Дата документу 20.11.2017
ЄУ № 420/1410/17
Провадження №2-а/420/50/17
14 листопада 2017 року Новопсковський районний суд Луганської області
у складі головуючого судді: Стеценко О.С.
за участю секретаря Рожкової Л.В.
представника відповідача Головіної Надії Володимирівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 Новопсковського районного суду Луганської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Марківського об'єднаного управління ПФУ Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2;
- зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії за віком позивачу з червня 2016 року та сплатити виниклу заборгованість з червня 2016 року на рахунок в уповноваженому банку АТ «Ощадбанк»;
- стягнути з відповідача компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати з 01 червня 2016 року по день стягнення компенсації.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив те, що з 2014 року позивач перебуває на обліку в УПФУ в Новопсковському районі Луганської області, однак з червня 2016 року відповідач перестав виплачувати позивачу належну їй пенсію. У березні 2017 року позивач звернулась до відповідача з заявою, в якій позивач просила погасити заборгованість, на що отримала відповідь, що її пенсія була помилково нарахована іншій особі і буде зарахована вся сума пенсія, однак пенсія не нарахована та виплачена не була. Потім позивач дізналася, що пенсія їй була призупинена з 01.04.2017. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу пенсії протиправною та такою, що порушує її конституційні права. За таких обставин позивач вважає, що вона має право на поновлення пенсії з червня 2016 року та на виплату компенсації втрати частини доходів.
Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 14.11.2017 позовні вимоги ОСОБА_2 до Марківського об'єднаного управління ПФУ Луганської області про зобов'язання поновити виплату пенсії за віком позивачу з 01 червня 2016 року до 12 березня 2017 року та сплатити виниклу заборгованість з 01 червня 2016 року до 12 березня 2017 року на рахунок в уповноваженому банку АТ «Ощадбанк» та про стягнення з відповідача компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати з 01 червня 2016 року до 12 березня 2017 року залишено без розгляду.
Відповідач у запереченні на позов просить у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що 27.02.2017 від Головного УПФУ Луганської області надійшов список, сформований Держприкордонслужбою, щодо осіб, які виїхали на непідконтрольні території України та тривалий час не поверталися на територію України, в якому під № 119 значиться ОСОБА_2, а тому виплату пенсії позивачу було припинено. До теперішнього часу позивач особисто із заявами про поновлення виплати пенсії або грошової допомоги у ТВБВ АТ «Ощадбанк» до управління не звернулась.
Позивач до судового засідання не прибув, у позові просить справу розглянути без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченні. Крім того представник зазначила, що позивачу було припинено виплату пенсії з 01.04.2017, щодо припинення виплати пенсії позивачу з червня 2016 року, то це не відповідає дійсності. Також зазначила, що позивач порушила строк звернення з позовом, враховуючи строки для звернення з позовом, передбачені ст. 99 КАС України.
Заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером, отримує пенсію за віком, що підтверджено її пенсійним посвідченням (а.с. 9).
Відповідно до довідки від 30 жовтня 2014 року №928000123 ОСОБА_2 взято на облік як внутрішньо переміщену особу. Зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 - АДРЕСА_1, фактичне місце проживання - АДРЕСА_2. Як вбачається із змісту довідки, вона не обмежена строком дії (а.с. 10).
Як вбачається з макету пенсійної справи позивача ОСОБА_2 12 вересня 2014 року звернулася до відповідача з заявою про запит пенсійної справи та прийняття її на облік по матеріалам пенсійної справи. Розпорядженням управління ПФУ в Новопсковському районі Луганської області від 16.09.2014 № 1070 ОСОБА_2 взято на облік з виплатою пенсії з 01.08.2014.
В судовому засіданні було встановлено, що відповідачем було припинено виплату ОСОБА_2 пенсії за віком саме з 01.04.2017, про що в своїй позовній заяві зазначає позивач, а також в судовому засіданні було визнано представником позивача.
Вирішуючи питання про правомірність дій Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо припинення виплати пенсії позивачу, суд виходить з наступного.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Статтею 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закон про недержавне пенсійне забезпечення, законів якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058), яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
З 22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Зокрема, відповідно до статті 7 цього закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
У п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".
Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».
Відповідно ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
За приписами п.71 Порядку №509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.
Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.
В матеріалах справи відсутні докази про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи позивача від 30 жовтня 2014 року №928000123 органом, який її видав - Управлінням праці та соціального захисту населення.
У статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії.
Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Отже, суд дійшов висновку, що на час припинення пенсії позивачу 01.04.2017 не існувало підстав, передбачених чинним законодавством для такого припинення, тому дії відповідача щодо невиплати пенсії позивачу є протиправними, доказів щодо правомірності своїх дій стосовно невиплати пенсії позивачу з 01.04.2017 представником відповідача до справи не надано.
В зв'язку з чим суд вважає, що дії відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії за відсутності відповідного рішення територіального органу Пенсійного фонду про припинення виплати пенсії - є протиправними, тому в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 2 ст. 49 зазначеного Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому зокрема статтею 46 цього Закону.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщені з тимчасово окупованих територій України та районів проведення антитерористичної операції» із змінами, внесеними постановою КМУ від 12 серпня 2015 року № 615 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 та від 05 листопада 2014 року № 637», поновлення виплати пенсій, тимчасово призупинених внутрішньо переміщеним особам відбувається тільки через рахунки АТ «Ощадбанк», з дати припинення виплати на підставі особистого звернення пенсіонера до органу ПФУ, де він перебуває на обліку як одержувач пенсії.
Оскільки судом встановлено, що позивачем виконано певний порядок, встановлений для осіб, які перемістилися з тимчасово окупованої території та відкрито розрахунковий рахунок в АТ «Ощадбанк», невиплата пенсії відповідачем позивачу з 01.04.2017 є протиправною, тому слід задовольнити вимоги позивача про зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії позивачу шляхом перерахування на відкритий рахунок в АТ «Ощадбанк» з 01.04.2017, оскільки саме з цієї дати припинено виплату пенсії. З викладеного, суд не приймає доводи позивача про те, що пенсію їй було припинено з 01.06.2016 і що вона зверталась до органів ПФУ. Вказані доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь - яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Ст. 2 вищевказаного Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Оскільки на момент розгляду спору в суді не існує судового рішення, яке набрало б законної сили та яке підтверджувало б той факт, що відповідач протиправно припинив виплату пенсії позивачу, тому вказана вимога позивача є передчасною, в цій частині у задоволенні позову слід відмовити.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач зверталася до УПФУ з вимогою про нарахування та виплату компенсації, а УПФУ, в свою чергу, їй відмовив у нарахуванні та виплаті компенсації втрати доходів.
Оскільки відповідач відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, та позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне присудити ОСОБА_4 з Державного бюджету України судовий збір у сумі 320 грн. 00 коп., тобто пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 86, 94, 97, 158-163, 167 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Марківського об'єднаного управління ПФУ Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Марківського об'єднаного управління ПФУ Луганської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2.
Зобов'язати Марківське об'єднане управління ПФУ Луганської області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 01 квітня 2017 року та сплатити виниклу заборгованість з 01 квітня 2017 року на рахунок в уповноваженому банку АТ «Ощадбанк».
В решті позовних вимог ОСОБА_2 до Марківського об'єднаного управління ПФУ Луганської області відмовити.
Присудити ОСОБА_2 з Державного бюджету України судовий збір, сплачений за подання позову, у сумі 320 грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання апеляційної скарги, якщо така не була подана.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через Новопсковський районний суд Луганської області з подачею її копії до апеляційної інстанції у десятиденний строк з дня отримання копії постанови в повному обсязі.
Повний текст постанови складено 20.11.2017.
Суддя: О.С. Стеценко