16 листопада 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/2469/16
Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Стас Л.В.
суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Торжок" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року по справі за позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області до Дочірнього підприємства "Торжок" про стягнення податкового боргу, -
Позивач, Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, звернувся до суду з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Торжок" податкового боргу в сумі 552475,02 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що платник податків має податковий борг, який добровільно не сплачений у встановлений законом строк.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року позов Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області - задоволено повністю.
Стягнуто з Дочірнього підприємства "Торжок" (код ЄДРПОУ 32143382) на користь Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області податковий борг в сумі 552475,02 грн.
В апеляційній скарзі, ДП "Торжок", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року скасувати та прийняти нову - про відмову у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ДП "Торжок" з 01.06.2004 року зареєстроване в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області.
Також судом першої інстанції встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг в розмірі 552475,02 грн., з яких 194564,18 грн. - з податку на додану вартість, 74442,08 грн. - з орендної плати з юридичних осіб та 283468,76 грн. - з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Зазначений борг виник на підставі поданих відповідачем до податкового органу декларацій з податку на додану вартість № 9149700833 від 19.08.16 за липень 2016 року на суму 30427,00 грн., № 9172872962 від 20.09.16 за серпень 2016 на суму 45842,00 грн., уточнюючого розрахунку №9200647323 за серпень 2016 на суму 1201,00 грн.(1166 - податку та 35 - штраф), податкової декларації № 9197785007 від 20.10.2016 за вересень 2016 на суму 53907,00 грн., уточнюючого розрахунку № 9206687742 від 02.11.16 за серпень 2016 на суму 23 грн., податкової декларації з орендної плати з юридичних осіб № 9021720577 від 22.02.2016 за серпень - вересень 2016 року на суму 74442,08 грн. (частково сплачено 56702,32 грн.), податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9018120003 від 19.02.2015 за 4 квартал 2015 на суму 38615,59 грн., № 9133001233 від 01.08.2016 за 1, 2, 3 квартал 2016 року на суму 244825,32 грн., а також на підставі податкового повідомлення-рішення №0000611201 від 03.08.2016 на суму 8840,78 грн., № 0005611201 від 07.07.2016 на суму 365,86 грн., № 0005621201 від 07.07.2016 на суму 31684,39 грн., № 0006411201 від 05.08.2016 на суму 10275,40 грн. та нарахованої пені в загальному розмірі 406,40 грн.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.57.3. ст.57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Підпунктом.14.1.156 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно із положеннями п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Вимогами пункту 54.1 ст.54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, який подається контролюючому органу у строки, встановлені ПКУ. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п.56.11 ст.56 ПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірок позивачем встановлені порушення ДП "Торжок" строків сплати сум грошового зобов'язання з ПДВ, на підставі чого прийняті податкового повідомлення-рішення №0000611201 від 03.08.2016 на суму 8840,78 грн., № 0005611201 від 07.07.2016 на суму 365,86 грн., № 0005621201 від 07.07.2016 на суму 31684,39 грн., № 0006411201 від 05.08.2016 на суму 10275,40 грн., якими до відповідача застосовані фінансові санкції.
Згідно п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.4 статті 59 ПК України, передбачено, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Разом з тим, відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Отже, якщо податковим органом направлено податкову вимогу щодо раніше існуючого податкового боргу, а після цього сума податкового боргу збільшилася на суму новоствореного податкового боргу, у податкового органу не виникає обов'язку надсилати платникові податку податкову вимогу на суму новоствореного боргу.
У такому разі право на стягнення новоствореного податкового боргу у податкового органу виникає на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з несплатою відповідачем податкового боргу, позивачем було направлено вимогу № 993-25-23 форми "Ю" від 16.10.2014р. про сплату податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями в сумі 56631,01 грн, яка отримана відповідачем належним чином.
Станом на час судового розгляду справи в установленому законом порядку відповідачем вимогу не було оскаржено, грошове зобов'язання, визначене нею до часу прийняття судом рішення у цій справі, не сплатив.
Оскільки вжиті контролюючим органом заходи не призвели до погашення податкового боргу, доказів його сплати відповідачем не надано, тому судом першої інстанції зроблено вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову та стягнення податкового боргу.
На думку колегії суддів судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято доводи відповідача щодо необґрунтованості суми податкового боргу, оскільки згідно наданого позивачем уточнюючого розрахунку податкового боргу, у системі електронного адміністрування підтверджено сплату відповідачем заборгованості ПДВ у сумі 181785,00 грн. Однак, станом на час розгляду справи податковий борг збільшився і складає 552475,02 грн., з урахуванням часткової сплати та збільшення грошового зобов'язання з орендної плати за землю та з податку за нерухоме майно,
У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо спірності суми податкового боргу, у зв'язку з тим, що наведені доводи свідчать про факт добровільної сплати товариством своїх податкових зобов'язань, що безумовно має враховуватися на стадії виконання судового рішення, проте ці доводи не спростовують висновок податкового органу про наявність у відповідача відповідного боргу.
Крім того, апелянтом зазначено про допущені порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме вимог п. 3 ч. 1 ст. 128 КАС України, згідно якого суд переносить розгляд справи у зв'язку з відсутністю представника відповідача у судовому засіданні, який не є суб'єктом владних повноважень.
Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно ч. 2 ст. 200 КАС України, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права внаслідок розгляду справи за відсутності відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, проте зазначене порушення не призвело до неправильного вирішення справи, а тому є формальним, крім того, таке порушення не є безумовною підставою для скасування рішення суду.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.. ст. 195, 197, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Торжок" - залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року по справі за позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області до Дочірнього підприємства "Торжок" про стягнення податкового боргу - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді: