20 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/10539/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Обрізко І.М.
суддів Кухтея Р.В., Сапіги В.П.
за участю секретаря судового засідання Торкот Д.О.
за участі позивача - ОСОБА_1
за участі представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій неправомірними,-
позивач ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, просить суд визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 17.01.2017 року за №11 про утримання з ОСОБА_1 сум пенсії, виплачених надміру та зобов'язати повернути йому суму пенсії, стягнену згідно із вказаним рішенням.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є пенсіонером органів внутрішніх справ, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області і одержує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та жодних зловживань, які б призвели до виплати йому пенсії в більшому розмірі ним допущено не було, що свідчить про протиправність стягнення з нього сум пенсії на підставі рішення відповідача.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено. Суд виходив з аналізу ст.ст. 50, 60 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з яких вбачається, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані відповідачем за умови зловживань з боку пенсіонера або подання ним недостовірних даних. Вказані обставини є вичерпними. Відповідачем в силу 71 КАС України подібного не доведено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи просить його скасувати та в задоволенні позовних вимог відмовити.
Покликання маються на те, що позивачу була нарахована переплата за період з 07.11.2015 року по 31.01.2016 року, без врахування трьох днів, а саме з 29.12.2015 року по 31.12.2015 року, оскільки законодавством припинено виплату пенсій особам, які працюють на посадах державної служби. Норми законодавства не визнано неконституційними.
Позивач не повідомив УПФ, що він з 07.11.2015 року працює на посаді начальника відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Тернопільській області, відтак були підстави прийняти оспорене рішення.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вбачає її аргументованою.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставина справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області і одержує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Після виходу на пенсію, ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку УМВС України в Тернопільській області (зі статусом державного службовця), а після ліквідації УМВС з 07.11.2015 року - на аналогічну посаду Головного управління Національної поліції в Тернопільській області. Про дані обставини та те, що ОСОБА_1 має статус державного службовця відповідачу не було відомо. Головне управління Пенсійного фонду в Тернопільській області виплачувало позивачу пенсію включно до січня 2016 року.
З 01.02.2016 року по 19.12.2016 року відповідачем було припинено виплату ОСОБА_1 пенсії з посиланням на Закон України від 24.12.2015року №911 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Україні» (далі Закон №911). З 01.01.2017 року виплату пенсії відповідачем поновлено, однак розмір пенсії за січень, отриманої позивачем 19.01.2017 року, становив 4200,70 грн. замість 5250,87грн.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсіонери зобов'язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду.
Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім'ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.
Враховуючи вищенаведені норми, колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області при прийняті рішення № 11 від 17.01.201 року, позаяк норми Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII та Закону України від 24. 12. 2015 року № 911-VIII за досліджуваний період не визнані неконституційними, а відтак були діючими і підлягали застосуванню.
Покликання позивача на позицію Верховного Суду України викладену в постанові від 24 травня 2016 року (справа №333/6710/15-а) є помилковим, позаяк позивач перебував на пенсії по Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не по Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198 п.3 ч.1, 202, 205, 207, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задоволити.
Скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 вересня 2017 року у справі № 607/3599/17, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій неправомірними - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_3
судді ОСОБА_4
ОСОБА_5
Повний текст судового рішення виготовлено 21.11.2017 року.