16 листопада 2017 року Справа № 916/5040/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А. Козир Т.П.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ"
на рішення та постанову Господарського суду Одеської області від 14.06.2017 Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2017
у справі№ 916/5040/15 Господарського суду Одеської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ"
третя особа. яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства інфраструктури України
простягнення 90421,32 грн.
за участю представників:
позивача: не з'явилися
відповідача: не з'явилися
третьої особи: не з'явилися
Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.06.2017 (головуючий суддя - Власова С.Г., судді: Малярчук І.А., Цісельський О.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 (головуючий суддя Лашин В.В., судді: Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г.), позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" задоволені у повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ" на користь позивача 83385 грн. штрафу, 7036,32 грн. пені та 1378 грн. судового збору.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 14.06.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 у справі № 916/5040/15, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 95, 203, 215, 525, 526, 549 Цивільного кодексу України, статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.
27.10.2017 ТОВ "ТЕХНОЮГ" звернулось до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі № 916/5040/15 до розгляду справи № 916/912/16, яке залишено колегією суддів Вищого господарського суду України без задоволення з огляду на наступне.
Як передбачено частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
За змістом вищезазначеної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи. Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у іншій справі.
При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
Разом з тим, відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Крім того, суд касаційної інстанції також враховує, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
З огляду на повноваження суду касаційної інстанції, враховуючи те, що при вирішенні питання про стягнення санкцій за договором судами встановлювалися відповідні обставини його укладення, відповідність вимогам закону, його чинність на час розгляду спору та виходячи із передбаченої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також беручи до уваги, що розгляд справи № 916/5040/15 триває майже 2 роки, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі на стадії касаційного перегляду судових рішень.
06.11.2017 від Міністерства інфраструктури України надійшли письмові пояснення до касаційної скарги, в яких Міністерство просить розглянути скаргу відповідно до вимог законодавства.
Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак учасники процесу не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що Комітетом з конкурсних торгів із закупівлі матеріально-технічних ресурсів Одеської залізниці були проведені відкриті торги на закупівлю паперу А-4 для офісної техніки. Переможцем торгів на суму 500310,00 грн. (з ПДВ) визнано ТОВ "ТЕХНОЮГ".
23.10.2015 між ДП "Одеська залізниця" (замовник) та ТОВ "ТЕХНОЮГ" (постачальник) укладено договір поставки № ОД/НХ-15-983НЮ, відповідно до умов якого постачальник передає у власність замовника, а замовник оплачує товар - папір для офісної техніки А-4, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток № 1), що додається до договору про закупівлю і є його невід'ємною частиною.
Згідно з пунктами 5.1, 5.4 договору товар має бути поставлений на підставі письмових заявок замовника впродовж 15 робочих днів з моменту їх отримання будь-яким способом (факсом, електронною поштою, листом за адресою: 65020, м. Одеса, вул. Льва Толстого, буд. 30) постачальником у кількості, визначеній у заявці. По узгодженню сторін товар може бути прийнятий на відповідальне збереження. У цьому випадку постачальник зобов'язаний укласти договір збереження з вантажоодержувачем та сплатити вантажоодержувачу вартість збереження товару по пред'явленому рахунку. Замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, якщо товар не поставлений замовнику у строк 15 робочих днів від дня одержання постачальником заявки замовника. Замовник має право контролювати поставку товарів у строки, встановлені договором.
Пунктами 6.1, 6.2, 6.3, 6.4 договору сторони передбачили, що замовник оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації. Ціни в накладних і в рахунках-фактурах вказуються в національній валюті України. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель". Загальна сума по договору визначена в сумі 500310,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 83385 грн.
Пунктами 7.1, 7.2, 7.3 договору встановлено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі. Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 30 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або уповноваженими представниками акта прийому-передачі товару та видаткової накладної. Сторони після виконання своїх зобов'язань складають акт звірки взаєморозрахунків.
Відповідно до пунктів 11.1, 11.3 договору поставки сторони узгодили, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і цим договором. Постачальник за даним договором несе наступну відповідальність: у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого зобов'язання за кожен день затримки; за порушення термінів поставки продукції, визначених договором, постачальник має сплачувати штраф у розмірі 20% від суми непоставленої в строк продукції.
Згідно з пунктом 16.2 договору термін дії договору встановлений до 31.12.2015, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами зобов'язань.
Як встановлено судами, 04.11.2015 позивачем електронною поштою подано заявку № НХ13/5523 щодо поставки паперу А/4-80 г/кв.м у кількості 8500 пачок за ціною 58,86 грн. з ПДВ за пачку на загальну суму 500310 грн. з ПДВ, однак відповідач поставку товару не здійснив.
Листом № 3182 від 03.11.2015 відповідач повідомив, що у зв'язку із коливанням цін на ринку паперових виробів, які є предметом договору № ОД/НХ-15-983НЮ від 23.10.2015, ТОВ "ТЕХНОЮГ" має намір підняти ціну за одиницю товару без збільшення загальних сум, але зі зміною кількості одиниць товару.
Позивач звернувся до відповідача із претензією від 27.11.2015 про сплату штрафних санкцій у зв'язку із порушенням пункту 5.1 договору поставки № ОД/НХ-15-983НЮ від 23.10.2015 у сумі 83385,00 грн.
Листом № 3669 від 01.02.2016 відповідач запропонував позивачеві здійснити поставку товару за ціною договору 58,86 грн. з ПДВ, але в меншій кількості або здійснити поставку товару за новими цінами, які підтверджуються довідкою Торгівельно-промислової палати, але в меншій кількості.
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ" про стягнення 83385,00 грн. штрафу за порушення термінів поставки продукції за договором № ОД/НХ-15-983НЮ, та 7036,32 грн. пені станом на 14.12.2015 за непоставку товару згідно заявки.
Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, задоволено позовні вимоги позивача.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 вказаного Кодексу передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
У статті 663 вказаного Кодексу встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що товар має бути поставлений на підставі письмових заявок замовника впродовж 15 робочих днів з моменту їх отримання будь-яким способом (факсом, електронною поштою, листом за адресою: 65020, м. Одеса, вул. Льва Толстого, буд. 30) постачальником у кількості, визначеній у заявці.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 549 вказаного Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 550 Цивільного кодексу України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частин зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Відповідна правова позиція відображена зокрема у постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12 та від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11.
У справі, що переглядається, договором передбачено відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.
Оскільки відповідачем порушено умови договору щодо поставки товару, судами попередніх інстанцій, з урахуванням пункту 11.3 договору, правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені та штрафу.
Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях статей 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.
Перш за все, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач був обізнаний щодо зміни ціни паперу до проведення торгів, до акцептування пропозиції конкурсних торгів та відповідно до укладання договору поставки.
Відтак, відповідач, знаючи про підвищення ціни на папір ще у липні 2015, надав пропозиції конкурсних торгів, в тому числі цінової пропозиції, та підписав 23.10.2015 договір поставки, погодившись з усіма його умовами.
Згідно із ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.
Тобто, вказаною статтею передбачено право, внесення змін до договору, зокрема, у залежності від коливань ціни товару на ринку протягом дії договору.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач був обізнаний щодо зміни ціни паперу ще до проведення торгів. Крім того, отримавши експертний висновок від 06.10.2015, відповідач не позбавлений був можливості відмовитись від укладання договору поставки.
Статтею 193 Господарського кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 14.06.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 у справі № 916/5040/15 залишити без змін.
Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА
судді Л.А. ГОЛЬЦОВА
Т.П. КОЗИР