Ухвала
іменем україни
01 листопада 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Червинської М.Є.,
суддів: Коротуна В.М., Мазур Л.М.,
Писаної Т.О., ПоповичО.В.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду Житомирської області від 08 червня 2016 року,
У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики.
На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 07 серпня 2012 року між нею та ОСОБА_4 було укладено договір позики, за яким вона передала у борг останньому 35 000 доларів США для купівлі земельної ділянки та будівництва жилого будинку строком до 07 серпня 2013 року. У визначений строк ОСОБА_4 кошти у повному обсязі не повернув.
Посилаючись на те, що надані у борг кошти були витрачені в інтересах сім'ї, позивач просила суд стягнути на її користь суму боргу в розмірі 35 000 доларів США, що за курсом Національного Банку України, станом на 28 серпня 2015 року, становить 745 850 грн солідарно з ОСОБА_4 та з дружини останнього - ОСОБА_5
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 24 лютого 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 08 червня 2016 року рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 лютого 2016 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 07 серпня 2012 року в розмірі 745 850 грн, що за курсом Національного Банку України, станом на 28 серпня 2015 року, становить еквівалент 35 000 доларів США.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_6, просить скасувати рішення апеляційного суду в частині відмови стягнення заборгованості за договором позики в солідарному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суди під час розгляду справи встановили, що 07 серпня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір позики, згідно якого відповідач позичив у позивача 35 000 доларів США для купівлі земельної ділянки та будівництва жилого будинку для своєї сім'ї, які зобов'язався повернути в строк не пізніше 07 серпня 2013 року.
Пунктом 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін), то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1046, ч. 2 ст. 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
07 серпня 2012 року ОСОБА_4 було видано розписку про отримання від ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 35 000 доларів США.
Зі змісту розписки вбачається, що у ній зазначено: сторони зобов'язання (позикодавець та позичальник), грошова сума, яка передається, особистий підпис позичальника та обов'язок позичальника повернути їх позикодавцю.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором позики з ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що письмовий договір позики від 07 серпня2012 року, наданий позивачем на підтвердження зобов'язань відповідача, є належним та допустимим доказом виникнення боргового зобов'язання; цей договір позики сторони уклали відповідно до вимог статті 1047 ЦК України; наявність у позивача оригіналу договору позики згідно з положенням ч. 3 ст. 545 цього Кодексу свідчить про неповернення боргу відповідачем, тому є підстави для стягнення з нього на користь позивача суми позики за вказаним договором.
Разом з тим, відповідно до змісту ст. 65 СК України при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого і подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у шлюбі з 08 вересня 2007 року, який розірвано рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області 24 вересня 2015 року.
За договором купівлі-продажу від 14 серпня 2012 року ОСОБА_5, з письмової згоди чоловіка ОСОБА_4 придбала у власність земельну ділянку площею 800 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, за 49 800 грн, які були сплачені продавцю до підписання договору. Цільове призначенця (використання) земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.
ОСОБА_5 не є стороною договору позики від 07 серпня 2012 року, також вона не давала згоду у письмовій чи будь-якій іншій формі на укладення договору позики.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за договором позики в солідарному порядку із ОСОБА_5, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність належних і допустимих доказів того, що отримані ОСОБА_4 за розпискою грошові кошти були витрачені в інтересах сім'ї позичальника, оскільки саме по собі зазначення у розписці, що кошти призначено для купівлі земельної ділянки та будівництва жилого будинку, не свідчить про витрату цих грошей на купівлю земельної ділянки та будівництва будинку для проживання сім'ї позичальника.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які давали б підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, а фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду з їх оцінки, тому касаційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_6, відхилити.
Рішення апеляційного суду Житомирської області від 08 червня 2016 рокузалишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.Є. Червинська
Судді: В.М. Коротун
Л.М.Мазур
Т.О. Писана
О.В.Попович