Ухвала
іменем україни
06 листопада 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Писаної Т.О., Мазур Л.М., Попович О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Центр» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 31 травня 2017 року,
У травні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила поновити її на посаді генерального директора ТОВ «Сервіс-Центр», стягнути з товариства на її користь заборгованість із заробітної плати за період з червня 2014 року по листопад 2014 року у загальному розмірі 2 949,84 грн та середній заробіток за період з 05 червня 2014 року по 14 червня 2016 року у розмірі 13 250,56 грн, мотивуючи свої вимоги тим, що її було звільнено з порушенням вимог трудового законодавства.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 31 травня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.
Так, судами встановлено та вбачається із матеріалів справи, що позивач ОСОБА_4 на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «Сервіс-Центр» від 21 листопада 2000 року була призначена Генеральним директором цього товариства.
Згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Сервіс-Центр» від 28 травня 2014 року № 37, підписаним, зокрема й ОСОБА_4 як учасником товариства і як генеральним директором ТОВ «Світ-Сервіс», збори постановили: звільнити з посади Генерального директора товариства ОСОБА_4 з 31 травня 2014 року; призначити ОСОБА_5 на посаду Генерального директора товариства з 01 червня 2014 року.
Позивачем як генеральним директором ТОВ «Сервіс-Центр» був виданий і підписаний наказ від 30 травня 2014 року № 1-К, відповідно до якого ОСОБА_4 наказано звільнити з посади Генерального директора з 30 травня 2015 року за власним бажанням, підстава: протокол від 28 травня 2014 року № 37. Наказ погоджено з головним бухгалтером товариства.
Крім того встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 23 листопада 2015 року в справі № 910/25157/15 відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання загальних зборів та рішення загальних зборів учасників ТОВ «Сервіс-Центр» від 28 травня 2014 року недійсними; скасування протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Сервіс-Центр» від 28 травня 2014 року № 37.
З урахуванням вказаного, суди обґрунтовано не прийняли до уваги твердження позивача про відсутність її волевиявлення на звільнення та необізнаність з наказом про звільнення. Крім того, не знайшло свого підтвердження твердження позивача, що вона продовжувала працювати після звільнення до листопада 2014 року, а тому суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати за період з червня 2014 року по листопад 2014 року.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.
Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 31 травня 2017 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:Т.О. Писана Л.М. Мазур О.В. Попович