15 листопада 2017 р. Справа № 820/3309/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Старосуда М.І.
Суддів: Яковенка М.М. , Лях О.П.
при секретарі судового засідання Жданюк А.О.
за участю представника відповідача - Богуцької В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного територіальне управління юстиції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2017р. по справі № 820/3309/17
за позовом ОСОБА_2
до Головного територіального управління юстиції у Харківській області
про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:
- визнати дії Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо часткової відмови у задоволенні його запиту на отримання публічної інформації від 24.07.2017 (відмова у наданні копій додатків до листів Головного територіального управління юстиції від 07.12.2015 за вих. № 07-16/07-24/6753 та №07-16/07-24/6754) незаконними;
- зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Харківській області розглянути його запит на отримання публічної інформації від 24.07.2017 у відповідності до норм Закону України "Про доступ до публічної інформації"; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61001, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, код ЄДРПОУ 34859512) на користь ОСОБА_2 судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 7040,00 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2017р. зазначений позов задоволено та стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в розмірі 7040 грн.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм процесуального та матеріального права, оскільки суд не врахував, що позивач не є стороною виконавчого провадження, а тому відсутні підстави для надання йому інформації, яка стосується інших осіб.
Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 25 липня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Головного територіального управління юстиції у Харківській області із запитом на отримання публічної інформації, у якому просив надати копію листа Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 №07-16/07-24/6753 до прокуратури Жовтневого району м. Харкова з копіями додатків до цього листа, а також копію листа Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 №07-16/07-24/6754 до прокуратури Харківської області з копіями додатків до нього.
Разом із заявою позивач надав заяву ОСОБА_3 про надання згоди на обробку та використання персональних даних, які містяться в листі Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 за вих. № №07-16/07-24/6754, а також про його участь у виконавчих провадженнях № №47986140, 44266770, 44403067, 47005751, 47005895, 47005961 в якості стягувача та/або представника сторін або в якості іншого учасника виконавчого провадження в межах і обсягах, які містяться в листі Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 за вих. № 07-16/07-24/6754 та додатках до нього, під час надання відповіді на запит на отримання публічної інформації ОСОБА_2 від 24.07.2017.
Головне територіальне управління юстиції у Харківській області листом № 3107/2017/07.02-19/121-2017 від 31.07.2017 року повідомило позивача про направлення на його адресу копій листів Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 №07-16/07-24/6753 та від 07.12.2015 №07-16/07-24/6754, а в наданні копій додатків до вищенаведених листів відмовило позивачу у зв'язку із тим, що у вказаних додатках міститься інформація про виконавчі провадження, стороною яких заявник не є.
Не погодившись із вказаною відмовою Головного територіального управління юстиції у Харківській області, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність дій відповідача, які полягали у відмові у наданні копій додатків до листів Головного територіального управління юстиції від 07.12.2015 за вих. № 07-16/07-24/6753 та №07-16/07-24/6754.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єкта владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" гарантує, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акту, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Статтею 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Вказаний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошення інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Отже, відмова в наданні інформації є обґрунтованою лише у разі, якщо розпорядник на запит вказує якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію. В іншому випадку така відмова надати запитувану інформацію є необґрунтованою та такою, що суперечить Закону.
Таких підстав у листі Головного територіального управління юстиції у Харківській області № 3107/2017/07.02-19/121-2017 від 31.07.2017 року не було наведено, а лише зазначено, що в додатках до листів міститься інформація про виконавчі провадження, стороною яких заявник не є.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про захист персональних даних" не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
Статтею 4 Закону України "Про державну службу" визначено, що одним із принципів державної служби є прозорість, тобто відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, у запитуваному позивачем листі Головного територіального управління юстиції у Харківській області мова йде про дії, що вчинені під час здійснення свої службових повноважень посадовими особами органів державної виконавчої служби - заступником начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Трояновським С.С. та старшим державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Мазій М.А., а тому відповідач не мав жодних законних підстав для відмови в наданні такої інформації.
Відповідно до частини 7 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеженню підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
У такому випадку копія документа повинна надаватися у звичайному порядку, при цьому інформація, доступ до якої обмежено, вилучається шляхом ретушування або іншим способом на вибір розпорядника інформації.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" конфіденційна інформація - це інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Відповідно до положень частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації", частини другої статті 21 Закону України "Про інформацію" та статті 32 Конституції України конфіденційна інформація може поширюватись у таких випадках:
- особа самостійно встановила випадки (порядок, умови), коли ця інформація може поширюватись (наприклад, у договорі про використання прав на комерційну таємницю);
- коли особа у відповідь на прохання/пропозицію дає згоду на використання своїх конфіденційних даних. При цьому використання таких даних третьою особою здійснюється відповідно до умов наданої особою згоди;
- коли закон дозволяє певним суб'єктам отримувати та використовувати конфіденційну інформацію без згоди особи. У таких випадках суб'єкт діє на виконання установлених повноважень та для досягнення визначеної мети (наприклад, отримання конфіденційної інформації в ході оперативно-розшукової діяльності або в ході проведення досудового слідства) і поширення конфіденційної інформації обмежується положеннями закону;
- коли розголошення конфіденційної інформації відповідає суспільному інтересу і право громадськості знати цю інформацію переважає шкоду, яку може бути завдано особі поширенням її конфіденційної інформації.
Як вбачається з матеріалів справи, в запитуваних позивачем документах наявна згадка лише про двох громадян, які не є державними службовцями, та інформація про яких може бути віднесена до конфіденційної: ОСОБА_3 та ОСОБА_6.
Однак, разом із запитом позивачем надано заяву ОСОБА_3 від 27.09.2016, якою він надав згоду на використання його персональних даних, які містяться в листі Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 за вих. №07-16/07-24/6754, а також про його участь у виконавчих провадженнях №№47986140, 44266770, 44403067, 47005751, 47005895, 47005961 в якості стягувача та/або представника сторін або в якості іншого учасника виконавчого провадження в межах і обсягах, які містяться у листі Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 за вих. №07-16/07-24/6754 та додатках до нього, під час надання відповіді на запит на отримання публічної інформації ОСОБА_2 від 24.07.2017 року.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача, які полягали у відмові у наданні копій додатків до листів Головного територіального управління юстиції від 07.12.2015 за вих. № 07-16/07-24/6753 та №07-16/07-24/6754, у зв'язку із чим, позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь ОСОБА_2 судових витрат за надання правової допомоги у розмірі 7040 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
Підстави та порядок відшкодування витрат на правову допомогу визначено у ст. 90 КАС України, зокрема: витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Статтею 1 Закону України від 20.12.2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Таким чином, підставою для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу у адміністративних справах є документальне підтвердження участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Відповідно ч. 1 ст. 45 КАС України про вчинення окремої процесуальної дії поза залою судового засідання або під час виконання судового доручення секретарем судового засідання складається протокол.
Як вбачається з калькуляції-рахунку № 1 від 02.08.2017 року , складеним ОСОБА_3 (виконавець) на підставі договору про надання правової допомоги від 31.07.2017 року, позивачу надано правову допомогу на загальну суму 7040 грн., в яку входить: ознайомлення з первісним матеріалом (документами) Замовника, їх вивчення та на аналіз на предмет релевантності, належності, допустимості, ступеню ймовірного доказового значення - 1920 грн.; аналіз нормативного матеріалу, коментарів, роз'яснень, пошук і вивчення консультацій, судової практики в аналогічних справах, узагальнень судів касаційних інстанцій та правових позицій Верховного суду України, публікацій науковців, висновків фахівців - 2560 грн.; складання тексту позовної заяви в інтересах позивача підготовка додатків та примірників позовної заяви й доданих до неї документів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у розгляді справи - 2560 грн.
Однак, колегія суддів зазначає, що перераховані вище дії щодо підготовки матеріалів та складання позовної заяви не містять ознак окремих процесуальних дій, здійсненних поза межами судового засідання, а тому вказана позивачем сума витрат не підлягає стягненню відповідно до вимог ч.1 ст. 1 Закону України від 20.12.2001 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
Оскільки позивачем не надано документальних підтверджень здійснення витрат на правову допомогу, пов'язаних із участю особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням або ж під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, тому суд першої інстанції необґрунтовано прийняв рішення про стягнення судових витрат у розмірі 7040 грн.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення заявлених позивачем судових витрат в сумі 7040 грн., а тому постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нової постанови про відмову в стягненні судових витрат.
Керуючись ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Харківській області задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2017р. по справі № 820/3309/17 скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61001, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, код ЄДРПОУ 34859512) на користь ОСОБА_2 судових витрат за надання правової допомоги у розмірі 7040,00 грн.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні вимог про стягнення судових витрат за надання правової допомоги у розмірі 7040,00 грн. відмовити .
В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2017р. по справі № 820/3309/17- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі - з 20.11.2017 року.
Головуючий суддя (підпис)Старосуд М.І.
Судді(підпис) (підпис) Яковенко М.М. Лях О.П.