15 листопада 2017 р. Справа № 818/590/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Перцової Т.С.
Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П.
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,
представників сторін : позивача - ОСОБА_1, відповідача - Кезлі М.Д., Коваленко Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.07.2017р. по справі № 818/590/17
за позовом ОСОБА_4
до Державної міграційної служби України
про визнання дій протиправними та скасування наказу в частині,
ОСОБА_4 (далі по тексту - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної міграційної служби України (далі по тексту - відповідач, ДМС України), в якій просить суд: визнати протиправними дії Державної міграційної служби України в частині визнання недійсним бланка паспорта Громадянина України серії НОМЕР_2 та скасувати наказ Державної міграційної служби України від 30.08.2016 року № 218 в частині визнання недійсним (анулювання) бланка паспорта Громадянина України серії НОМЕР_2.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.07.2017 року по справі № 818/590/17 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Державної міграційної служби України про визнання дій протиправними та скасування наказу в частині - відмовлено.
Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.07.2017 року по справі № 818/590/17 скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції безпідставно застосовано Інструкцію про порядок виготовлення, зберігання, обліку, передачі та знищення бланків документів суворого обліку та суворої звітності в ДМС України, затверджену наказом ДМС України від 18.07.2012 року № 153, яка не є нормативно-правовим актом, оскільки не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, а відтак, не могла бути застосована до спірних відносин. В даному випадку, на думку позивача, суд мав керуватись постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України» від 25.03.2015 року № 302, де встановлений вичерпний перелік підстав анулювання паспортів. При цьому, даною постановою передбачено проведення службової перевірки, складення відповідного висновку та його затвердження у разі виявлення паспорта, оформленого територіальним органом (підрозділом) ДМС, який припинив свою діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження. Однак, висновки службової перевірки в матеріалах справи відсутні, сам факт проведення такої перевірки заперечувався відповідачем, що не було враховано судом першої інстанції. Пояснив, що до 24.08.1991 року позивач постійно проживав на території України та був зареєстрований станом на 15.10.1987 року за адресою : АДРЕСА_1. В даному випадку позивач не приймався до громадянства, а набув його за територіальним походженням. Вказує, що позивач отримав паспорт громадянина України ще до тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та користувався ним на час видання спірного наказу більше ніж 4 роки. Рішення про скасування громадянства ОСОБА_4 уповноваженими органами не приймалось, рішення ГУ ДМС України в АР Крим щодо набуття позивачем громадянства України не скасовувалось, не визнавалось недійсним та є чинним на даний час. Враховуючи викладене, вважає оскаржуваний наказ ДМС України від 30.08.2016 року № 218 в частині визнання недійсним бланка паспорта позивача протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.07.2017 року по справі № 818/590/17 скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Представники відповідача в надісланих до суду письмових запереченнях та в судовому засіданні просили суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Вказують, що оскаржуваний наказ видано у відповідності до вимог Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, обліку, передачі та знищення бланків документів суворого обліку та суворої звітності в ДМС, затвердженої наказом ДМС України від 18.07.2012 року № 153. Стверджують, що набуття громадянства позивачем мало б відбуватися шляхом прийняття його до громадянства України, оскільки позивачем не надано доказів постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року, якими є дозвіл та посвідка на постійне проживання. Однак, у ДМС відсутній Указ Президента України про прийняття ОСОБА_4 до громадянства України, на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства матеріали щодо позивача не надходили. Вказує, що правовою підставою для видачі паспорту громадянина України є набуття особою громадянства України в порядку, визначеному законодавством, а підставою для визнання бланків зазначеного паспорту недійсним (анулювання) - його видача з порушення чинного законодавства. Оскільки позивачем не надано доказів набуття ним громадянства в порядку, встановленому законодавством, вважають, що відповідачем цілком обґрунтовано, в межах повноважень, визначених Положенням про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою КМУ від 20.08.2014 року № 360, прийнято оскаржуваний наказ про визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України ОСОБА_4 серії НОМЕР_2.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що позивач набув громадянство України за територіальним походженням відповідно до статті 8 Закону України "Про громадянство України" у зв'язку з постійним проживанням на території України до 24 серпня 1991 року.
Матеріалами справи підтверджено, що 16.10.2012 року Залізничним РВ у м. Сімферополі ГУДМС України в АР Крим позивачу ОСОБА_4 був виданий паспорт серії НОМЕР_2 (а.с.9-13).
Судом першої інстанції встановлено, що наказом Державної міграційної служби України від 30.08.2016 р. № 218, у зв'язку з тимчасовою окупацією Автономної республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької та Луганської областей згідно переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення", ураховуючи положення статті 7 Закону України "Про основи національної безпеки України", визнано недійсним (анульованим) бланк паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 (а.с. 59-60).
Не погодившись із зазначеним наказом, ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом про його скасування в частині визнання недійсним (анулювання) бланка паспорта Громадянина України серії НОМЕР_2, а також про визнання протиправними дій ДМС України щодо визнання недійсним бланка паспорта Громадянина України серії НОМЕР_2.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували набуття позивачем громадянства України у порядку, визначеному законодавством, а тому оскаржуваний наказ в частині визнання недійсним бланка паспорта позивача прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією та законами України.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.
Згідно зі ст.3 Закону України "Про громадянство України" громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України "Про громадянство України" документами, що підтверджують громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Згідно зі ст.6 Закону України "Про громадянство України" громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
У відповідності до ч.1 статті 8 Закону України "Про громадянство України" №2235-III особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 р. №320, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 липня 2012 року за №1089/21401 (далі по тексту - Порядок №320).
Пунктом 10.4 Порядку № 320 передбачено, що погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв'язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.
У разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС України, другий - у територіальному органі (підрозділі).
Якщо паспорт, який підлягає знищенню, видавався іншим територіальним підрозділом, до цього територіального підрозділу надсилається повідомлення за формою, наведеною у додатку 21 цього Порядку.
У випадках знищення паспортів, зіпсованих при заповненні, у Книзі обліку проставляється відмітка про псування паспорта із зазначенням номера і дати затвердження акта про знищення паспорта, а в графі 1 наклеюється вирізка з бланка паспорта громадянина України, де зазначено серію і номер паспорта.
Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. №302 (далі по тексту - Порядок №302).
У відповідності до п.39 Порядку № 302 за наявності підстав, зазначених у цьому Порядку, раніше виданий паспорт підлягає вилученню, поверненню державі, знищенню або тимчасовому затриманню.
Особа, стосовно якої громадянство України припинено відповідно до Закону України "Про громадянство України", зобов'язана у порядку та строки, встановлені законодавством про громадянство України, повернути паспорт територіальному підрозділу ДМС, що здійснив його оформлення та видачу (п.40 Порядку № 302).
Забороняється вилучення в особи паспорта, крім випадків, передбачених законом, зокрема взяття паспорта в заставу (п.43 Порядку № 302).
Згідно з п.44 Порядку № 302 територіальні органи чи територіальні підрозділи ДМС мають право вилучити, а також тимчасово затримати паспорти, які оформлені з порушенням вимог законодавства, підроблені, або в інших випадках, передбачених законом. Під час вилучення або тимчасового затримання паспорта складається відповідний акт встановленого МВС зразка та видається відповідна довідка.
За приписами п.45 Порядку № 302 паспорт вважається недійсним у разі: 1) коли він підлягає обміну у зв'язку із зміною інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для подальшого використання; 4) припинення особою громадянства України; 5) коли він заявлений як втрачений або викрадений; 6) смерті особи, якій було видано паспорт; 8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.
З наявної в матеріалах справи копії оскаржуваного наказу від 30.08.2016 року № 218 «Про визнання недійсними бланків» судом апеляційної інстанції встановлено, що в ньому відсутнє посилання на норму Закону України "Про громадянство України" або будь-якого іншого нормативно-правового акту, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуваний наказ (а.с.59).
Вказівка у вступній частині наказу на ст.7 Закону України "Про основи національної безпеки України" та постанову Кабінету Міністрів України від 17.11.2014 № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" не може бути підставою для визнання недійсним бланку паспорту, оскільки не регулює спірних відносин.
Вищезазначене унеможливлює встановити правову підставу винесення зазначеного наказу.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що оскаржуваний наказ винесено на підставі п.5.1 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, обліку, передачі та знищення бланків документів суворого обліку та суворої звітності в ДМС України, затвердженої наказом Державної міграційної служби України від 18.07.2012 р. №153 (далі по тексту - Інструкція № 153), відповідно до якого недійсними бланками вважаються зіпсовані (при виготовлені документа), анульовані (дія не відбулася), дефектні (відсутність або пошкодження захисної сітки, друкованого тексту, водяних знаків, серій або номерів на бланках, наявність дубльованих номерів тощо), відсутні (що виявлено при відкритті пачки) та викрадені.
А саме, на думку представника відповідача, бланк паспорту серії НОМЕР_2 був визнаний недійсним як такий, дія якого не відбулася (анульований).
Однак, колегія суддів зазначає, що вищевказана Інструкція № 153 не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, а відтак, не є нормативно-правовим актом, а є виключно внутрішнім документом ДМС України.
Так, за визначенням пункту 1.4 розділу 1 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 року за № 381/10661 (в редакції, чинній на час прийняття Інструкції № 153), нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.
За приписами п.1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03 жовтня 1992 року № 493/92 установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.
Державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України (п.2 Указу Президента України № 493/92).
У відповідності до п.3 Указу нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
На виконання Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03 жовтня 1992 року 493/92 постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. N 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер (далі по тексту - Порядок № 731).
Пунктами 2-3 вказаного Порядку № 731 (в редакції, чинній на час прийняття Інструкції № 153) передбачено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.
На державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.
Згідно з 5.4. Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 року за № 381/10661 нормативно-правові акти, які занесені до Державного реєстру, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не встановлено самими актами, але не раніше дня їх офіційного опублікування.
За приписами п.5.6 цього Порядку суб'єкти нормотворення направляють нормативно-правові акти для виконання лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування.
У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, не тягнуть за собою правових наслідків і не можуть бути підставою для регулювання відповідних правовідносин, застосування санкцій до фізичних та юридичних осіб за невиконання приписів, що в них містяться.
У зв'язку з чим колегія суддів вважає, що Інструкція № 153 не є належною нормативною підставою для визнання недійсним бланку паспорту позивача, та відхиляє посилання відповідача на вказану Інструкцію № 153 як на доказ правомірності спірного наказу.
Разом з тим, колегія суддів відмічає, що даний бланк паспорту не може вважатися недійсним як такий, дія якого не відбулася, оскільки у 2012 році вказаний бланк було використано для видачі позивачеві паспорту громадянина України, яким ОСОБА_4 користувався з 2012 року.
Судом апеляційної інстанції з пояснень представника відповідача встановлено, що фактично підставою для визнання недійсним паспорту позивача слугувало твердження відповідача про те, що оформлення паспорта ОСОБА_4 відбулося з порушенням вимог законодавства.
Відповідно до п. 46 Порядку № 302 у разі оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства керівник територіального підрозділу ДМС проводить службову перевірку, за результатами якої складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, другий - у територіальному підрозділі ДМС.
За приписами п.47 Порядку № 302 недійсні паспорти анулюються шляхом пробиття не менш як одного отвору в машинозчитуваній зоні, після чого знищуються.
Знищення недійсних паспортів здійснюється комісією в складі не менше трьох посадових осіб територіального органу та територіального підрозділу ДМС, яка складає акт про списання та знищення недійсних паспортів у трьох примірниках (п.48 Порядку № 302).
Недійсні паспорти знищуються щомісяця згідно з актом про знищення недійсних паспортів (п.49 Порядку № 302).
Територіальний підрозділ ДМС у випадках, передбачених пунктом 45 цього Порядку, з використанням відомчої інформаційної системи ДМС вносить до Реєстру інформацію про факт визнання недійсним та про знищення паспорта, який було оформлено із застосуванням засобів Реєстру, або інформує про це територіальний підрозділ ДМС, що видав паспорт (у разі визнання недійсним чи знищення паспорта зразка 1993 року) (п.50 Порядку № 302).
Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено представником відповідача в судовому засіданні, Державною міграційною службою України не проводилась службова перевірка за фактом оформлення бланку паспорту з порушенням вимог законодавства, висновок за результатами перевірки не складався.
Як пояснив представник відповідача в ході апеляційного розгляду справи, проведення перевірки правомірності видачі паспортів, за результатами якої винесено оскаржуваний наказ, здійснено в рамках реалізації Державною міграційною службою своїх повноважень, передбачених Інструкцією № 153, Порядком № 302 та є звичайною діяльністю органів Державної міграційної служби.
При цьому, який саме документ, подія або законодавчий припис слугували фактичною передумовою для ініціювання проведення перевірки правомірності видачі бланку паспорту серії НОМЕР_2, представники відповідача в судовому засіданні пояснити не змогли.
Тимчасова окупація АР Крим, на яку посилається відповідач в оскаржуваному наказі, сама по собі не може вважатися належною підставою для прийняття рішення про визнання недійсним бланку паспорту позивача. Крім того, ця подія мала місце у 2014 році, в той час як рішення про визнання недійсним бланку паспорту ОСОБА_4 прийнято відповідачем лише у 2016 році.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем у спірних відносинах не дотримано процедуру визнання недійсним бланку паспорту, передбачену Порядком № 302.
Доводи відповідача, з яким помилково погодився суд першої інстанції, про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту набуття громадянства України за територіальним походженням у порядку, визначеному законодавством, не є доказом правомірності дій відповідача у спірних відносинах та не спростовують факту недотримання відповідачем встановленого порядку визнання недійсним бланку паспорту.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу від 30.08.2016 року № 218 в частині визнання недійсним бланка паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 діяв необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про громадянство України", без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування даного наказу в оскаржуваній частині та визнання протиправними дій ДМС України щодо визнання недійсним бланка паспорта громадянина України серії НОМЕР_2.
У відповідності до ст.202 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Згідно з ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду 05.07.2017 року по справі № 818/590/17 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.07.2017р. по справі № 818/590/17 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою визнати протиправними дії Державної міграційної служби України в частині визнання недійсним бланка паспорта Громадянина України серії НОМЕР_2.
Скасувати наказ Державної міграційної служби України від 30.08.2016 року № 218 в частині визнання недійсним (анулювання) бланка паспорта Громадянина України серії НОМЕР_2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України (вул. Володимирська, 9, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37508470) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) грн.. 00 коп. за подання адміністративного позову та в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. - за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.
Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Жигилій С.П.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20.11.2017 р.