Підтвердженням цього є надані суду докази а саме - інвентаризаційна справа на об'єкти нерухомого майна по вул. Ватутіна, 16-б, свідоцтво про право власності, рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 10 квітня 2007 року по справі №2-2510/07 (вступило в законну силу 23 квітня 2007 року), реєстраційне посвідчення, видане Комунальним підприємством «Вінницьке обласне обєднане бюро технічної інвентаризації від 26 квітня 2007 року, а також кадастровий план земельної ділянки по вул. Ватутіна, 16-б.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Ч. 2 ст. 328 ЦК України передбачає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Поряд з тим, норми Закону України «Про власність»передбачають право власника на свій розсуд володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном (ст.4 Закону (Здійснення права власності); вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння (ч.2 ст.48 Закону (Захист права власності); захист права власності здійснюється судом (ч.3 ст.48 Закону); володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом (ст.49 Закону); положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Ця особа має право на захист свого володіння також від власника (ч.5 ст.48 Закону).
Частину зазначеної земельної ділянки, площею 1,1898 га по вул. Ватутіна, 16-б позивачем викуплено 31.10.2003 року (рішення виконкому Вінницької міської ради №495). Другу частину вказаної земельної ділянки по вул. Ватутіна, 16-б, на якій знаходяться об'єкти, що належать позивачу, підприємство має намір викупити, проте понад три роки не може реалізувати своїх намірів, спочатку - через прийняття відповідачем рішень №697 від 17.06.2004 р. «Про затвердження переліку земельних ділянок, які можуть надаватися на конкурентних засадах», та №1830 від 20.02.06 р. «Про внесення змін та доповнень до переліку земельних ділянок, які можуть надаватись на конкурентних засадах», якими вищевказана земельна ділянка незаконно включена в перелік земельних ділянок, що можуть надаватись на конкурентних засадах, і які створювали перешкоди у придбанні позивачем вказаної земельної ділянки (незаконність яких в частині, що стосується земельної ділянки по вул. Ватутіна, 16-Б, встановлена Ленінським районним судом м. Вінниці (рішення від 05.07.2006 року у справі №2-а-686/06, залишене в силі ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 06.09.2006 р. №22 ас-992-2006 р); а тепер -через прийняття 31.01.2007 року Вінницькою міською радою рішення №769, яке в частині пунктів 2, 3 - щодо встановлення режиму використання та резервування земельної ділянки, площею 4,3508 га, по вул. Ватутіна, 16-Б, у м. Вінниці порушує право власності позивача, та унеможливлює отримання в користування (чи набуття у власність) позивачем вказаної земельної ділянки.
В зв'язку з тим, що на вищевказаній земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю позивача, і який має намір її викупити (чи взяти в користування), про що неодноразово надавалися письмові клопотання, вказана земельна ділянка не може бути предметом будь-яких інших угод, рішень, розпоряджень (в тому числі інвестиційних).
Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Ч. 2 ст. 116 ЗК України передбачає, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно ч. 1 ст. 127 ЗК України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність. Ч. 2 ст. 127 ЗК України, передбачає, що продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.
Суд бере до уваги, що земельний податок сплачувався позивачем вчасно і в повному розмірі, що підтверджується довідкою ДПІ у м. Вінниці №7295\10\15 від 27.04.2005 року.
З викладених обставин, враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, не можна заперечити право позивача на земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, що є власністю позивача.
Таким чином, рішення від 31.01.2007 р. №769 «Про планування території району між вул. Немирівське шосе -Чехова»в частині земельної ділянки, площею 4,3508 га, за адресою м. Вінниця, вул. Ватутіна, 16-Б, порушує право позивача на належне йому майно, а також законні інтереси позивача на користування земельною ділянкою, на якій знаходиться майно позивача, суперечить нормам ст.. 127 ЗК України, ст.. 4, 48, 49 Закону України «Про власність», з чого слідує незаконність вказаного рішення в частині, що стосується земельної ділянки площею 4,3508 га, розташованою за адресою м. Вінниця, вул. Ватутіна, 16-Б.
Судом взято до уваги твердження позивача, що усі намагання позивача вирішити питання отримання в користування (чи набуття у власність) земельної ділянки, на якій знаходиться власність позивача, через дії відповідача за понад три роки ні до чого не призвели, що в свою чергу створює перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні власним майном, враховуючи першочергове право позивача на отримання в користування (чи набуття у власність) вищевказаної земельної ділянки, а також, що оскаржуване рішення Вінницької міської ради створює загрозу відчуження вказаної земельної ділянки третім особам, вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Згідно ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Відповідно до ч. 1 ст. 21 КАС України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному суду.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позов є обгрунтованим, підставним та доведеним, а отже, таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 157-163 КАС України, на підставі ст. 127 ЗК України, -
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати рішення 11 сесії Вінницької міської ради 5 скликання від 31.01.2007 року №769 «Про планування території району між вул. Немирівське шосе -Чехова»в частині пунктів 2, 3 рішення щодо встановлення режиму використання та резервування земельної ділянки, площею 4,3508 га, по вул. Ватутіна, 16-Б, у м. Вінниці.
3. Зобов'язати Вінницьку міську раду розглянути на сесії заяву приватного підприємства-компанії «Владімір»про надання в оренду земельної ділянки площею 4,3508 га, що знаходиться за адресою: місто Вінниця, вул. Ватутіна, 16-Б, відповідно до вимог діючого закону.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Тісецький С.С.