ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/7122/16-ц
провадження № 2-о/753/4/17
"13" січня 2017 р. суддя Дарницького районного суду м.Києва Вовк Є.І., вивчивши матеріали за заявою підписаною ОСОБА_2, в якій заявником зазначено ОСОБА_3, заінтересована особа - Дарницький центр занятості м. Києва, з вимогою про встановлення юридичного факту припинення трудових відносин,
Встановив:
До Дарницького районного суду м. Києва надійшла вказана заява.
Вказану заяву було подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.119, 258 ЦПК України, в тому числі: не надано документу на підтвердження повноважень представника заявника, передбаченого вимогами ст.42 ЦПК України; в заяві містяться дописи, зокрема щодо дати підписання заяви, вчинені невідомою особою - без застереження щодо їх наявності особою, що їх вчинила; не вказано повне автентичне найменування заінтересованої особи; зміст вимог заяви викладено не конкретно.
Враховуючи викладене, згідно з ухвалою Дарницького районного суду м. Києва вказану заяву було залишено без руху, а заявнику надано строк для виконання зазначених вимог.
На виконання вказаних вимог до суду надано заяву ОСОБА_3 "Про усунення недоліків" від 25.07.2016 року, при цьому, до цієї заяви "Про усунення недоліків" від 25.07.2016 року долучено заяву ОСОБА_3 про встановлення факту припинення трудових відносин в новій редакції, в якій зміст вимог заяви конкретно не викладено, а саме не зазначена фізична особа, щодо якої міститься прохання визнати факт припинення трудових відносин з "Управлінні" Пенсійного Фонду в м. Єнакієве (також не вказана повна автентична назва цієї особи), при цьому відсутнє і обгрунтування щодо не залучення Пенсійного Фонду України у якості заінтересованої особи.
При цьому з положень ч.2 ст.121 ЦПК України вбачається: якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду; інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи викладене, ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01 серпня 2016 року було вирішено повторно залишити без руху заяву з наданням строку для виправлення недоліків - 5 днів.
Відповідно до положень ст.77 ЦПК України: сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Крім того, судом встановлено, що з наявного поштового відправлення на адресу ОСОБА_3, яке згідно з наявним на ньому штампом було повернуто до Дарницького районного суду м. Києва 29 грудня 2016 року вбачається, що заявнику Дарницьким районним судом м. Києва належним чином була надіслана копія вказаної ухвали поштою - рекомендованим листом з повідомленням за адресою місця проживання заявника, яка вказана нею особисто у заявах - АДРЕСА_1, при цьому, вказане поштове відправлення було повернуто до суду "за закінченням встановленого строку зберігання".
Проте, відповідно до положень ч.3 ст.27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права.
Відповідно до положень ч.5 ст.74 ЦПК України: у разі ненадання фізичною особою, яка бере участь у справі інформації щодо її адреси, судова повістка надсилається цій особі за адресою її місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку, при цьому, у разі відсутності особи, яка бере участь у справі за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
При цьому, недоліки позову не були усунуті.
Судом також враховано, що Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані висновки не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
При цьому з положень ч.2 ст.121 ЦПК України вбачається: якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду; інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до положень ч.5 ст.121 ЦПК України - повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного, вважаю, що відповідно до ст.121 ЦПК України заяву належить повернути.
Керуючись ст.121 ЦПК України,
Ухвалив:
Повернути заяву, підписану ОСОБА_2, в якій заявником зазначено ОСОБА_3.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом 5 днів з дня отримання її копії.
Суддя: