Ухвала
08 листопада 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючогоЛуспеника Д.Д.,
суддів:Журавель В.І.,Закропивного О.В.,
Хопти С.Ф.,Штелик С.П.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 22 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 11 липня 2016 року,
У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення АДРЕСА_1 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 267 318доларів 81 цент США, що у національній валюті еквівалентно 5 889 239грн 03 коп., із яких: 114 153долари 81 цент США- заборгованість за кредитом, 98 928доларів 36 центів США - проценти, 23 303долари 93 центи США- пеняза несвоєчасне повернення кредиту, 30 932 долари 72 центиСША - пеня за прострочення сплати процентів.
Вимоги обґрунтовано тим, що за кредитним договором від 03 серпня 2007 року ОСОБА_7 отримав кредит у розмірі 120 тис. швейцарських франків зі сплатою 10 % річних на строк до 03 серпня 2017 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язання за зазначеним кредитним договором 03 серпня 2007 року ОСОБА_6 передала в іпотеку банку нежитлове приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 178,4 кв. м.
19 березня 2008 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду до договору кредиту, якою сторони змінили валюту зобов'язання із швейцарського франка надолар США, внесли зміни і доповнення до договору, в тому числіі до п.1.1. договору кредиту, який викладено у наступній редакції: кредитор надає позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у сумі 118 189доларів 72 центи США зі сплатою 13,5 % річних. Також 20 жовтня 2008 року між банком та ОСОБА_7 укладено додаткову угоду до договору кредиту, якою внесено зміни до умов кредитування за договором кредиту, а саме:з 20 жовтня 2008 року встановлено процентну ставку за користування кредитом на рівні 15 %.
У зв'язку із укладенням вищезазначених додаткових угод, між банком та іпотекодавцем ОСОБА_6 19 березня 2008 року укладено договір про внесення змін до іпотечного договору, яким сторони узгодили заміну валюти зобов'язання та розмір процентів за користування коштами.
Внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту станом на 21 серпня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 267 318доларів 81 цент США, в рахунок погашення якої позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 22 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 11 липня 2016 року, у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк», посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про задоволення позову банку.
Відповідно до п. 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Судами встановлено, що за кредитним договором від 03 серпня 2007 року ОСОБА_7 отримав кредит у розмірі 120 тис. швейцарських франків зі сплатою 10 % річних на строк до 03 серпня 2017 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язання за зазначеним кредитним договором 03 серпня 2007 року ОСОБА_6 передала в іпотеку банку нежитлове приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 178,4 кв. м.
19 березня 2008 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду до договору кредиту, якою сторони змінили валюту зобов'язання із швейцарського франка надолар США, внесли зміни і доповнення до договору, в тому числіі до п.1.1. договору кредиту, який викладено у наступній редакції: кредитор надає позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у сумі 118 189доларів 72 центи США зі сплатою 13,5 % річних. Також 20 жовтня 2008 року між банком та ОСОБА_7 укладено додаткову угоду до договору кредиту, якою внесено зміни до умов кредитування за договором кредиту, а саме:з 20 жовтня 2008 року встановлено процентну ставку за користування кредитом на рівні 15 %.
У зв'язку із укладенням вищезазначених додаткових угод, між банком та іпотекодавцем ОСОБА_6 19 березня 2008 року укладено договір про внесення змін до іпотечного договору, яким сторони узгодили заміну валюти зобов'язання та розмір процентів за користування коштами.
Із письмової вимоги банку про усунення порушення від 23червня 2009 року, у зв'язку із невиконанням ОСОБА_7 умов кредитного договору йому запропоновано протягом 30 днів з дня отримання вимоги погасити заборгованість, що виникла станом на 23червня 2009 року.
У зв'язку з невиконанням боржником вищевказаної вимоги та на підставі п. 4.5 кредитного договору Банк вперше у вересні 2009 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про дострокове стягнення кредиту шляхом звернення стягнення на заставне майно.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 16 листопада 2009 року у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 03 серпня 2007 року шляхом продажу предмета іпотеки банком з укладенням від імені ОСОБА_6 договору купівлі-продажу з покупцем.
Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 26 квітня 2012 року змінено спосіб виконання рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 16 листопада 2009 року, спосіб реалізації предмета іпотеки визначено шляхом продажу на прилюдних торгах у мажах виконавчого провадження.
Відмовляючи у задоволенні позову банку у зв'язку із пропуском строку позовної давності для звернення до суду із позовом, суд першої інстанції виходив із того, що у зв'язку із застосуванням банком права на повернення кредиту достроково строк позовної давності щодо звернення із позовом до майнового поручителя станом на дату звернення із цим позовом сплив.
Апеляційний суд погодився із таким вирішенням спору, проте погодитися із такими висновками суду не можна.
За ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 ЦК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
У спірних правовідносинах банк скористався правом, передбаченим ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», шляхом подання позову про звернення стягнення на предмет іпотекиу рахунок задоволення вимог за основним зобов'язанням, такий позов задоволено рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 16 листопада 2009 року.
Тобто, даний позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є повторним.
Згідно вимог ч. 2 ст. 223 ЦПК України після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.
Погоджуючись із висновками суду першої інстанції щодо вирішення спору, апеляційний суд не звернув уваги на зміст ч. 2 ст. 223 ЦПК України, не дослідив позови банку (2009 року та 2015 року) про звернення стягнення на предмет іпотеки на предмет тотожності, правильність вирішення справи судом першої інстанції належним чином не перевірив.
З урахуванням викладеного, постановлена апеляційним судом ухвала підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції за ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 11 липня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: В.І. Журавель
О.В. Закропивний
С.Ф.Хопта
С.П. Штелик