Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318
21.05.2007
Справа №2-17/18047-2006
За заявою кредитора Управління ПФУ в Центральному районі м.Сімферополь
До боржника Відділення Всеукраїнської асоціації “Укржилексплуатація», м. Сімферополь
про порушення справи про банкрутство
Суддя В.І. Гайворонський
Від кредитора - Захарчук О.А., гол. спец- ю/к, дов. від 15.05.2007 року № 3413/09-5
Від боржника - не з'явився
Сутність спору: Кредитор звернувся до Господарського суду АРК з заявою про порушення справи про банкрутство у відношенні боржника згідно ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Кредитор мотивує свою заяву тим, що боржник не знаходиться за юридичною адресою, та несвоєчасно зареєструвався в органах Пенсійного фонду України, в результаті чого рішенням кредитора № 162 від 01.03.2005 року була застосована фінансова санкція на суму 170 грн., яка боржником не оплачена.
Відповідач відзив на заяву про порушення справи про банкрутство не представив.
Відповідно до ст. 11 п. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відсутність відзиву боржника не зупиняє провадження по справі.
Суд вважає, що справа може бути розглянути за наявними матеріалами.
По справі проголошена вступна та резолютивна частини.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд, -
Встановив:
Відповідно до вимог ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у випадку, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також при наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника і строку виконання зобов'язань.
Згідно Преамбули Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом за застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Однак, суд не знаходить в матеріалах справи ознак, передбачених указаними статтями.
Так, кредитором не доведені факти незнаходження боржника за юридичною адресою, чим згідно заяви кредитора про порушення справи про банкрутство обґрунтовується відсутній боржник, та факт того, що боржник є суб'єктом підприємницької діяльності.
Так, ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.
Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.
Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя» вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.
Оскільки відповідні докази не представлені до прийняття цієї ухвали, немає підстав залучати їх до матеріалів справи після прийняття ухвали по цій справі.
Таким чином, суд не зобов'язаний знаходити докази за зацікавлену сторону та вправі розглядати справу за наявними матеріалами.
При цьому також необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі розглядати будь-які інші підстави, якими заява не обґрунтовується.
Посилання кредитора на акт державного виконавця не може бути прийняте до уваги, оскільки згідно додатку до заяви про порушення справи про банкрутство в переліку документів, доданих до заяви, даний акт відсутній, і в матеріали справи кредитором не наданий.
Згідно статті 129 Конституції України сторона вільна в наданні суду доказів, та в доказуванні перед судом їх упередженості.
Крім цього, діючим законодавством передбачено, що встановлення факту відсутності юридичної особи за юридичною адресою покладено згідно статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» на державного реєстратора, при чому такі відомості встановлюються та вносяться до ЄДРПОУ у встановленому даною статтею Законом порядку.
Згідно ч. 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які у відповідності із законодавством повинні бути підтверджені визначеними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Крім цього, згідно ч. 2 ст. 4-1 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань ВГСУ (Постанова від 16.11.2005 року по справі № 19/47 (05)-21/85 та Постанова від 17.05.2006 року по справі № 44/228б).
За цими підставами не може бути прийнятий до уваги акт кредитора від 04.10.2006 року перевірки боржника на предмет фактичного місцезнаходження.
Крім цього, діючим законодавством не передбачено, що кредитор уповноважений проводити такі перевірки.
Так, згідно ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти на підставі в межах своїх повноважень та засобом, які передбачені Конституцією та Законами України.
Крім цього, в даному акті не указано, що боржник відсутній за юридичною адресою.
Так, в акті указано тільки про те, що за перевіряємою адресою знаходиться приватний сектор.
Однак, діючим законодавством не заборонена реєстрація громадських організацій у приватному секторі.
Крім цього, в акті відсутні підписи осіб, які знаходяться за перевіряємою адресою, та їх пояснення у відношення боржника.
При цьому також необхідно відмітити, що згідно статті 35 ГПК України неможливість надання доказів не є підставою, що звільнює від доказування.
Більш того, рекомендована кореспонденція, адресована боржнику на його юридичну адресу до суду не повернена, що свідчіть про її отримання адресатом, і відповідно, про його знаходження за юридичною адресою.
Крім цього, вне залежності від того, чи знаходиться боржник за юридичною адресою, чи ні, відсутня ще одна ознака необхідна для банкрутства боржника - те, що він є суб'єктом підприємницької діяльності.
При цьому необхідно відмітити, що включення боржника до ЄДРПОУ не може являтися підставою, щоб вважати його суб'єктом підприємницької діяльності, оскільки згідно Положення про Єдиний держаний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого Постановою КМУ від 22.01.1996 року № 118 до даного Реєстру вносяться не тільки суб'єкти підприємницької діяльності.
Більш того, згідно довідки з ЄДРПОУ боржник є громадською організацією, і згідно ст. 24 Закону України «Про об'єднання громадян» не вправі як юридична особа здійснювати комерційну діяльність.
Також згідно Положення боржника він таку діяльність не веде.
Таким чином, ознаки, передбачені преамбулою та ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відсутні, і відповідно справа про банкрутство порушена передчасно.
Судові витрати згідно ст.ст. 44,49 ГПК України у даному випадку стягненню не підлягають.
На підставі викладеного, а також керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 80 п. 1-1, ст. 86 ГПК України, суд, -
Провадження по справі припинити.
Копію ухвали направити рекомендованою кореспонденцією за адресами:
- Управлінню Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополь (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Леніна 17);
- Відділенню Всеукраїнської асоціації “Укржилексплуатація» (м. Сімферополь, вул. Субхі 21, кв. 5);
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.