Справа № 426/19968/17
про залишення без розгляду
20 листопада 2017 року м.Сватове
Сватівський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Скрипника С.М.,
при секретарі - Брайловській М.М.
розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Головне територіальне управління юстиції в Луганській області про встановлення факту, що має юридичне значення,
Заявник ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення факту володіння громадянкою України ОСОБА_1 на праві приватної власності житловим будинком, розташованим за адресою Луганська область, м.Луганськ, вул. Чєрноморська,75. В обґрунтування заяви зазначив, що свідоцтво про право на спадщину за законом від 19.12.1991 року, виданого державним нотаріусом Другої Луганської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 2-5942, на підставі якого їй належить вказаний житловий будинок,На даний час ОСОБА_1 не може розпорядитися вказаним майном, чим порушується її права.
В судове засідання представник заявника ОСОБА_2 не з'явився, на адресу суду направив заяву, в якій просить розглядати справу без його участі. Заявлені вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Заінтересована особа - представник Головного територіального управління юстиції в Луганській області до суду не з'явився, причину неявки суду не повідомили.
На підставі ч. 2 ст. 197 ЦПК України судове засідання проводилося без технічної фіксації.
Дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що зазначену заяву слід залишити без розгляду з наступних підстав.
Частиною 4 ст. 235 ЦПК України визначено, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Проте представник заявника в своїй заяві заінтересованих осіб вказав не вірно, такого статуса, як зацікавлена особа в ЦПК не існує.
Відповідно до ч.3ст. 235 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Статтею 256 ЦПК України визначено, які справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає.
Згідно ч. 2ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановленню.
Пунктом 17 постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року N 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" дійсно передбачено встановлення факту володіння громадянином жилим будинком на праві власності, якщо власником був втрачений правовстановлюючий документ на цей будинок і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку.
Проте, зазначена постанова Пленуму була прийнята в 1995р. та зміни до неї внесені в 1998 р. Однак, із 2004 р. набрав чинності новий Цивільний кодекс України, у якому наявна ст. 392 ЦК України, яка безпосередньо передбачає право власника майна пред'явити позов про визнання його права власності у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності. Крім того поняття права власності включає в себе можливість власника володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З матеріалів заяви вбачається, що заявник звернувся до Сватівського районного суду Луганської області з заявою про встановлення факту володіння житловим приміщенням. При цьому вимога заявника встановити факт володіння житловим приміщенням пов'язана з правом власності на нерухоме майно у зв'язку із втратою правовстановлюючих документів на це майно, про що сам заявник зазначає у заяві.
Таким чином, в порядку окремого провадження питання встановлення юридичного факту щодо належності на праві власності нерухомого майна, якщо власником було втрачено правовстановлюючий документ на нього і немає можливості підтвердити наявність права власності, не допускається.
Така ж позиція викладена в листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року "Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" та листі Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", які враховуються судом і в даному випадку.
Отже, вказаний факт не підлягає розгляду в порядку глави 6 ЦПК України, оскільки встановлений спеціальний порядок розгляду таких справ, зокрема ст. 392 ЦК України.
Згідно ч.4 статті 256 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.
Таким чином, у даному випадку виник спір про право, що виключає можливість розгляду даної заяви в порядку окремого провадження, а тому суд приходить до висновку, що дана заява підлягає залишенню без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.234, 256, 293 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа - Головне територіальне управління юстиції в Луганській області про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без розгляду.
Роз'яснити заявнику право на звернення до суду із заявою в порядку позовного провадження на загальних підставах.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Луганської області через Сватівський районний суд Луганської області. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: С.М.Скрипник