рішення
8 листопада 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Закропивного О.В.,
Хопти С.Ф., Штелик С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеського національного медичного університету до ОСОБА_3, треті особи: департамент комунальної власності Одеської міської ради, публічне акціонерне товариство «Банк Форум», про витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення; за позовом Одеської місцевої прокуратури № 3 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», треті особи: ОСОБА_5, Одеський національний медичний університет, департамент комунальної власності Одеської міської ради, управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, публічне акціонерне товариство «Банк Форум», про визнання недійсним рішення органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення, визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси
від 20 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області
від 24 квітня 2017 року,
У липні 2009 року Одеський національний медичний університет звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, у якому просив витребувати у відповідача нежиле приміщення загальною площею 99,1 кв. м, що знаходиться в будівлі, розташованій на адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2 562 кв. м, та виселити її із вказаного приміщення, посилаючись на те, що університет на підставі договору оренди, укладеного 1 жовтня 1998 року з управлінням комунальної власності Одеської міської ради (правонаступником якого є департамент комунальної власності Одеської міської ради), користується нежилими приміщеннями загальною площею 2 562 кв. м, з яких 99,1 кв. м неправомірно зайняла відповідач і добровільно відмовляється звільнити спірне приміщення, надавши при цьому правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 99,1 кв. м.
У лютому 2013 року заступник прокурора Приморського району м. Одеси звернувся до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради з позовом, який згодом уточнив, до ОСОБА_3, ОСОБА_4, комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла»
(далі - КП «Міське агентство з приватизації житла») про визнання недійсним рішення органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення, визнання права власності.
Позовні вимоги мотивував тим, що ОСОБА_4 незаконно приватизувала приміщення квартири АДРЕСА_2, загальною площею 99,1 кв. м, яка є комунальною власністю, як складова частина нежилого приміщення площею 2 562 кв. м, що розташоване по АДРЕСА_1 й перебуває в оренді Одеського національного медичного університету. У подальшому ОСОБА_4 продала спірне приміщення ОСОБА_5, яка в свою чергу відчужила його відповідачу ОСОБА_3 Таким чином, відповідач без законних на те підстав зайняла частину орендованого університетом приміщення, яке вибуло із власності Одеської міської ради поза її волею всупереч чинному законодавству, а відтак підлягає витребуванню на користь законного власника.
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси
від 23 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 жовтня 2015 року, позови задоволено.
Визнано недійсним розпорядження органу приватизації від 29 січня 2008 року НОМЕР_1 про приватизацію ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_2, загальною площею 99,1 кв. м.
Визнано недійсним свідоцтво від 29 січня 2008 року НОМЕР_1 про право власності на житло, видане на ім'я ОСОБА_4 на вищевказану квартиру.
Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_3 нежиле приміщення, загальною площею 99,1 кв. м, що є частиною нежилого приміщення, розташованого по АДРЕСА_1 (квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 99,1 кв. м).
Виселено ОСОБА_3 із вказаного нежилого приміщення.
Визнано право власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на приміщення загальною площею 99,1 кв. м, що є частиною нежилого приміщення загальною площею 2 562 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 (квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 99,1 кв. м).
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 1 червня 2016 року заочне рішення Приморського районного суду
м. Одеси від 23 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 жовтня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 січня
2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24 квітня 2017 року, позови Одеського національного медичного університету та Одеської міської прокуратури № 3 задоволено.
Визнано недійсним розпорядження органу приватизації від 29 січня 2008 року НОМЕР_1 про приватизацію ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_2, загальною площею 99,1 кв. м.
Визнано недійсним свідоцтво від 29 січня 2008 року НОМЕР_1 про право власності на житло, видане на ім'я ОСОБА_4 на вказану квартиру.
Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_3 нежиле приміщення, розташоване по АДРЕСА_1 (квартира АДРЕСА_2, загальною площею 99,1 кв. м).
Визнано право комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на приміщення загальною площею
99,1 кв. м, що є частиною нежилого приміщення загальною площею 2 562 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1.
Виселено ОСОБА_3 з нежилого приміщення загальною площею 99,1 кв. м, що є частиною нежилого приміщення загальною площею 2 562 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 (із квартири
АДРЕСА_2, загальною площею
99,1 кв. м).
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Одеського національного медичного університету та Одеської міської прокуратури № 3.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги Одеського національного медичного університету та Одеської місцевої прокуратури № 3, виходив із того, що спірне приміщення вибуло із власності громади м. Одеси в особі Одеської міської ради поза її волею всупереч чинному законодавству, оскільки його приватизацію здійснено у порушення вимог ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно з якими приватизації підлягають квартири, в яких мешкають два і більше наймачів, тоді як відповідач ОСОБА_4 винаймала таке приміщення одноособово, а відтак відповідач ОСОБА_3 незаконно зайняла спірне приміщення, яке входить до складу нежилого приміщення, що орендує Одеський національний медичний університет, отже таке приміщення відповідно до вимог ст. ст. 387, 388 ЦК України підлягає витребуванню на користь власника з виселенням ОСОБА_3 на підставі ст. ст. 109, 116 ЖК України.
При цьому суди зазначили, що спірне приміщення є нежитловим і до житлового фонду ніколи не переводилося.
Проте погодитись із таким висновком судів першої й апеляційної інстанцій не можна, оскільки суди дійшли його з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного з'ясування дійсних обставин справи.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Положення ст. 388 ЦК України можуть застосовуватись як підстави позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, і було відчужене третій особі за умови, що між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Статтями 330, 387, 388 ЦК України передбачено, що власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.
Захист порушених прав особи, що вважає себе власником неодноразово відчуженого майна, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст. ст. 387 та 388 ЦК України. Розглядаючи спори щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що в позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у
ст. 388 ЦК України. Крім того, під час розгляду спорів про витребування майна суди повинні встановити всі юридичні факти, визначені ст. ст. 387 та 388 ЦК України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи можна вважати підстави набуття майна законними, чи набувач майна є добросовісним набувачем тощо.
Судами встановлено, що 29 вересня 2008 року між представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (правонаступником якого є департамент комунальної власності Одеської міської ради) та Одеським національним медичним університетом було укладено договір оренди нежитлового приміщення, загальною площею 2 562 кв. м, що складається з 1, 2, 3 поверхів, яке розташоване за адресою:
АДРЕСА_1, строком до 3 лютого 2009 року.
Додатковим погодженням від 5 лютого 2009 року строк дії цього договору продовжено до 5 лютого 2012 року.
24 жовтня 2008 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 10 березня 2005 року № 123, видано свідоцтво про право власності на триповерхову будівлю загальною площею 2 562 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1, та 21 листопада 2008 року зареєстровано право комунальної власності на вказане майно за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради.
Статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв та інше) державного житлового фонду на користь громадян України.
Згідно з ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 кв. м загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 кв. м на сім'ю.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Частиною 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.
Із наявного у матеріалах справи листа комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» від 25 серпня 2009 року № 7438-05/1630 (а. с. 126) вбачається, що триповерхова будівля, яка розташована у АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_14, є одним приміщенням, яке складається із трьох корпусів «А», «Б», «В», в частині якого розташовані квартири, а частину займає медичний університет.
За даними первинної інвентаризації від 27 жовтня 1935 року квартира АДРЕСА_2 складалася з восьми приміщень загальною площею 109,94 кв. м, при проведенні поточної інвентаризації 24 серпня 1960 року було встановлено, що вказану квартиру поділено на дві самостійні квартири: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2.
Відповідно до розпорядження Приморської районної державної адміністрації Одеської міської ради від 2 жовтня 2006 року № 2404 квартири АДРЕСА_2, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7 передано на баланс комунального підприємства «ЖКС «Порто-Франківський» (далі - КП «ЖКС «Порто-Франківський»).
29 січня 2008 року управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради на підставі розпорядження органу приватизації від 29 січня 2008 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 99,1 кв. м.
Порушень вимог ст. ст. 3, 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 9 ЖК України при здійсненні
ОСОБА_4 приватизації квартири в судовому порядку не встановлено.
Посилання ж на те, що приватизація здійснена ОСОБА_4 як одноособовим наймачем у порушення вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», відповідно до яких приватизації підлягають квартири, в яких мешкають два і більше наймачів, не відповідає вимогам вказаного Закону , оскільки судами не враховано, що кількість наймачів передбачена законом для приватизації кімнат у квартирах та одноквартирних будинках.
1 лютого 2008 року ОСОБА_4 зареєструвала право власності на вказану квартиру.
За договором купівлі-продажу від 19 лютого 2008 року ОСОБА_4 продала квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_7, яка в свою чергу відчужила спірну квартиру відповідачу ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 23 травня 2008 року.
20 серпня 2008 року ОСОБА_3 зареєструвала право власності на вказану квартиру на себе.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власник приватизованого житла має право розпорядитися квартирою (будинком), кімнатою (кімнатами) у гуртожитку на свій розсуд: продати, подарувати, заповісти, здати в оренду, обміняти, закласти, укладати інші угоди, не заборонені законом. Порядок здійснення цих прав власником житла регулюється цивільним законодавством України.
Таким чином, ОСОБА_4 у встановленому законом порядку здійснила приватизацію саме жилого приміщення - квартири АДРЕСА_2 та зареєструвала своє право власності на вказану нерухомість, якою в подальшому розпорядилася на власний розсуд, скориставшись належними їй правами власника та відчужила за договором купівлі-продажу.
Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_3 правомірно володіє квартирою АДРЕСА_2, право власності на яку набула на підставі чинного договору купівлі-продажу.
Крім того, згідно з розпорядженням Приморської районної державної адміністрації Одеської міської ради від 2 жовтня 2006 року № 2404 квартири АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11, АДРЕСА_12, АДРЕСА_13, АДРЕСА_14, та квартири АДРЕСА_2, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, передано на баланс КП «ЖКС «Порто-Франківський».
Відповідно до листів КП «ЖКС «Порто-Франківський» від 17 серпня 2009 року № 2043 та від 2 березня 2012 року № 557 квартира АДРЕСА_2 прийнята на баланс підприємства з грудня 2007 року й на даний час належить на праві власності
ОСОБА_3, на яку відкрито особовий рахунок з листопада 2008 року; житловий будинок по АДРЕСА_1 в дислокації підприємства не значиться; територіальні межі будинку АДРЕСА_7 є під'їздом з розміщеними в ньому житловими квартирами (а. с. 130).
З урахуванням вищевикладеного, слід дійти висновку, що спірне приміщення є жилим, а саме квартирою, право власності на яку зареєстроване за відповідачем у встановленому законом порядку, до складу нежилих приміщень, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради й передані в оренду Одеському національному медичному університету не входять, що свідчить про відсутність порушення законних прав та інтересів позивачів, а відтак вимоги про визнання недійсним рішення органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення, визнання права власності є безпідставними, й, відповідно, задоволенню не підлягають.
Однак суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували та дійшли помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог Одеського національного медичного університету і Одеської міської прокуратури № 3, а тому рішення судів не відповідають вимогам закону.
Оскільки обставини справи судами встановлені повно і правильно, не потребують додаткового дослідження доказів, однак судові рішення ухвалені із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 341 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з вищенаведених підстав.
Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 січня
2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 24 квітня
2017 року скасувати.
У задоволенні позову Одеського національного медичного університету до ОСОБА_3, треті особи: Департамент комунальної власності Одеської міської ради, публічне акціонерне товариство «Банк Форум», про витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення; та позову Одеської місцевої прокуратури № 3 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», треті особи: ОСОБА_5, Одеський національний медичний університет, департамент комунальної власності Одеської міської ради, управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської
ради, публічне акціонерне товариство «Банк Форум», про визнання недійсним рішення органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення, визнання права власності відмовити.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
О.В. Закропивний
С.Ф. Хопта
С.П. Штелик
