Справа № 636/2904/16-ц
Провадження № 2/636/120/17
16 листопада 2017 року Чугуївський міський суд Харківської області
у складі: головуючого - судді Оболєнської С.А.,
за участі секретаря судового засідання - Гамоліної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в Чугуївському міському суді Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарівний Лан», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення матеріальної шкоди, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарівний Лан» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, про стягнення матеріальної шкоди,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ТОВ «Чарівний лан» про відшкодування завданої в результаті ДТП шкоди в сумі 28676,55 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 05.02.2014 року на а/ш Київ-Харків-Довжанський сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ВАЗ 21093», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та транспортного засобу «ВАЗ 210430-20», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є вона, під керуванням ОСОБА_3
Винним у зазначеній ДТП, згідно постанови судді апеляційного суду Харківської області від 17.02.2015 року, визнаний водій ОСОБА_2
На момент ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Чарівний лан».
Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Враховуючи механізм утворення ДТП, беручи до уваги справедливість та обґрунтованість, позивач вважає, що ступень провини співвідноситься наступним чином: ОСОБА_2 - 50% та ОСОБА_3 - 50%.
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 183 від 07.11.2015 року вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля «ВАЗ 210430-20», складає 57353,10 грн.
Враховуючи вищевикладене, з відповідача підлягають стягненню: матеріальна шкода в розмірі 28676,55 грн. (57353,10*50%) та витрати на проведення оцінки в сумі 900,00 грн.
6 грудня 2016 року ТОВ «Чарівний лан» подано зустрічний позов, відповідно до якого, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Чарівний лан» матеріальної шкоди відмовити, та стягнути з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Чарівний лан» 25001,22 грн., з яких борг у сумі 17401,96 грн., інфляційні витрати в сумі 6642,39 грн., 3% річних у сумі 956,87 грн.
В позовній заяві ТОВ «Чарівний лан» зазначено, що ОСОБА_1 звернулася з позовом про стягнення матеріальної шкоди до ТОВ «Чарівний Лан», в якому, зокрема, вказала, що ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ 21093, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, рухаючись по автодорозі Київ-Харків-Довжанський, порушив п.12.3 правил дорожнього руху України, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем ВАЗ 21043, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Так як ОСОБА_4 перебуває у трудових відносинах і автомобіль ВАЗ 21093, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, належить TOB «Чарівний Лан», то відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична чи фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків. На підставі цього ОСОБА_1 просить суд стягнути з TOB «Чарівний Лан» на свою користь 29 576,55 гривень.
Як доказ права власності на автомобіль ВАЗ 21043 ОСОБА_1 надає до суду свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії АХС № 089562, відповідно до якого транспортний засіб - автомобіль ВАЗ 21043-20, реєстраційний номер НОМЕР_2, з 03.01.2007 року належить на праві приватної власності громадянці ОСОБА_5, а також надається копія Свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.09.2015 року, відповідно до якого спадщина складається з автомобіля марки та моделі ВАЗ 210430-20, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) XWK21041070043225, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого у ВРЕР №2 ГУМВСУ Харків 03.01.2008 року. І лише зараз ОСОБА_1 надала до суду свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на своє ім'я від 31 травня 2017 року.
Відповідно до ч.1 ст. 1230 Цивільного кодексу України «до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов'язаннях», тобто законодавець передбачив, що до спадкоємця переходить лише право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов'язаннях.
Але в позові ОСОБА_1, жодним словом не кажучи про документи, не вказано на підставі якого договірного зобов'язання ТОВ «Чарівний Лан» завинило грошову суму у розмірі 29 576,55 грн. спадкодавцеві ОСОБА_5 і на підставі якого документу ОСОБА_1 стала спадкоємцем боргу TOB «Чарівний Лан» перед ОСОБА_6
Постановою Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» чітко передбачено, що «п.13.В разі смерті особи, якій були заподіяні збитки в результаті невиконання договору, до складу спадщини входить право на відшкодування як реальних збитків, так і упущеної вигоди...»
На вказаній вище підставі ТОВ «Чарівний Лан» просило відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Крім того, в обґрунтування заявлених зустрічних вимог, вказано, що ОСОБА_3 05 лютого 2014 року близько 10 години рухався на автомобілі ВАЗ 2104, реєстраційний номер АХ 7564 BE, по трасі Харків-Довжанський в бік м. Ізюм. Проїжджаючи 628 км, ОСОБА_7 порушив вимоги п.п.12.1, 12.2, 12.3 ПДР: втратив контроль над керуванням транспортним засобом, виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення із службовим автомобілем TOB «Чарівний Лан» ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням юриста TOB «Чарівний Лан» ОСОБА_4, який рухався в бік м. Харків.
Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_7 виразилося в тому, що він не врахував дорожню обстановку, погодні умови (туман, ожеледиця) та не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху, у зв'язку з чим втратив контроль над керуванням транспортного засобу, виїхав на зустрічну смугу та допустив зіткнення зі службовим автомобілем TOB «Чарівний Лан» ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_3, внаслідок чого водій службового автомобіля TOB «Чарівний Лан» ВАЗ 2109 - ОСОБА_4 отримав, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №91-4/14 від 22.05.2014року - середньої тяжкості тілесні ушкодження, що потягло тривалий розлад здоров'я, а службовий автомобіль TOB «Чарівний Лан» ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_3, відповідно до товарознавчої експертизи - значні технічні пошкодження на суму 39 812,79 грн.- вартість відновлювального ремонту, але з урахуванням ринкової вартості автомобіля з урахуванням коригування по розміру пробігу на час ДТП матеріальна шкода вищевказаною експертизою була визначена в розмірі 34803,92 грн.
Відповідно до ч.1 ст.1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. В силу принципу універсальності спадкового правонаступництва до складу спадщини включаються не тільки права, але й обов'язки спадкодавця, що не припинилися внаслідок його смерті (ст. ст. 1218, 1219 ЦК України). Передусім до спадкоємців переходить невиконане спадкодавцем зобов'язання відшкодувати майнову шкоду та збитки. Ця норма свідчить про те, що ЦК України нерівномірно розподілив обсяг наступництва щодо прав і обов'язків, які виникли з недоговірних зобов'язань, і переходять до спадкоємців. Якщо на спадкоємців ч. 1 ст. 1231 ЦК України покладається обов'язок відшкодувати будь-яку майнову шкоду, завдану спадкодавцем, тобто незалежно від виду зобов'язання - договірне чи недоговірне, то ч. 1 ст. 1230 ЦК України регламентує, що до спадкоємця переходить лише право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов'язаннях.
А відповідно до ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Тобто ОСОБА_1 при прийнятті спадщини за законом успадкувала не лише автомобіль ВАЗ 210430-20, реєстраційний номер НОМЕР_2, але і обов'язок відшкодувати шкоду, яка була заподіяна цим автомобілем.
Так, вироком Чугуївського міського суду Харківської області по кримінальній справі №636/4580/14-к від 16 березня 2016 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої автомобіль ВАЗ 21093, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить TOB «Чарівний Лан», зазнав пошкодження на загальну суму 34803,92 грн., але так як ОСОБА_4, згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення Апеляційного суду Харківської області, визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст.124 КУпАП, то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Чарівний Лан» підлягає стягненню 17401 гривень 96 коп. солідарно з ОСОБА_3
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як зазначено в ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
ОСОБА_1 та ОСОБА_7 у встановлений строк свого обов'язку по оплаті спричинених збитків не виконали і допустили прострочення виконання грошового зобов'язання, тому їх дії є порушенням зобов'язань, і вони вважаються такими, що прострочили. Відповідно, наявні підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншого розміру процентів не встановлено договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та трьох відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора. Їхня суть полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та знеціненні грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повинні сплатити на користь ТОВ «Чарівний Лан» інфляційні втрати в розмірі 6642,39 грн. та 3% річних від суми основного боргу в розмірі 956,87 грн.
У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, надали суду пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просили первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного - відмовити, оскільки вважають його необґрунтованим.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав повністю, проти його задоволення заперечував, просив зустрічний позов задовольнити, надав суду пояснення, аналогічні викладеним в зустрічній позовній заяві.
Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що ТОВ «Чарівний лан» зобов'язане відшкодувати шкоду позивачу, оскільки винна особа у скоєнні ДТП 05 лютого 2014 року, ОСОБА_2, перебуває з ним в трудових стосунках. Стосовно зустрічного позову вказав, що суму, яку ТОВ «Чарівний лан» просить стягнути з нього та ОСОБА_1, вже стягнута раніше з нього за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 16 березня 2016 року.
Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначив, що вважає вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 16 березня 2016 року незаконним, тому просить в задоволенні позовних вимог відмови, та зустрічну позовну заяву задовольнити.
Заслухавши пояснення сторін по справі, третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог щодо предмету спору, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, як такий, що знайшов своє підтвердження в ході судового засідання, а зустрічний позов суд вважає необґрунтованим, тому не знаходить підстав для його задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України - шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 лютого 2014 року близько 07-00 години ОСОБА_3 керував технічно справним автомобілем ВАЗ 210430-20, реєстраційний номер НОМЕР_4, на якому він рухався по трасі Київ-Харків-Довжанський зі сторони м.Чугуїв в бік м.Ізюм, зі швидкістю близько 60 км/год.
Проїжджаючи 568 км траси Київ-Харків-Довжанський, ОСОБА_3, відповідно до висновку судової-автотехнічної експертизи 841/14 від 26.09.14, порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України, згідно якого: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожньою обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», втратив контроль над керуванням транспортного засобу, виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-210934-20, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням потерпілого ОСОБА_2, який рухався в протилежному напрямку.
Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_3 виразилося в тому, що він, керуючи технічно справним транспортним засобом, в залежності від дорожньої обстановки не вибрав безпечну швидкість руху транспортного засобу, виїхав на зустрічну смугу та допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-210934-20, реєстраційний номер НОМЕР_3, внаслідок чого водій ОСОБА_2 отримав, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №91-Ч/14 від 22.05.14 року, середньої тяжкості тілесні ушкодження, що потягло тривалий розлад здоров'я.
Порушення вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №841/14 від 26.09.14 року, перебувають у прямому причинному зв'язку з подією та наслідками, що наступили.
Водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.12.3 ПДР України - «у разі виникнення небезпеки руху або перешкоди, яку водій об'єктивно здатний виявити, він повинен негайно вжити заходи для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Вказані обставини встановлені вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 16 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19 липня2016 року та постановою Апеляційного суду Харківської області від 17 лютого 2015 року, а тому згідно ч.4 ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають (а.с.135-139).
Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
З положень ст. 1219 ЦК України вбачається, що не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Вказаний перелік підстав, за якими не допускається правонаступництво, є вичерпним.
Згідно свідоцтва про смерть серії І-ВЛ №470634, що видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 11 грудня 2014 року, власник пошкодженого транспортного засобу, ОСОБА_8, померла 10 грудня 2014 року. Ії смерть не пов'язана із ДТП. Ця обставина визнається сторонами, а тому відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України доведенню не підлягає (а.с.121).
Позивач, будучи спадкоємицею померлої, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України прийняла спадщину, 26 вересня 2015 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, а саме автомобіль марки та моделі ВАЗ 210430-20, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_4, та зареєструвала його на своє ім'я 31.05.2017 року. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи (а.с. 82, 147).
Оскільки, відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, тому право на стягнення шкоди з винної особи, передбачене ст. 1166 та ст. 1187 ЦК України, переходить до спадкоємців власника пошкодженого майна.
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 07 листопада 2015 року №183 вартість майнової шкоди, заподіяної власнику автомобіля ВАЗ 210430-20, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_4, становить 57353,10 грн. (а.с.7-10), вартість послуги по визначеню розміру майнової шкоди складає 900,00 грн., згідно квитанції №197474 (а.с.15).
На момент ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Чарівний лан» (а.с.148-154).
Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно вироку Чугуївського міського суду Харківської області від 16 березня 2014 року ступінь вини учасників ДТП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є рівною, а їх вина обоюдною, отже, з урахуванням висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 07 листопада 2015 року №183, з ТОВ «Чарівний лан» на користь позивача на відшкодування матеріальної шкоди підлягають стягненню грошові кошти в розмірі 57353,10 грн./2=28676,55 грн.
Керуючись ст. 1194 ЦК України, суд вважає, що підлягає задоволеню позовна вимога позивача щодо стягнення із ТОВ «Чарівний лан» 29576,55 грн. матеріальної шкоди, що включає: 28676,55 грн. - збитки, спричинені пошкодженням автомобіля ВАЗ 210430-20, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_4, та 900,00 грн. - витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження.
Щодо позовних вимог позивача за зустрічним позовом про стягнення з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_3 25001,22 грн., з яких борг у сумі 17401,96 грн., інфляційні витрати у сумі 6642,39 грн., три відсотки річних у сумі 956,87 грн., то суд вважає їх необґрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволенню.
Під час ухвалення вироку Чугуївським міським судом Харківської області від 16 березня 2014 року розглядався цивільний позов ТОВ «Чарівний лан» щодо відшкодування шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Чарівний лан» 17401,96 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП.
Посилання представника позивача ТОВ «Чарівний лан» за зустрічним позовом на ту обставину, що стягнута сума у розмірі 17401,96 грн. не відшкодована на даний час, як на підставу для задоволення вимоги, суд вважає безпідставним, оскільки питання про виконання вироку суду в частині відшкодування матеріальної шкоди вирішується у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», а не в повторному стягненні.
Щодо вимог ТОВ «Чарівний лан» про відшкодування інфляційних витрат та 3% річних суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду (ч. З ст. 129 Конституції України).
Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно із вимогами частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з'ясувати: чи існує зобов'язання між сторонами, чи це зобов'язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.
Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.
Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
Таким чином, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15.
При наявності у справі судового рішення, яким вже було встановлено розмір завданої шкоди та відповідно стягнуто її, такий розмір шкоди відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України має преюдиційне значення для суду при вирішенні справи і суд не вправі змінювати його, в тому числі шляхом застосування положень ст. 625 ЦК України.
Указана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 13 січня 2016 року у справі № 6-3019цс15.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, роз'яснено, що положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань.
Враховуючи наведене, суд вважає, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України), а тому у задоволенні позовних вимог ТОВ «Чарівний лан» слід відмовити.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст.88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10,11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарівний Лан», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення матеріальної шкоди задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарівний Лан» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 28 676 (двадцять вісім тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 55 коп., витрати на проведення оцінки вартості матеріальних збитків у розмірі 900 (дев'ятсот) грн. 00 коп., а також судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.
В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарівний Лан» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, про стягнення матеріальної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя С.А. Оболєнська