Ухвала
іменем україни
08 листопада 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020010006562, щодо
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2016 року та вирок Апеляційного суду Вінницької області від 02 березня 2017 року,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
У касаційній скарзі захисник, не погоджуючись із ухваленими щодо ОСОБА_5 судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить їх скасувати, кримінальне провадження закрити за відсутністю в діях його підзахисного складу кримінального правопорушення. Свої вимоги захисник мотивує тим, що висновки судів ґрунтуються на припущеннях та недопустимих доказах, зокрема, негласна слідча дія - оперативна закупка проведена незаконно та є провокацією з боку правоохоронних органів. Вказує на те, що матеріали провадження не містять достатніх доказів винуватості ОСОБА_5 та судами не враховано психічний стан його підзахисного.
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2016 року ОСОБА_5 визнано винуватим за ч. 2 ст. 307 КК України та призначено йому за цим законом покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вироком Апеляційного суду Вінницької області від 02 березня 2017 року вирок місцевого суду в частині призначення покарання скасовано, ухвалено новий, яким ОСОБА_5 визнано винуватим за ч. 2 ст. 307 КК України та призначено йому за цим законом покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання з метою збуту та незаконний збут наркотичного засобу канабісу, 30 вересня 2015 року о 18.20 год. біля буд. № 7 на вул. Хмельницьке шосе у м. Вінниці під час проведення оперативної закупівлі наркотичного засобу - канабісу, з корисливих мотивів збув ОСОБА_8 за 250 грн наркотичний засіб - канабіс, масою 0,83 г.
Крім цього, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут психотропної речовини амфетамін, 13 жовтня 2015 року близько 19.15 год. на вул. Пирогова у м. Вінниці під час проведення оперативної закупівлі психотропної речовини з корисливих мотивів збув ОСОБА_8 за 150 грн психотропну речовину - амфетамін, масою 0,0328 г.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримання скарги, пояснення прокурора, який заперечив проти скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
У п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено «Кожен має право на справедливий… розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом…, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положенням ст. 374 КПК України передбачено, що у мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви не врахування окремих доказів.
Однак суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_5 та ухвалення вироку.
Так, обґрунтовуючи свої висновки про винуватість засудженого у вчиненні інкримінованого злочину, суд послався на показання обвинуваченого та висновки експертиз.
Однак зазначені докази суд лише перерахував, при цьому їх не проаналізував і не дав їм оцінки з точки зору їх допустимості, достатності, законності та належності, й не перевірив кожен із них на відповідність вимогам ст. 87 КПК України.
Фактично суд у своєму рішенні не навів доказів, наданих стороною обвинувачення, які поза розумним сумнівом підтверджують винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину.
Крім того, суд не проаналізував заяви сторони захисту про можливу провокацію зі сторони правоохоронних органів та своїх висновків з цього приводу взагалі не мотивував.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_5 одних із основних засад кримінального провадження, передбачених ст. 7 КПК України, - справедливості та змагальності.
Вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 не можна вважати законним, обґрунтованим і вмотивованим, а тому він підлягає скасуванню, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Оскільки суд апеляційної інстанції при розгляді провадження за апеляційною скаргою прокурора не усунув недоліки, допущені судом першої інстанції, підлягає скасуванню й вирок суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону проаналізувати докази, надані сторонами, дати їм юридичну оцінку з огляду на їх допустимість і достатність, та відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення.
Також колегія суддів уважає за необхідне звільнити ОСОБА_5 з місць позбавлення волі в зв'язку зі скасуванням вказаних судових рішень.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2016 року та вирок Апеляційного суду Вінницької області від 02 березня 2017 року щодо ОСОБА_5 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Звільнити ОСОБА_5 з місць позбавлення волі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3