Справа № 761/28991/17
Провадження № 2-а/761/662/2017
16 листопада 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Піхур О.В.
при секретарі: Кияшко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної пенітенціарної служби України, Головного управління пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
У серпні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Державної пенітенціарної служби України (далі - відповідач 1), Головного управління пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач 2) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до наказу № 191/ОС-16 від 05.08.2016 року, відповідно до п.5 ст. 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України», п.4 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» 22.09.2016 року його було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України у зв'язку із скороченням штатів. Згідно вказаного наказу, вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 20 років 4 місяці 5 днів, у пільговому - 24 роки 9 місяців 7 днів. 20.06.2017 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Київській області із заявою та відповідним пакетом документів з метою призначення пенсії за вислугою років, проте листом ГУ ПФУ у Київській області від 10.07.2017 року в призначенні зазначеного виду пенсії позивачу було відмовлено, у зв'язку з порушенням порядку подання документів. Разом з тим, 07.04.2017 року позивач звернувся до голови комісії з ліквідації ДПтС України із заявою щодо призначення йому пенсії за вислугою років, проте листом від 16.06.2017 року позивачу було відмовлено в призначенні такого виду пенсії з тих підстав, що календарна вислуга років є недостатньою для призначення даного виду пенсії. Тобто замість виконання вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 ДПтС України неправомірно витлумачив законодавство та вирішив, що позивач не має права на пенсію за вислугою років, а отже вийшов за межі своїх повноважень. При цьому, позивач зазначає, що Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу служба України» встановлено пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів. Крім того, право на пенсію за вислугою років не залежить від наявної відповідної кількості виключно календарної вислуги, пільгова пенсія враховується саме при призначені пенсії, а не при призначенні розміру такої пенсії. Таким чином позивач вважає, що вказаними діями відповідачі порушуються його права, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту свого порушеного права.
Тому, позивач просив суд визнати неправомірними дії Державної пенітенціарної служби України щодо підготовки та подання до ГУ ПФУ в Київській області документів для призначення йому пенсії за вислугою років на пільгових умовах; зобов'язати Державну пенітенціарну службу України, в особі голови ліквідаційної комісії Державної пенітенціарної служби України підготувати та направити до ГУ ПФУ в Київській області його документи для призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, що затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1; зобов'язати ГУ ПФУ в Київській області призначити йому пенсію за вислугою років на пільгових умовах з 07.04.2017 року, з моменту звернення.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.
У судовому засіданні представники відповідачів позовні вимоги не визнали, просили у задоволені позовних вимог відмовити, підтримали письмові пояснення.
Заслухавши пояснення сторін, повно, об'єктивно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 05.08.2016 року відповідно до наказу № 191/ОС-16 від 05.08.2016 року, відповідно до п.5 ст. 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України», п.4 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» позивача було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України у зв'язку із скороченням штатів..
Згідно вказаного наказу, вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 20 років 4 місяці 5 днів, у пільговому - 24 роки 9 місяців 7 днів, що також підтверджується розрахунком вислуги років та копією трудової книжки.
20.06.2017 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Київській області із заявою та відповідним пакетом документів з метою призначення пенсії за вислугою років, проте листом ГУ ПФУ у Київській області від 10.07.2017 року в призначенні зазначеного виду пенсії позивачу було відмовлено, у зв'язку з порушенням порядку подання документів.
07.04.2017 року позивач звернувся до голови комісії з ліквідації ДПтС України із заявою щодо призначення йому пенсії за вислугою років, проте листом від 16.06.2017 року позивачу було відмовлено в призначенні такого виду пенсії з тих підстав, що у останнього календарна вислуга років становить 20 років 4 місяці 5 днів, в той час коли такий вид пенсії призначається за наявності, коли календарна вислуга років становить 22 календарних роки та 6 місяців і більше.
Тобто, позивач фактично отримав відмову від ДПтС України щодо призначення йому пенсії за вислугу років.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (ч.3 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»).
Відповідно до пункту «а» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.
Положеннями ч.1 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» визначено, що держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
Відповідно до ч.4 ст. 23 Закону, особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.
Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби (ч.1 ст. 2 вказаного Закону).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, з аналізу положень якого можна дійти висновку, що пільгова вислуга років враховується саме при призначенні виду пенсії та не ставиться в залежність від наявності виключно календарної вислуги років.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1.
Зокрема, пунктом першим встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб.
У відповідності до вказаного Порядку, на уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.
В свою чергу рішення щодо призначення або відмови в призначенні певного виду пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» приймають органи Пенсійного фонду України (ст. 49 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).
Аналізуючи зміст зазначених норм та положень, можна дійти висновку про те, що виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії тим категоріям осіб, на яких розповсюджується дія Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Разом з тим, на Державну пенітенціарну служби України, у випадку вирішення питання про призначення пенсії у відповідності до вище вказаного Закону позивачу, покладено лише функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсію, необхідних для призначення пенсії документів.
При цьому, суд критично ставиться до наведених в запереченнях ДПтС України доводів необґрунтованості та безпідставності позовних вимог позивача, оскільки ДПтС України не уповноважений приймати рішення про призначення позивачу певного виду пенсії, а зобов'язаний лише підготувати та подати відповідний пакет документів до органів Пенсійного фонду України.
Крім того, посилання ДПтС України на відсутність календарної вислуги років у позивача для призначення останньому пенсії за вислугою років суперечать чинному законодавству, оскільки у відповідності до норм як Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», так і Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», визначено, що особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії.
Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тому, з врахуванням наведеного, позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій Державної пенітенціарної служби України щодо відмови у підготовці та поданні до ГУ ПФУ в Київській області документів на ОСОБА_1 для призначення йому пенсії за вислугою років на пільгових умовах та зобов'язання відповідача підготувати та направити до ГУ ПФУ в Київській області документів стосовно позивача для призначення останньому пенсії за вислугою років на пільгових умовах у відповідності до «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, що затверджено постановою Правління Пенсійного Фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог до ГУ ПФУ в Київській області суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).
У відповідності до норм чинного законодавства саме органи Пенсійного фонду України приймають рішення щодо призначення певного виду пенсії для відповідної категорії осіб. Разом з тим, чинним законодавством передбачено і певний порядок звернення до органів Пенсійного фонду України для призначення пенсії. В даному випадку саме ДПтС України не виконав покладені на нього функції та не передав до ГУ ПФУ в Київській області необхідний пакет документів для вирішення питання про призначення пенсії за вислугою років позивачу. З матеріалів справи не вбачається, що ГУ ПФУ в Київській області було порушено права позивача, зокрема, що ГУ ПФУ в Київській області відмовлено позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах за вислугою років, тому суд приходить до висновку, що дана вимога позивача є передчасною, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте, відповідачем не надано суду беззаперечних доказів правомірності його дій.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає неправомірною відмову Державної пенітенціарної служби України у підготовці та поданні до ГУ ПФУ в Київській області документів на ОСОБА_1 для призначення йому пенсії за вислугою років на пільгових умовах, а позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, тому відповідач 1 зобов'язаний підготувати та направити до ГУ ПФУ в Київській області документи стосовно позивача для призначення останньому пенсії за вислугою років на пільгових умовах у відповідності до «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, що затверджено постановою Правління Пенсійного Фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, беручи до уваги, що позовні вимоги до відповідача 2 передчасні, оскільки не порушував прав позивача, тому позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи, що рішення суд ухвалив на користь позивача, за рахунок Державного бюджету України на підставі ч.1 ст. 94 КАС України підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в сумі 640,00 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 8, 19, 22, 58, 64, 124, 150 Конституції України, ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ЗУ «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», ст.ст. 2, 6-10, 14, 17, 69, 71, 104, 105, 158-162,183-2 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Державної пенітенціарної служби України, Головного управління пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Державної пенітенціарної служби України щодо відмови у підготовці та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років на пільгових умовах.
Зобов'язати Державну пенітенціарну службу України в особі голови ліквідаційної комісії Державної пенітенціарної служби України підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області документи на ОСОБА_1 для призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, що затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1.
Стягнути за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою суду за наслідками апеляційного провадження.
Суддя