Справа № 610/2171/17 Суддя 1 інстанції: Тімонов В.М.
Провадження: 33/790/1334/17
ІМЕНЕМ УкраЇнИ
15 листопада 2017 року м. Харків
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області ОСОБА_1, за участю притягнутого до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Балаклійського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2017 року,-
Постановою Балаклійського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2017 року накладено на ОСОБА_2 стягнення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 320 (триста двадцять) гривень.
Як вказано в постанові суду першої інстанції, 04 серпня 2017 року о 03 годині в м. Балаклія, Харківської області, по вул. Куйбишева поблизу будинку 11 ОСОБА_2 керував транспортним засобом - автомобілем DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження медичного огляду на стан сп»яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Не погодившись з рішенням районного суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постановуБалаклійського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2017 року та постановити нову, якою закрити провадження у справі у зв»язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що протокол про позбавлення права керування транспортними засобами не складався, водійське посвідчення не вилучалось, у проходженні огляду на стан алкогольного сп»яніння ОСОБА_2 було відмовлено на місці у присутності свідків. Також, вказує, що безпідставно до нього застосовані спеціальні засоби та він був побитий працівниками поліції. Крім того, районний суд не звернув увагу на те, що автомобіль використовується заявником у робочих цілях, позбавлення права керування яким ставить ОСОБА_2 у дуже скрутне становище, оскільки останній не має іншого способу для заробітку. Як зазначає апелянт, наведене свідчить про те, що розглядаючи вказану справу суд першої інстанції відступив від принципів повноти та об»єктивності судового розгляду.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення ОСОБА_2 в обгрунтування доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Суд першої інстанції, з огляду на матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, як відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп*яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Факт правопорушення і вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення протоколом від 04.08.2017 року серії БР №027325 (а.с. 2), даними висновку лікаря КЗОЗ БРР «БРЦКЛ» ОСОБА_3 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп»яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 3), письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4, Дерев»янка О.В. (а.с. 4-5) та самого ОСОБА_2, наданими в районному та апеляційному суді, відеозаписом з місця події (а.с.23).
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, при цьому, зазначив, що був готовий пройти огляд на стан сп»яніння на місці, однак, такої можливості йому надано не було. Працівники поліції поводилися зухвало, застосовували до чоловіка фізичну силу, відібрали телефон. Як наслідок, зазначене викликало у ОСОБА_2 недовіру щодо проходження такого огляду і у закладі охорони здоров»я. Також, вказав, що ним було подано заяву до Балаклійського відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області стосовно протиправних дій працівників Балаклійського ВП ГУНП, однак, у її розгляді було відмовлено.
ОСОБА_5, допитана у судовому засіданні апеляційної інстанції у якості свідка, пояснила, що 04.08.2017 року вона знаходилась у кафе поблизу свого будинку, розташованого по вул. Ростовцева, 18/26 у м. Балаклія Харківської області, коли за нею заїхав співмешканець ОСОБА_2, щоб разом поїхати до нього додому. По дорозі їх зупинили працівники поліції та почали просити надати їм документи. Спочатку водій та пасажир спілкувались з поліцейськими через вікно, не виходячи з автомобіля. Однак, потім, у процесі спілкування, поліцейські розпилили у салон авто якусь їдку речовину, накшталт газового балончику, після чого ОСОБА_2 та ОСОБА_5 вимушені були покинути транспортний засіб, оскільки їм стало дуже погано. Після того, поліцейські повезли водія до лікарні, а жінка залишилася на місці біля автомобіля ОСОБА_2
Покази свідка не спростовують правильність висновків суду.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов»язки у правовому полі держави.
Частина 1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп*яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 ПДРУ, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 1.2 Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи Державтоінспекції МВС є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно п. 1.3. Інструкції ознаками сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Позиція ОСОБА_2 щодо його бажання пройти обстеження на місці зупинки спростовується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6 та відеозаписом з місця події. Посилання апелянта на відсутність в медичному закладі необхідного обладнання для проходження огляду на стан сп*яніння, у зв*язку з чим він відмовився від проходження огляду в закладі охорони здоров*я, не звільняє ОСОБА_2 від виконання вимог п 2.5. ПДРУ.
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності застосування до ОСОБА_2 спеціальних засобів, заподіяння йому тілесних ушкоджень, а також зникнення у свідка ОСОБА_5 грошових коштів, заслуговують на увагу, проте підлягають перевірці компетентним органом з прийняттям відповідного рішення.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова суддіБалаклійського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2017 року, є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами апеляційної скарги не підлягає.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Балаклійського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2017 року, якою накладено на ОСОБА_2 стягнення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік,- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Харківської області ОСОБА_1