Головуючий суду 1 інстанції - Цимбал Ю.Ю.
Доповідач - Карташов О.Ю.
Справа № 408/2306/17-ц
Провадження № 22ц/782/696/17
8 листопада 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючий суддя Карташов О.Ю.
судді Дронська І.О., Стахова Н.В.
за участю секретаря Єгорової О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення
Біловодського районного суду Луганської області від 6 вересня 2017 року
по цивільній справі за позовом
ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» про стягнення заробітної плати
Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 6 вересня 2017 року вирішено відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальності «ДТЕК Свердловантрацит» про стягнення заробітної плати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
У судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином і в установленому законом порядку, просив в заяві розглянути справу за його відсутністю.
Представник ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги не визнала, просила рішення суду залишити без змін. Пояснив, що 13.03.2017 року невідомими особами було здійснено блокування підприємства, що знаходиться на непідконтрольній території, у зв'язку з чим було порушено кримінальну справу. По цій причині в розпорядженні відповідача відсутні табелі обліку робочого часу, та інші первинні документи, які фіксують виконання працівником роботи за березень 2017 рік та наявність днів невикористаної відпустки, тому підтвердити факт наявності чи відсутності заборгованості по заробітній платі та відпускним, неможливо.
Заслухавши суддю - доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, у квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування позовних вимог зазначав, що 20 березня 2017 року він був звільнений відповідачем з роботи за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, однак всупереч вимог ст. 116 КЗпП України ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» не провело із ним повного розрахунку в день звільнення, зокрема не виплатило заробітну плату за березень 2017 року в сумі 6840 грн. 77 коп. та компенсацію за 25 днів невикористаної відпустки в сумі 8550 грн. 97 коп., а тому, у зв'язку із порушенням законодавства про працю, також, повинно сплатити 30783 грн. 48 коп. вихідної допомоги та на підставі ст. 117 КЗпП України повинно сплатити компенсацію за час затримки розрахунку у розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку. Просив суд стягнути зазначені суми з відповідача на свою користь.
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 57 цього Кодексу, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції позивач ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», що не заперечує представник відповідача.
За відомостями трудової книжки на ім'я ОСОБА_2, запис № 20, позивач 20 березня 2017 року наказом № 4к на підставі ст. 38 КЗпП України звільнений за власним бажанням з посади машиніста підземних установок 3-го розряду з повним робочим днем під землею.
При цьому, позивач надав суду не завірену належним чином ксерокопію своєї трудової книжки з записом про його звільнення, з підписом, який від імені генерального директора ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» ОСОБА_4, відповідно до інформації представника ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», здійснено невідомою особою. Повноважень про здійснення такого підпису від свого імені генеральний директор ОСОБА_4 іншим особам не надавав.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, зазначив, що заявляючи вимоги про стягнення заборгованості підприємства за березень 2017 року, в обґрунтування позовних вимог, позивач надав суду розрахункові листи, які не містять ні підписів повноважних осіб підприємства, ні печаток підприємства, а тому не відповідають вимогам належності та легітимності вказаного документу.
Первинні документи про розмір нарахованої позивачеві заробітної плати за березень 2017 року взагалі відсутні, а отже неможливо визначити кількість робочих днів, відпрацьованих позивачем на підприємстві, в березні 2017 року, та встановити, який реальний розмір заробітної плати був нарахований позивачу за ці дні.
Відсутні належним чином оформлені і письмові докази про кількість невикористаних позивачем календарних днів щорічних відпусток в період його роботи на підприємстві відповідача та про розмір заробітної плати за відповідний період для розрахунку її грошової компенсації. Застосування ж для цього даних наданих позивачем розрахункових листів є неможливим, оскільки попри сумнівність щодо їх легітимності, розрахункові листи не містять необхідної інформації.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив із того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» перед позивачем по заробітній платі за березень 2017 року та недоведеність матеріалами справи вини ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» у невиплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та належних при звільненні сум у визначені ст. 116 КЗпП України строки, а тому і підстав вважати порушеними його трудові права на час розгляду справи немає.
Такий висновок, суд обґрунтував на підставі всебічно, повно і об'єктивно досліджених доказів.
Відповідно до положень ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.
З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.
Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати заробітної плати, компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (ч. 2 ст. 14-1Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Аналогічний правовий висновок міститься в Постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року в справу за № 2159цс15, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для усіх судів України.
Так, відповідно до Постанов Верховної Ради України від 17 березня 2015 року №254-VIII та №252-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» та «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» місто Свердловськ (після перейменування Довжанськ) Луганської області визнано тимчасово окупованою територією України.
За Витягом із кримінального провадження №12017100000000155 за ст. 206 ч. 3 КК України «Протидія законній господарській діяльності» 18 березня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про те, що у період з 13 березня 2017 року невстановлені особи здійснюють протидію законній господарській діяльності ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» шляхом заборони відчуження майна, відчуження грошових коштів, встановлення обтяжень на майно, що належить товариству шляхом захоплення майнового комплексу за адресом: Луганська область м. Довжанськ вул. Енгельса, 1, чим заподіяно майнової шкоди у великому розмірі. Орган досудового розслідування ГУНП у м. Києві.
Висновком Торгово-промислової палати України від 24 липня 2017 року №2369/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Луганської області та здійснення у зв'язку із цим антитерористичної операції) з фактичним захопленням з 13 березня 2017 року ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» (дати фактичного захоплення невстановленими озброєними особами виробничих та адміністративно-інформаційних потужностей підприємства) відповідач, у тому числі, фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних, та інше, що підлягають до виплати на користь робітникам як поточних виплат так і виплат у день звільнення, та будучи позбавленим можливості користування своїми коштами - здійснювати відповідні виплати. Одночасно, відповідачем втрачено доступ до трудових книжок своїх працівників, з огляду на що уповноважена особа роботодавця-відповідача з 13 березня 2017 року не має можливості здійснити записи відносно прийому чи звільнення таких працівників, а також на здійснення будь-яких інших юридично значимих правових дій, на підставі яких би могли виникати чи припиняти свою дію певні правовідношення.
Втрата контролю і доступу ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що знаходяться за адресом: Луганська область м. Довжанськ вул. Енгельса, 1, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звіту, що подавались до контролюючих органів, починаючи з 13 березня 2017 року, коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями і припинення провадження господарською діяльністю, знівелювала можливість ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» виконати зобов'язання перед працівниками згідно ст.ст. 47, 83, 115 і 116 КЗпП України.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду що, у трудових правовідносинах між відповідачем ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» та його працівниками, зокрема позивачем ОСОБА_2 з 13 березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, які завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, які на ньому працювали, в період існування яких відповідач ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» об'єктивно, з причин від нього незалежних був позбавлений можливостей виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників взагалі, в тому числі відносно позивача.
Згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу системи персоніфікованого обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 12305/05-01 від 20.10.2017 року, заробітна плата позивача ОСОБА_2 за березень 2017 року не нараховувалась, страхові внески відсутні.
Крім того, сам по собі факт звільнення позивача ОСОБА_2, з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» не є бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки за змістом ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.
Розпорядженням Кабінету Міністрів від 19 липня 2017 року № 498-р «Про внесення зміни до п. 9 плану заходів, спрямованих на реалізацію деяких засад державної внутрішньої політики щодо окремих районів Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження» внесені зміни до п. 9 вказаного плану заходів, де визначено, що забезпечення виплати заробітної плати на підприємствах усіх форм власності, які провадять законну господарську діяльність на неконтрольованій території, за умови дотримання ними вимог щодо протидії фінансування тероризму та недопущення дій, спрямованих на зміну кордонів або територіальної цілісності України з моменту настання умов, визначених п. 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію Указом Президента України від 15 березня 2017 року, а саме до реалізації п. 1,2 Мінського «Комплексу заходів», а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України.
Таким чином, з огляду на вищевказані норми закону, надані сторонами докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, відмовивши в задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористанні дні відпустки, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки позивач не надав належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню колегією суддів, були предметом розгляду суду першої інстанції, яким дана належна оцінка, висновки суду не спростовано апелянтом.
Інших доводів, які б спростовували законність рішення суду першої інстанції та обґрунтованих висновків суду, апеляційна скарга не містить.
З огляду на наведене, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах заявлених в суді першої інстанції позовних вимог та в межах апеляційного оскарження на підставі доказів наданих сторонами, які відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 303, 304, ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Луганської області, ~
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 ~ відхилити.
Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 6 вересня 2017 року ~ залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий
Судді: