Ухвала
іменем україни
06 листопада 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Писаної Т.О., Завгородньої І.М., Попович О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення грошової компенсації вартості частини майна, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 16 червня 2016 року,
У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, в якому з урахуванням уточнень просила стягнути з відповідача у рахунок вартості належної їй Ѕ частки автомобілів ВАЗ-21099 і Hyundai Tuscan 207 261,00 грн та судові витрати, мотивуючи свої вимоги тим, що вказані транспортні засоби були придбані у шлюбі, однак відчужені відповідачем без її згоди.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 16 червня 2016 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у рахунок компенсації вартості частини майна, придбаного у шлюбі, 207 261 грн та судові витрати у розмірі 2 072,61 грн.
У задоволенні решти позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив із доведеності і обґрунтованості позовних вимог.
За загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2017 року в справі № 6-843цс17, конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Таким чином, встановивши, що спірні транспортні засоби були придбані під час перебування сторін у шлюбі, але відчужені відповідачем після розірвання шлюбу без згоди позивача, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення грошової компенсації вартості Ѕ частини цих автомобілів є належним способом захисту прав позивача, при цьому судом було встановлено, щовідповідач не спростував презумпцію спільності майна подружжя.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.
Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 16 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:Т.О. Писана І.М. Завгородня О.В. Попович