20 листопада 2017 року Справа № 911/806/17
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Короткевича О.Є. (доповідач у справі),
суддів:Коваленка В.М., Полякова Б.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Київській області
на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 19.07.2017
у справі Господарського суду№ 911/806/17 Київської області
за заявою боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю "Лідерс"
провизнання банкрутом
Подана 06.11.2017 Головним управлінням ДФС у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області, заявник) касаційна скарга на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 у справі № 911/806/17 не може бути розглянута Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII, далі - Закон) ставка судового збору з касаційної скарги на ухвалу суду складає одну мінімальну заробітну плату.
Як вбачається, заявником не надано доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги та одночасно заявлене клопотання про звільнення від його сплати. У якості підстави для звільнення від сплати судового збору заявник вказує на свій майновий стан, що унеможливлює сплату судового збору. Зазначене, на думку, заявника, є підставою для звільнення його від сплати судового збору за оскарження ухвали апеляційного суду.
У той же час за нормою статті 8 Закону суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою, зокрема, звільнити її від сплати судового збору.
Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У даному випадку заявником касаційної скарги є орган доходів і зборів, який з 01.09.2015 Законом позбавлений пільг щодо сплати судового збору. Однак разом з тим у п. 2 Прикінцевих положень Закону на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок забезпечення відповідного фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Невиконання центральним органом виконавчої влади законодавчо встановленого обов'язку щодо фінансування відповідних державних органів само по собі не може вважатися достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору. Більше того, у порушення вимог ст. 33 ГПК України заявник не надав переконливих доказів у підтвердження наведених у клопотанні обставин.
Отже, з огляду на імперативні приписи ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд касаційної інстанції не знаходить підстав для задоволення клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору.
За таких обставин до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, що є підставою для повернення касаційної скарги згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 86, 107, п. 4 ч. 1 ст. 1113, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Головному управлінню ДФС у Київській області в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 у справі № 911/806/17.
2. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області повернути її заявнику.
Головуючий О.Є. Короткевич
Судді В.М. Коваленко
Б.М. Поляков