20 листопада 2017 року Справа № 902/1036/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі)
Короткевича О.Є.,
Полякова Б.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод"
на постанову та ухвалувід 08.06.2017 Рівненського апеляційного господарського суду від 15.03.2017 господарського суду Вінницької області
у справі№ 902/1036/16 господарського суду Вінницької області
за заявою боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "АРТАН 1"
пробанкрутство
Вдруге подана Державним підприємством "Бджільнянський спиртовий завод" (далі - ДП "Бджільнянський спиртовий завод") касаційна скарга №9/1 від 05.09.2017 не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Згідно приписів ст. 105 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Оскаржувана в касаційному порядку постанова Рівненського апеляційного господарського суду прийнята 08.06.2017, тоді як касаційна скарга на вказану постанову була подана лише 05.09.2017, про що свідчить штамп на конверті, яким скарга надіслана до Рівненського апеляційного господарського суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 50 ГПК України перебіг процесуального строку, обчислюваного днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. У даному випадку останній день строку на звернення з касаційної скаргою - 29.06.2017 (28.06.2017 - вихідний день).
Таким чином, вказана касаційна скарга подана через 2 місяці і 7 днів після закінчення процесуального строку, встановленого для її подання.
Викладене у скарзі клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 мотивовано тим, що вперше касаційну скаргу ДП "Бджільнянський спиртовий завод" було подано в межах встановленого ст. 110 ГПК України строку, однак її було повернуто ухвалою Вищого господарського суду України від 18.08.20017. При цьому, заявник касаційної скарги послався на Європейську Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та своє право на оскарження в касаційному порядку судових рішень.
Розглядаючи вказане клопотання, Вищий господарський суд України враховує, що відповідно до ст. 53 ГПК України суд може відновити пропущений строк у разі наявності поважних причин пропуску цього строку.
Приймаючи до уваги, що ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, оцінивши доводи та обставини, що наведені в обґрунтування клопотання про поновлення строку, колегія суддів прийшла до висновку щодо неповажності причин його пропуску.
Так, як вбачається з матеріалів справи, вперше подана ДП "Бджільнянський спиртовий завод" касаційна скарга на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 та ухвалу господарського суду Вінницької області від 15.03.2017 у справі № 902/1036/16 була повернута без розгляду ухвалою Вищого господарського суду України від 18.08.2017 на підставі пунктів 1 і 3 ч.1 ст. 1113 ГПК України - до касаційної скарги не додано доказів - документів, що посвідчують посадове становище ОСОБА_4 та права названої особи підписувати касаційну скаргу від імені ДП "Бджільнянський спиртовий завод" та доказів направлення копії касаційної сторонам у справі - кредиторам товариства з обмеженою відповідальністю "АРТАН 1".
Отже, пропуск строку звернення із касаційною скаргою у даному випадку відбувся у зв'язку з тим, що заявник допускав порушення норм процесуального права при зверненні із касаційною скаргою, що в свою чергу призвело до пропуску ДП "Бджільнянський спиртовий завод" встановленого нормами ст. 110 ГПК України строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції у даній справі при повторному зверненні з касаційною скаргою.
Що ж стосується доводів заявника касаційної скарги про наявність у нього права на касаційне оскарження з посиланням на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II).
У рішенні ж Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, серія A, N 115, с. 22, п. 56, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.1996, серія A, N 212-A, с. 15, п. 31).
При цьому, в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Так, відповідно до ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначена в ГПК України вимога до заявника при зверненні до суду дотримуватись строку подання касаційної скарги.
Невиконання ж заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати касаційну скаргу заявнику на підставі п. 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України (якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено).
До викладеного слід додати, що і при зверненні із даною касаційною скаргою вдруге ДП "Бджільнянський спиртовий завод" були порушені норми ч. 3 ст.111 ГПК України та не виправлено всі недоліки касаційної скарги, про які було зазначено в ухвалі Вищого господарського суду України від 18.08.2017.
Так, відповідно до ч. 3 ст.111 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу або її уповноваженим представником.
За приписами норм частин 1 і 2 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, остання підписана представником ДП "Бджільнянський спиртовий завод" - ОСОБА_7, яка діє на підставі довіреності від 05.09.2017, підписаної т.в.о. директора ДП "Бджільнянський спиртовий завод" - ОСОБА_8 Однак, до касаційної скарги не додано доказів - документів, що посвідчують посадове становище ОСОБА_8
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
За таких обставин та враховуючи, що заявником не наведено та не доведено поважних причин пропуску строку, встановленого для подання касаційної скарги, у розумінні ст. 53 ГПК України, колегія суддів відмовляє в задоволенні заявленого клопотання про поновлення строку, встановленого для подання касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 та ухвалу господарського суду Вінницької області від 15.03.2017 у даній справі.
Враховуючи викладене, касаційна скарга ДП "Бджільнянський спиртовий завод" не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.
Керуючись нормами ст.ст. 50, 53, 105, 110, п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Відмовити Державному підприємству "Бджільнянський спиртовий завод" в задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 та ухвалу господарського суду Вінницької області від 15.03.2017 у справі № 902/1036/16.
2. Касаційну скаргу Державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 та ухвалу господарського суду Вінницької області від 15.03.2017 у справі № 902/1036/16 повернути заявнику.
Головуючий В.М. Коваленко
Судді О.Є. Короткевич
Б.М. Поляков